У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши у попередньому судовому засіданні у м. Києві 05 червня 2006 року справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про продовження строку на прийняття спадщини, про визнання права власності на частину спадкового майна та зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про продовження строку на прийняття спадщини, про визнання права власності на частину спадкового майна за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 21 квітня 2004 року

 у с т а н о в и л а:

У жовтні 2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7 про продовження строку на прийняття спадщини, про визнання права власності на частину спадкового майна, посилаючись на те, що 26 березня 2003 року помер свекор ОСОБА_8 25 березня 2002 року ОСОБА_8 склав заповіт,  згідно якого  приватний будинок АДРЕСА_1 заповів в рівних долях по 1/3 частині  ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_7. Вони (позивачі) своєчасно звернулися із заявами про прийняття спадщини та 27 вересня 2002 року отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 2/3 частини будинку. Відповідач заяви про прийняття спадщини не подав і таким чином утратив право на спадкове майно. Ураховуючи, що на 1/3 частину будинку мають право діти позивачок /неповнолітні/ ОСОБА_4, ОСОБА_5 та повнолітній ОСОБА_6, просили визнати за дітьми право власності на дану частину будинку в порядку спадкування.

У листопаді 2003 року ОСОБА_7 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права власності на частину спадкового майна, посилаючись на те, що 26 березня 2003 року помер ОСОБА_8. Враховуючи, що він здійснював догляд за ОСОБА_8, останній заповів йому 1/3 частину будинку. Внаслідок важкої хвороби дитини та необхідності часткового звернення до лікарів він пропустив строк для подачі заяви на прийняття спадщини. Вважаючи, що строк пропущений з поважних причин, просив задовольнити зустрічний позов.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 09 лютого 2004 року в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 21 квітня 2004 року рішення Літинського районного суду від 09 лютого 2004 року скасоване і ухвалено нове рішення, яким первісний позов задоволено, а в задоволенні зустрічного  позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати  рішення  апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, а також на невідповідність рішення суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для  скасування  судового рішення  відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час  розгляду  справи  в  касаційному   порядку   суд перевіряє  в  межах  касаційної  скарги  правильність застосування судом першої  або  апеляційної  інстанції  норм  матеріального  чи процесуального  права  і  не  може  встановлювати або (та) вважати доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  в  рішенні   чи відкинуті   ним,   вирішувати   питання   про   достовірність  або недостовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом були допущені порушення або неправильне застосування норм  процесуального та матеріального  права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 на рішення  Апеляційного суду Вінницької області від 21 квітня 2004 року  відхилити та зазначене судове рішення залишити без зміни.  

Ухвала оскарженню не підлягає.