Справа  № 2 –1366,  

  2010 року    

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

22 жовтня     2010 року       Диканський районний суд  Полтавської області у складі :  

головуючої          -     судді Щабельської І.В.  

при секретарі                       Іванченко В.А.,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Диканька цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про внесення змін до кредитного договору, -  

  В С Т А Н О В И В :  

      20 березня 2008 року між позивачем та відповідачем – Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» був укладений договір № 0710\00016787 про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки, згідно якого банк надав позивачу кредитну лінію в сумі 7 000 грн. з терміном погашення заборгованості до 15 травня 2009 року. 09 червня 2008 року між сторонами був укладений договір № 0710\00038360 про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки, згідно якого банком надавались ОСОБА_1 послуги по обслуговуванню зарплатної картки. Додатковою угодою № 1 від 11 червня 2008 року були внесені зміни до вищевказаного договору від 09 червня 2008 року, предметом договору стала кредитна картка.  

  Загальними Зборами Акціонерів 09 березня 2010 року було прийняте рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство і зміну назви банку на Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК» /далі ПАТ «УКРСОЦБАНК»/.  

    Вказуючи на те, що відповідачем було неправомірно в односторонньому порядку змінено умови кредитного договору, а саме збільшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами до 60 %, позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати вказані дії відповідача неправомірними, а також визнати недійсним п. 3.2 кредитного договору стосовно вирішення спорів третейськими суддями, внести відповідні зміни в укладені договори в частині порядку погашення заборгованості, що виникла, та заборонити відповідачу розголошувати будь-яку інформацію стосовно укладених договорів.  

    В попередньому судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги уточнив, просив визнати дії банку щодо зміни в односторонньому порядку умов договору неправомірними, зобов’язати відповідача зробити перерахунок відсотків з 60 % на 48 % річних та поділити загальну суму заборгованості на рівні частини для щомісячної сплати, не більше 50 % місячного доходу позивача, а також просив заборонити відповідачу розголошувати будь-яку інформацію щодо укладених договорів третім особам та просив визнати п. 3.2 договору № 0710/00038360 від 09 червня 2008 року та договору № 0710/00016787 від 20 березня 2008 року недійсними в частині передачі справи на розгляд третейського суду.  

  В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.  

  Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вказуючи на те, що згідно умов укладеного договору спір підлягає розгляду третейським суддею. Оскільки позивач із вказаною умовою був ознайомлений під час підписання договору, жодних доказів на підтвердження необ’єктивності вказаних у договорах третейських суддів суду не надав, відсутні підстави для визнання недійсними відповідних пунктів договорів. Тому вважав, що інші вимоги підлягають розгляду у третейському суді, одночасно вказавши про відсутність з боку відповідача порушень прав позивача.  

  Вислухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд вважає, що позов у частині визнання недійсним п. 3.2 договорів № 0710\00016787 від 20 березня 2008 року та № 0710\00038360 від 09 червня 2008 року задоволенню не підлягає з наступних підстав.  

        У п.п. 3.2 договорів, укладених між сторонами 20 березня 2008 року та  09 червня 2008 року передбачено, що, у разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В. М. Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15, у випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О. А. або Білоконем Ю. М. у порядку черговості, вказаному в даному пункті. У разі, коли спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.  

  Позивач у позові посилався на те, що третейське застереження, викладене в цьому пункті договору, є таким, що обмежує його право на звернення за захистом порушених прав до суду і в суді вказав, що має сумніви у безсторонності вказаних суддів через безпосередню вказівку їхніх прізвищ у договорах.  

Однак, відповідно до ст. 1 Закону України "Про третейські суди" та ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Ці випадки зазначені в ст. 6 Закону України "Про третейські суди" і наявні між сторонами правовідносини цією нормою не передбачені.  

  Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців 7, 11 статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України).  

Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).  

  Одним зі способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.  

Як випливає з положень законодавства, за наявності дійсної третейської угоди (або третейського застереження) про передачу спору на розгляд третейського суду та в разі звернення однієї зі сторін цієї угоди до суду загального користування, цей спір може бути розглянутий судом загальної юрисдикції за відсутності заперечень проти цього з боку іншої сторони. А згідно п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України у випадку, коли від відповідача надійшло до початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.  

  З урахуванням наведеного наявні підстави вважати, що укладення сторонами третейської угоди /третейського застереження/ не є порушенням прав позивача, оскільки угода про передання справи на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав. Вказівка у п. 3.2 кожного з договорів, укладених між сторонами 20 березня 2008 року та 09 червня 2008 року, прізвищ конкретних третейських суддів не свідчить про необ’єктивність чи безсторонність вказаних суддів по відношенню до сторін у справі.  

  Інших підстав недійсності п. 3.2 зазначених угод позивачем не наведено.  

  За таких обставин у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсним п. 3.2 договорів № 0710\00016787 від 20 березня 2008 року та № 0710\00038360 від 09 червня 2008 року слід відмовити за безпідставністю.  

  Приймаючи до уваги той факт, що інші позовні вимоги є похідними щодо підсудності від вимоги про визнання п. 3. 2.  вказаних вище договорів недійсними, питання щодо них необхідно вирішувати в порядку, визначеному  п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.  

  На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 64, 55 Конституції України, ст.ст. 1,5,6 Закону України «Про третейські суди»,  Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008, ст.ст. 10, 17, 59, 60, 205, 208-209, 212-215 ЦПК України,  суд, -  

  ВИРІШИВ:  

      У задоволенні позовної вимоги щодо визнання недійсним п.п. 3.2 договорів № 0710\00016787 від 20 березня 2008 року та № 0710\00038360 від 09 червня 2008 року про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки, укладених між ОСОБА_1 та  Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» відмовити за безпідставністю.  

  Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі через Диканський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

  Головуюча: