Справа № 2а-1879/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2010 року місто Кіровське
Кіровський міський суд Донецької області в складі:
головуючого – судді Карабан І.І.
при секретарі Єфременко О.М.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Шишкіної М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кіровського міського суду Донецької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради про визнання дії неправомірними та зобов’язати вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської Ради (далі - УПСЗН) з відмови в перерахунку та доплаті недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення за 2007, 2008 роках в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, протиправними та зобов’язання відповідача у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі – Закон України № 796-ХІІ) провести перерахунок і виплату щорічної компенсації на оздоровлення за 2007, 2008 роки в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, в розмірі 4885 гривень. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, є інвалідом ІІ групи і тому має право на щорічну виплату на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, на момент виплати, однак відповідачем щорічна допомога на оздоровлення за 2007, 2008 роки виплачувалась йому в значно менших розмірах, ніж передбачено законом.
Ухвалою Кіровського міського суду Донецької області від 04 листопада 2010 року вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі – Закон України № 796-ХІІ) провести перерахунок і виплату щорічної компенсації на оздоровлення за 2007, 2008 роки в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, в розмірі 4885 гривень залишені без розгляду.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача Шишкіна М.О., яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, УПСЗН позивачу виплачена щорічна допомога на оздоровлення в межах асигнувань, передбачених Законами про держбюджет на відповідний рік, що відповідає вимогам ст. 63 Закону № 796-ХІІ.
Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідно до них правовідносини.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, його визнано інвалідом ІІ групи з 1 вересня 2006 року, інвалідність встановлена безстроково, пов’язана з виконуванням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків на ЧАЕС (а. с.9, 10).
Відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік – 28 лютого 2007 року в розмірі 120 грн; за 2008 рік – 26 січня 2009 року в сумі 61,42 грн. та 13 квітня 2009 року в сумі 58,58 грн., а всього 120 гривень, в межах бюджетних асигнувань з розрахунку на 1 особу.
Позивач 25 серпня 2010 року звернувся до відповідача з заявою про виплату різниці між сумами допомоги в розмірах, передбачених Законом № 796-ХІІ.
30 серпня 2010 року начальник УПСЗН листом № 01-08/1921 відмовив позивачу у виплаті йому заборгованості з щорічної допомоги на оздоровлення з причин правомірності здійснення управлінням розрахунку.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України № 796-ХІІ щорічна допомога інвалідам ІІІ групи – у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, інвалідом ІІ групи у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (ч.7 ст. 48 Закону України № 796-ХІІ).
Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачають умови та порядок виплати щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам, містять розмір допомоги, встановленої цими постановами Кабінету Міністрів, суперечить розмірам допомоги, обчисленим згідно ст. 48 Закону України № 796-ХІІ. Законами, якими встановлений розмір мінімальної заробітної плати на 2003-2007 роки, ніяких обмежень щодо застосування в розрахунках щорічної допомоги на оздоровлення мінімальної заробітної плати не встановлено. Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягає застосуванню ст.48 Закону України № 796-ХІІ, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Законом України № 796-ХІІ та постановами Кабінету Міністрів України не врегульовані терміни виплати щорічної допомоги на оздоровлення.
Ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року з наступними змінами і доповненнями розмір мінімальної заробітної плати на 24 січня 2007 року встановлений в розмірі 400 гривень. Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 року (справа про соціальні гарантії громадян № 1-29/2007) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідачем було виплачено позивачу щорічну допомогу за 2007 рік 28 лютого 2007 року в сумі 120 гривень.
Таким чином на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на дату нарахування та виплату позивачу відповідачем вказаної щорічної допомоги, зазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рiк» були діючими, а тому відповідач, який нарахував та виплатив вказану допомогу в розмірі, що передбачені цим законом, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому підстави для визнання дій УПСЗН неправомірними в цій частині відсутні.
Дію положень статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зупинено на 2008 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із п.п. 11 п. 28 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” Зупинення дії положень статті 48 Закону України № 796-ХІІ передбачене п.п. 11 п. 28 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України N10-рп/2008 від 22.05.2008 р.
Оскільки щорічна допомога позивачу за 2008 рік була виплачена в 2009 році ( 26 січня 2009 року та 13 квітня 2009 року), то розмір щорічної допомоги повинен визначатися у відповідності до ст.48 Закону України № 796-ХІІ, однак позивачу вказано допомога виплачена в значно меншому розмірі. Дії відповідача в частині відмови зробити перерахунок та виплатити зазначену допомогу за 2008 рік є неправомірними, однак суд не може вирішити питання про зобов’язання відповідача зробити перерахунок зазначеної допомоги за цей період, оскільки вимоги позивача в цій частині залишені судом без розгляду.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 8, 19 ч.2, 22, 92, п.3 ст.116 Конституції України, ст.ст. 48, 62, 63, 70, 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХII, керуючись ст.ст.2, 4, 8, 11, 17, 104, 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради з відмови в перерахунку та доплаті ОСОБА_1 за 2008 рік суми щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», протиправними.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 04 листопада 2010 року. Особам, які беруть участь у справі повідомлено, що вони можуть одержати копію постанови в повному обсязі 9 листопада 2010 року.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
На постанову суду першої інстанції може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Кіровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженню апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньої в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: