Справа № 2-13067\10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 листопада 2010 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді Сидорука Є.І.
при секретарі Патій Н.А.
з участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Твердої І.М.
розглянувши у відкритому судовому розгляді в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного товариства » Укрсоцбанк» в особі Рівненської обласної філії ПАТ « Укрсоцбанк» про визнання недійсним зміни до договору про підвищення процентної ставки , -
ВСТАНОВИВ:
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги уточнила та пояснила, що 02 жовтня 2007 року між нею та Рівненською обласною філією АКБ « Укрсоцбанк» уклала кредитний договір на користування 499970,00 грн. зі сплатою 15 % річних. Згідно графіку вона повинна щомісячно сплачувати по 2604 грн. та погашати проценти. 26 грудня було укладено додаткову угоду, і внесені зміни до п. 1.1. в частині сплати 14 % річних. Вказані зобов»язання вона виконувала належним чином. Однак з вересня 2008 року відповідач проводить зачислення платежів на погашення заборгованості по кредиту в рахунок погашення відсотків, які нею погашають своєчасно в розмірі 14 % річних. В подальшому вона взнала, що відповідач в односторонньому порядку збільшив процентну ставку з 31 липня 2008 року . Додаткової угоди щодо збільшення процентної ставки вона не отримувала, і письмової згоди на це не давала. Після збільшення процентної ставки відповідачем, вона сплачувала відсотки по процентам в розмірі 14 % річних. Крім того, у відповідності до п. 2.6.1. договору кредиту від 2 жовтня 2007 року про намір збільшення процентної ставки надається додаткова угода. Також вважає, що п. 2.6.,2.6.3. договору кредиту є нікчемними і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка за кредитним договором повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами договору.
Просить суд визнати недійсними зміну умов кредитного договору № 339-ІЖ від 02 жовтня 2007 року та додаткової угоди № 1 від 26.12.2007 року до договору кредиту № 339-ІЖ від 02 жовтня 2007 року, укладених між АКБ « Укрсоцбанк» в особі Рівненської обласної філії АКБ « Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 щодо збільшення процентної ставки з 14 процентів річних до 20 процентів річних, починаючи з 31 липня 2008 року, зобов»язати АКБ соціального розвитку « Укрсоцбанк» в особі ПАТ « Укрсоцбанк» здійснити перерахунок відсоткової ставки за договором кредиту № 339-ІЖ від 02 жовтня 2007 року з врахуванням додаткової угоди № 1 від 26 грудня 2007 року до вказаного договору, укладених між АКБ « Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 із 20 процентів річних до 14 процентів річних , починаючи з 31 липня 2008 року при цьому скасувати застосовані штрафні санкції та в подальшому виконувати умови кредитного договору № 339-ІЖ від 02 жовтня 2007 року з врахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 26 грудня 2007 року та пункти 2.6., 2.6.3. кредитного договору № 339-ІЖ від 02.10.2007 року визнати недійсними.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і в обґрунтування своєї позиції пояснив, що зміна процентної ставки з 14 % річних до 20 % річних відбулась відповідно до умов п. 2.6.1. кредитного договору від 2.10.2007 року № 339-ІЖ. Крім того , відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів» позивача було повідомлено про зміну відсоткової ставки за кредитом письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Вказане повідомлення було направлено позивачу рекомендованим листом, і відповідачем було отримано повідомлення про вручення поштового рекомендованого листа. Письмової угоди про збільшення процентної ставки не укладалось. Зміна процентної ставки відбулась відповідно до ч. 2 ст. 642, ч. 1 ст. 207 ЦК України, ч. 4 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів» та п. 2.6.3. кредитного договору.
Просить суд відмовити у задоволенню позову за безпідставністю позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення сторін, всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.. 10, 60 ЦПК України - сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як слідує з ст.. 11 ЦПК України – суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що 2 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та АКБ соціального розвитку « Укрсоцбанк» в особі начальника управління роздрібних продаж Рівненської філії АКБ соціального розвитку « Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту № 339-ІЖ , відповідно до якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 499970,00 грн. зі сплато ю 15 % відсотків річних з графіком погашення суми основної заборгованості.
Відповідно до п. 2.6. вказаного договору - у разі зміни кредитної політики внаслідок рішень законодавчої або виконавчої влади, Національного банку України, а також в разі настання іншої події, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів кредитора та яка не залежить від волі сторін, кредитор має право змінити ( збільшити або зменшити процентну ставку за користуванням кредитом, що визначена цим договором. В період дії договорів поруки, зазначених в п. 1.3.2., 1.3.3. цього Договору, збільшення розміру процентної ставки здійснюється за письмовою згодою поручителя.
Згідно п. 2.6.1. договору - про намір змінити розмір процентів кредитор зобов»язаний повідомити позичальника не пізніше, ніж за десять робочих днів до дати початку їх застосування , а також надати для укладення відповідну додаткову угоду.
З п. 2.6.2. договору слідує, що у разі , якщо позичальник погодиться зі зміненим розміром процентів, він зобов»язаний протягом строку, зазначеного в п . 2.6.1. цього договору, підписати надану кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього договору та повернути її кредитору.
Відповідно до умов п. 2.6.3. – у разі, якщо позичальник не погодиться з запропонованими кредитором розмірами процентів, або не буде отримана письмова згода поручителя на збільшення процентної ставки, позичальник зобов»язаний протягом строку, зазначеного в п. 2.6.1. цього договору, повернути кредитору існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти , комісії та можливі штрафні санкції ( штраф,пеню) в повному обсязі. Після сплати позичальником зазначених сум дія цього договору вважається припиненою.
26 грудня 2007 року між сторонами було укладену додаткову угоду № 1 до договору кредиту № 339-ІЖ від 02 жовтня 2007 року згідно якого відповідач , вніс зміни до основного договору і зменшив процентну ставку зі сплатою річних з 15 % до 14 % річних.
В цей же день сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору фінансової поруки № 339-ІЖ від 02 жовтня 2007 року, згідно якого поручителем являється ОСОБА_3 , і повернення кредиту передбачається не пізніше 01 жовтня 2023 року.
Судом встановлено, що відповідач з 31 липня 2008 року в односторонньому порядку збільшив процентну ставку ОСОБА_1 з 14 процентів річних до 20 процентів річних.
Відповідно до ст.. 55 Закону України « Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами( договором) між клієнтом та банком.
Згідно ст.. 627 ЦК України - відповідно до ст.. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контр агента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд критично відноситься до твердження представника відповідача про те, що банк на законних підставах у відповідності до п. 7.2. договору кредиту та п. 4 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів» збільшив процентну ставку річних з 14 % до 20 % річних , та належне повідомлення позивача про збільшення процентної ставки, оскільки в порушення п. 2.6.1. договору споживчого кредиту між сторонами не було укладено додаткової угоди.
Судом також встановлено, що починаючи з 31 липня 2008 року позивачка сплачувала відсотки виходячи з 14% річних, тобто вона не вчиняли інших дій щодо прийняття пропозиції про підвищення процентної ставки, а також письмової угоди про збільшення процентної ставки не було. Даний факт підтверджується квитанціями про сплату відсотків позивачем починаючи з 15 жовтня 2008 року.
З п. 7.1. договору кредиту від 2 жовтня 2007 чітко вказано, що усі додатки, зміни таабо доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін, з обов»язковим посиланням на цей договір.
Таким чином, суд вважає, є неправомірною зміна процентної ставки відповідачем з 14 % річних до 20 % річних.
Як слідує з Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин Верховним Судом України - неправомірною є зміна процентної ставки, навіть у разі належного повідомлення , якщо договором чітко передбачено підписання в таких випадках додаткової угоди, також необхідно враховувати поведінку сторін після прийняття рішення банком щодо зміни процентної ставки у контексті положень цивільного законодавства про укладення та зміну договору, сплата боржником відсотки за попередньою ставкою та не вчинення ним інших дій щодо прийняття пропозиції, то в такому випадку свідчить про відсутність домовленості , і слід виходити з умов договору.
Суд також виходить з контексту ст.. 652 ЦК України та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженого Постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 про те, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку та банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом в зв»язку з волевиявленням однієї зі сторін. Тобто зміна процентної ставки, виходячи з цього, можлива лише у разі істотної зміни обставин, про те не кожна обставина, передбачена договором може вважатися такою, оскільки сама по істотність передбачає зміну обставин настільки, що якби сторони могли це зробити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.
Представник відповідача не надала жодних доказів про те, що позивач порушувала кредитну дисципліну, погіршився фінансовий стан позичальника, здійснення поточних коливань процентних ставок по вкладам або кредитам, девальвація національної валюти до долара США, хоча відповідно до п. 2.6. вказаного договору банк має право у разі зміни кредитної політики внаслідок рішень законодавчої або виконавчої влади, Національного банку України, а також в разі настання іншої події, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів кредитора змінювати процентну ставку.
Стаття 47 Закону України « Про банки і банківську діяльність» передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни по укладеному кредитному договору. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах передбачених законодавством.
Що стосується визнання недійсними п.п. 2.6.,2.6.3. договору від 02 жовтня 2007 року № 339-ІЖ то, сторони у відповідності до ст.. 627 ЦК України в добровільному порядку уклали договір в частині вказаних пунктів, погодили це , врахували вимоги ЦК України, і їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Таким чином вказані пункти в договорі не суперечать вимогам Цивільного Кодексу України, Закону України « Про банки і банківську діяльність». У разі збільшення чи зменшення процентної ставки кредитором, то необхідно проводити вказані дії відповідно до вимог чинного законодавства та вищевказаного договору.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині зміни відповідачем процентної ставки з 14 % річних до 20 % річних є обґрунтованими , а тому вони підлягають до задоволення, а також підлягають до задоволення і вимоги про перерахунок процентної ставки починаючи з 31 липня 2008 року, виходячи також з вимог розумності, справедливості.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 10, 11,31, 36, 57, 60, 77, 88, 212-215, 218, 223, 294,296ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати недійсними зміну умов кредитного договору № 339-ІЖ від 02 жовтня 2007 року та додаткової угоди № 1 від 26.12.2007 року до договору кредиту № 339-ІЖ від 02 жовтня 2007 року, укладених між АКБ « Укрсоцбанк» в особі Рівненської обласної філії АКБ « Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 щодо збільшення процентної ставки з 14 процентів річних до 20 процентів річних, починаючи з 31 липня 2008 року.
Зобов»язати АКБ соціального розвитку « Укрсоцбанк» в особі ПАТ « Укрсоцбанк» здійснити перерахунок відсоткової ставки за договором кредиту № 339-ІЖ від 02 жовтня 2007 року з врахуванням додаткової угоди № 1 від 26 грудня 2007 року до вказаного договору, укладених між АКБ « Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 із 20 процентів річних до 14 процентів річних , починаючи з 31 липня 2008 року при цьому скасувати застосовані штрафні санкції та в подальшому виконувати умови кредитного договору № 339-ІЖ від 02 жовтня 2007 року з врахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 26 грудня 2007 року.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити за безпідставністю .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд. У разі якщо рішення було постановлено без участі осіб, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя :
Повний текст рішення виготовлений 14 листопада 2010 року.
Суддя :
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та пояснила, що 07 вересня 2007 року між ТЗОВ « Укрпромбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір на 40 тис. доларів США. Для забезпечення кредитного договору в Рівненській філії ТЗОВ « Укрпромбанк» був укладений договір поруки, відповідно до якого вона поручалась перед банком за ОСОБА_4 В 2010 році банком було подано до суду заяву про стягнення з мене та ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором. Із змісту позовної заяви вона взнала , що банк в односторонньому порядку з 05 травня 2008 року збільшив процентну ставку кредиту, з 14 % до 18%. Вважає, що з даного числа між банком та нею припинені правовідносини, оскільки у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується його відповідальність. З 05 травня 2008 року банк збільшив процентну ставку, однак вона згоди про збільшення процентної ставки не давала. Таким чином, банк в односторонньому порядку збільшив процентну ставку, а тому з моменту збільшення процентної ставки припинилась її порука.
Просить суд визнати припиненим з 05 травня 2008 року договір поруки № 15\zпор-07 від 07.09.2007 року укладений між ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ТЗОВ « Український промисловий банк» в особі керуючого Рівненською філією ТЗОВ « Укрпромбанк».
Представник ТЗОВ « Укрпромбанку» у судовому засіданні позов не визнав і в обґрунтування своїх вимог пояснив, що між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір на суму 40 тис. доларів США. Поручителем по даному договору виступала ОСОБА_5 У зв»язку із змінами облікової ставки НБУ 3 05 травня 2008 року була збільшена процентна ставку з 14 % річних до 18 % річних. Вказану пропозиція направлялась як позивачу та ОСОБА_4. Ніяких заперечень вони не подали, а тому банк збільшив ставку.
Просить суд відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.
Залучений у судовому засіданні в якості відповідача - представник ПАЦ « Дельта Банк» у судовому засіданні позов не визнав, і в обґрунтування своєї позиції пояснив, що між ТЗОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір на суму 40 тис. доларів США. Поручителем по даному договору виступала ОСОБА_5 У зв»язку із змінами облікової ставки НБУ 3 05 травня 2008 року була збільшена процентна ставку з 14 % річних до 18 % річних. Вказану пропозиція направлялась як позивачу та ОСОБА_4. Наданий момент АТ « Дельта банк» взяв на себе Активи та Кредитні зобов»язання по кредитних договорах. У відповідності до п. 6.1. кредитного договору банк виконав всі зобов»язання щодо підвищення процентної ставки у відповідності до вимог Національного банку України. Позивачка про змину процентної ставки повідомлялась належним чином, а також вона у відповідності до договору поруки ознайомлена з усіма умовами кредитного договору.
Просить суд відмовити у задоволенні позову за безпідставністю .
Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позов визнав і пояснив, що 07 вересня 2007 року він уклав договір кредиту на отримання грошових коштів з ТЗОВ « Укрпромбанк». Поручителем по вказаному договорі виступала його мама ОСОБА_5 Він разом з дружиною окремо проживає від матері. З часу отримання кредиту він постійно виконував свої зобов»язання. Під час розгляду справи в суді про стягнення з нього заборгованості по кредиту , він взнав, що банк в односторонньому порядку підвищив процентну ставку. Він про підвищення процентної ставки не знав, і також про це не знала його мама. Також він знає, що мама також не отримувала повідомлення про підвищення процентної ставки , і вона не давала згоди на збільшення процентної ставки. На даний момент він не заперечує проти виконання своїх зобов»язань по умовах договору
Просить суд задовольнити позов.
Суд, заслухавши пояснення сторін, всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що 07 вересня 2007 року ОСОБА_4 уклав з ТЗОВ «Укрпромбанк» кредитний договір № 15 СМБ на отримання кредиту в сумі 40 000 доларів США на споживчі потреби. За умовами кредитного договору банк надав позичальникові кредит на споживчі потреби зі строком виконання зобов»язання до 06 вересня 2017 року, під 14% річних.
Відповідно до п. 6.1 вказаного договору – у випадку зміни порядку кредитування таабо умов придбання кредитних ресурсів ( зміни облікової ставки НБУ), погіршення фінансового чи майнового ст. ану позичальника, або у разі погіршення стану заставного майна, а також у всіх інших випадках, коли банк вважатиме це необхідним банк має право переглянути умови кредитування, встановлені цим договором ( в т.ч. процентну ставку та комісії), про що повідомляє позичальника в письмовій формі за десять календарних днів до введення в дію зазначених змін. Нові умови кредитування застосовуються з 11 дня з дати надіслання позичальнику відповідного повідомлення. У випадку незгоди із новими умовами кредитування позичальник вправі в будь-який момент достроково повернути повністю кредит та сплатити проценти за фактичний період користування ним. У такому випадку, комісія за дострокове повернення кредиту не стягується.
Для забезпечення виконання умов кредитного договору між позивачкою, ТОВ « Укрпромбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 15zпор-07 від 07 вересня 2007 року. Вказаний договір поруки був укладений через Рівненську філію ТОВ « Укрпромбанк».
Відповідно до ст.. 553 ЦК України – за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. Поручитель відповідає за кредитором за порушення зобов»язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов»язання частково або в повному обсязі.
Як слідує з п. 6 договору поруки - поручитель ознайомлений з усіма умовами кредитного договору.
З матеріалів справи вбачається, що 24 квітня 2008 року банк направив ОСОБА_4 повідомлення про зміну умов кредитування за кредитним договором № 15 СМБ від 07 травня 2007 року, згідно якого з 05 травня 2008 року збільшується процентна ставка до 18 % річних.
Відповідно до п.п. 2,3 договору поруки відповідальність поручителя настає у випадку невиконання ( неналежне виконання) боржником зобов»язань за кредитним договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, Поручитель відповідає перед кредит ором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій та відшкодування збитків.
Як слідує з п. 9 договору поруки – всі зміни та доповнення до цього договору ворсяться в письмовій формі шляхом укладення додаткових угод, підписаних уповноваженими представниками сторін.
Однак представники ТОВ « Укрпромбанком» та ПАЦ « Дельт-Банк» не надали жодних доказів про те, що укладались додаткові угоди , в тому числі з поручителем про збільшення процентної ставки, і вказана додаткова угода направлялась поручителю для надання її згоди, і поручитель надала згоду на збільшення процентної ставки.
Як встановлено судом, в травні 2010 року ТОВ « Укрпромбанк» подав до суду заяву про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором. Як пояснила позивачка, із змісту позовної заяви їй стало відомо, що банк в односторонньому порядку з 05 травня 2008 року збільшив процентну ставку з 14% до 18%. .
Таким чином, з 05 травня 2008 року відбулась зміна зобов»язання по кредитному договорі, і внаслідок цього щомісячно збільшилась відповідальність поручителя по договору поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України – порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов»язання , а також у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Оцінюючи в сукупності докази, суд вважає, що поручитель ніякого погодження про збільшення процентної ставки , а також зобов»язання по кредитному договорі банку не надавала, а тому з 05 травня 2008 року припинилась порука поручителя перед банком, у зв»язку з збільшенням в односторонньому порядку процентної ставки.
При винесення рішення про задоволення позову, суд виходить з вимог ст.. 3 ЦК України - засад справедливості, добросовісності та розумності та ст.. 16 ЦК України – способом захистом цивільного права та інтересу є припинення правовідношення.
В Рівненській міський суд з позовом звернувся ОСОБА_6 до акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» в особі Рівненського відділення № 461 акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про внесення змін до договору про надання споживчого кредиту № 11029538000 від 18 серпня 2006 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, та просить позов задоволити , і вважає, що на даний момент істотно змінилась обстановка, якими сторони керувались при укладенні договору, що погіршують становище позивача, Знаючи про це, позивачка не укладала кредитний договір або укладала на інших умовах. На сьогоднішній день позивачка немає можливості одноразово сплачувати всі суми прострочених платежів, а продовжує зростати розмір відсотків за користування кредитом, пеня та заборгованість по кредиту. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням змінити валюту кредитування на національну, оскільки Нацбанк України своєю постановою передбачає таку можливість.
Вважає, що існують всі правові та фактичні підстави для внесення змін до договору кредиту від 18 серпня 2006 року.
Просить суд внести зміни до договору про надання споживчого кредиту № 11029538000 від 18 серпня 2006 року укладеного між ОСОБА_6 та АКІ банком «УкрСиббанк», а саме виключити з договору п. 1.6 /останній абзац/, п.п. 2.3, 4.8/ останній абзац/, 5.3, 5.5, 5.7, 5.8, 5.10, 9.2, 9.11, 10.1 розділ 11 Договору, які суперечать чинному законодавству; п. 1.6 Договору викласти в наступній редакції «Сторони договору погодили наступну черговість погашення позичальником своїх грошових зобов’язань за цим договором: строкової комісії, строкових процентів, строкової суми основного боргу, прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення), прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення), прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення), штрафні санкції за договором; доповнити договір пунктом наступного змісту – сторони цього договору погодили про те, що всі штрафні санкції, нараховані за період прострочення платежів по кредиту підлягають безповоротному списанню; доповнити договір пунктом наступного змісту – сторони цього договору погоди про те, що прострочені платежі по сплаті комісій, процентів та основного боргу, які існують на момент підписання цих змін підлягають перенесенню на кінець дії договору та погашення після сплати основного боргу, комісій та процентів; змінити суму та валюту кредитування, а саме залишкову суму за договором про надання споживчого кредиту № 11029538000 від 18 серпня 2006 року визначити в національній валюті України по курсу Національного банку України, котрий діяв на момент укладення кредитного договору; змінити процентну ставку – зменшивши її до рівня 4 % річних, внісши відповідні зміни до п.п. 1.3.1 договору; зарахувати різницю між нарахованими і сплаченими відсотками в рахунок погашення основного боргу, а саме 2% (відсоток на який банк збільшив ставку в односторонньому порядку)».
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_6 не визнав і в обґрунтування своєї позиції пояснив, що інфляційний процес, а саме, його зростання чи зменшення, є об»активною обставиною, притаманною фінансовій системі кожній державі і не є обставиною, що може бути підставою для невиконання договірних зобов»язань. Банк в момент укладення договору виходив з того, що зміна курсу іноземної валюти є цілком вірогідною, і банк виходив з того, що така зміна обставин може настати. Кредитним договором прямо закріплений обов»язок позичальника у будь-якому разі повернути отриманий борг. Умова, згідно якої в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане передбачає необхідність узгодження цього між сторонами договору. Але такої домовленості між сторонами на момент укладення договору не існувало. Банк надаючи валютний кредит завжди передбачає курсові коливання, тому умова про незмінність його умов не могла бути внесена до кредитного договору. Також позивачці було продовжено строк договору до 2020 року. Не існувало заборони позивачеві отримати кредит в гривні. Крім того, позивач підписуючи договір вказав, що всі умови договору йому зрозумілі і він вважає їх справедливим по відношенню до нього.
Заслухавши представників сторін, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними письмовими доказами, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2006 року між ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту № 11029538000 . Вказана сума дорівнює еквіваленту 344706, 044 грн. 44 копійок.
Пунктами 1.1 та 1.3.1 Договору передбачено, що Банк зобов’язується надати позичальнику, а позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 53 000 (п’ятдесят три тисячі) євро 00 євроцентів та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором.
За використання кредитних коштів протягом на перший місяць встановленого строку кредитування, процентна ставка встановлюється у розмірі 11,3 % річних.
По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 9.2 даного договору.
У випадку, якщо банк не повідомив позичальника в порядку, передбаченому п. 9.2 даного договору, про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування, застосовується розмір процентної ставки встановлений цим договором.
Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на ст. 652 ЦК України зазначила, що сума кредиту, яку отримав позивач є для нього значною сумою, сплатити кредит і проценти в умовах фінансової кризи він не може, так як погашення кредиту в іноземній валюті унеможливлює виконання зобов’язання по кредитному договору, а тому просить внести зміни до кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Змістом ч. 2 ст. 652 ЦК України, передбачається розірвання, а у виняткових випадках (ч. 4 ст. 652 ЦК України), його зміна, лише за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Відповідно до змісту ч. 4 ст. 652 ЦК України, зміна договору за рішенням суду у зв’язку з істотною зміною обставин допускається лише у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить спільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах змінених судом.
У разі істотної зміни обставин сторони без будь-яких обмежень можуть вирішити питання за взаємною згодою зміни договору або його розірвання.
Істотна зміна обставин як правило має правове значення для договорів, коли їх укладення не збігається з виконанням.
Пунктом 1.2.2 Договору кредиту передбачено, що позичальник у будь-якому випадку зобов’язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до Договору кредиту), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, яким чином і наскільки на нього вплинули зміни обставин, які він вважає істотними.
Суд також враховує і ту обставину, що інша сторона – Банк також перебуває в умовах кризи і зміна умов договору певним чином вплине на його становище.
Відповідно до п. 9.2. вищевказаного договору – відповідно до вимог ст.. 651 ЦК України сторони погодили, що протягом дії цього договору банк відповідно до умов п. 1.3.1. договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин, а саме:
Порушення позичальником кредитної дисципліни ( тобто, неналежне виконання умов цього Договору таабо умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов»язань позичальника за цим Договором). Та \ або погіршення фінансового стану позичальника документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться банком відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи, тощо, а також даних по виконанню позичальником кредитної дисципліни, тобто, своєчасного погашення заборгованості таабо виконання інших зобов»язань, передбачених цим договором, таабо здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами таабо кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ ( наприклад девальвація курсу гривні до курсу долара США більше ніж на 5% порівняно з курсом гривні до долара установленого НБУ на дату укладення цього договору чи останнього перегляду процентної стави, підвищення ставки за кредитами банків України у відповідній валюті ( по статистиці НБУ), підвищення ставки на три відсоткових пункту за бланковими кредитами « овернайт» НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки.
Сторони погодили, що при настанні будь-якої із обставин, передбачених ч. 2 п. 9.2. Договору , банк може збільшити розмір процентної ставки в наступному порядку, а саме:
Банк не пізніше ніж за 14 календарних днів до дня змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення повідомляє позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштового відповідного рекомендованого листа ( далі-повідомлення банку) за адресою позичальника, що вказана у розділі 12 цього договору, або за іншою адресою, яку позичальник письмово повідомив банку при зміні адреси; такий новий розмір процентної ставки за цим договором починає застосовуватися з дати, що буде вказана у повідомленні банку до позичальника, без укладення сторонами відповідної угоди про внесення змін до цього договору.
У разі незгоди із встановленим згідно умов цього пункту договору новим розміром процентної ставки, позичальник у строк не пізніше ніж за сім календарних днів до дати початку дії нової ставки у повідомленні банку, зобов»язується надати на зазначену у договору адресу банку письмове повідомлення ( відповідь) про свою незгоду із такою новою ставкою. У випадку отримання банком в порядку та терміни, визначені цим пунктом договору, такого письмового повідомлення ( відповіді) від позичальника, банк набуває право вимоги дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 цього договору.
Сторони погодили, що факт неподання позичальником на зазначену у договорі адресу банку у строк не пізніше ніж за сім календарних днів до дати початку дії нової процентної ставки письмового повідомлення ( відповіді) позичальника про його незгоду із такою новою ставкою, вважається згодою позичальника на встановлення банком такого нового розміру процентної ставки з дати, що зазначена у повідомленні банку.
При збільшенні процентної ставки банк протягом семи календарних днів з дати її збільшення письмово повідомляє позичальника, шляхом направлення останньому поштою відповідного повідомлення банку за адресою позичальника, що вказана у розділі 12 цього договору, або за іншою адресою, яку позичальник письмово повідомив банку при зміні адреси. В такому повідомленні банком зазначається новий розмір процентної ставки та дата з якої розпочато застосування цього нового розміру ставки.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу направлялись поштові рекомендовані повідомлення про зміну процентної ставки , і як вбачається з повідомлень вони 30 та 31 липня 2008 року отримувались позивачем або його родичами .
Судом не встановлено , що позивач подавав свої заперечення банку у встановлений договором строк про зміну процентної ставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6, уклавши Договір кредиту з АКІБ «УкрСиббанк» та отримавши кредитні кошти значною мірою не був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору, а тому позовні вимоги про зобов’язання сторони внести зміни до кредитного договору № 11029538000 від 18 серпня 2006 року, укладеного між ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк», а саме виключення з договору п. 1.6 /останній абзац/, п.п. 2.3, 4.8/ останній абзац/, 5.3, 5.5, 5.7, 5.8, 5.10, 9.2, 9.11, 10.1 розділ 11 Договору, які суперечать чинному законодавству; п. 1.6 Договору викласти в наступній редакції «Сторони договору погодили наступну черговість погашення позичальником своїх грошових зобов’язань за цим договором: строкової комісії, строкових процентів, строкової суми основного боргу, прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення), прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення), прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення), штрафні санкції за договором; доповнити договір пунктом наступного змісту – сторони цього договору погодили про те, що всі штрафні санкції, нараховані за період прострочення платежів по кредиту підлягають безповоротному списанню; доповнити договір пунктом наступного змісту – сторони цього договору погоди про те, що прострочені платежі по сплаті комісій, процентів та основного боргу, які існують на момент підписання цих змін підлягають перенесенню на кінець дії договору та погашення після сплати основного боргу, комісій та процентів; змінити суму та валюту кредитування, а саме залишкову суму за договором про надання споживчого кредиту № 11029538000 від 18 серпня 2006 року визначити в національній валюті України по курсу Національного банку України, котрий діяв на момент укладення кредитного договору; змінити процентну ставку – зменшивши її до рівня 4 % річних, внісши відповідні зміни до п.п. 1.3.1 договору; зарахувати різницю між нарахованими і сплаченими відсотками в рахунок погашення основного боргу, а саме 2% (відсоток на який банк збільшив ставку в односторонньому порядку)» не підлягають задоволенню.
Позов є намаганням позивача (позичальника) покласти на відповідача (кредитора) несприятливі правові наслідки через невиконання самим позивачем свого обов’язку – після фактичного отримання коштів за договором та сплати ним процентів і тіла кредиту.
Оскільки, згідно ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, суд вважає позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Також з матеріалів справи вбачається, що банк свідомо виходячи з вимог добросовісності провів в 2009 році позивачу реструктуризацію боргу і продовжив строк кредиту до 2020 року.
На підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України суд при винесенні рішення виходить з вимог справедливості, добросовісності та розумності.