2-6793/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
08 листопада 2010 року
Лисичанський міський суд Луганської області в складі:
Головуючого судді: Стахової Н.В.
при секретарі судового засідання: Ісауловій Н.В.
розглянувши у судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Луганське РУ, треті особи Національний банк України, ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи його тим, що 11.10.2007 року з ВАТ КБ «Надра» в особі начальника Центрального відділення філії ВАТ КБ «Надра» Луганське РУ Швецова Олексія Миколайовича був укладений кредитний договір № 680241/МК-А, за яким він отримав у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру кредит у сумі 30000 доларів США зі сплатою 12,4% річних з щомісячним погашенням заборгованості у сумі 680 доларів США та кінцевим терміном повернення кредиту до 11.10.2012 року. Виконання кредитного договору було забезпечено порукою ОСОБА_2 та заставою автотранспортного засобу. Вважає, що вказаний договір є недійсним, оскільки не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено Декретом «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та іншими актами валютного законодавства України, є валюта України. Всупереч норм діючого законодавства України відповідач уклав з ним кредитний договір у іноземній валюті. Грошові кошти були отримані готівкою через касу відповідача. За умовами договору він повинен був сплачувати щомісячний платіж у доларах, що суперечить ч.1 ст. 524 ЦК України та п. 2 ст. 13 Декрету. У відповідності з нормами діючого законодавства України, банки України, в том числі і установа відповідача під час своєї діяльності повинні керуватися на підставі відповідної ліцензії , яка у відповідача відсутня. Відповідачем не надано йому інформацію про умови кредитування, орієнтовану сукупну вартість кредиту, про переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Протиправними діями відповідача йому заподіяно й моральну шкоду, яку він оцінює у сумі 5000 грн. Остання полягає у фізичних стражданнях у зв’язку з погіршенням стану здоровя, приниженні честі та гідності. Просить суд визнати недійсним кредитний договір № 680241/МК-А від 11.10.2007 року, зобов’язати відповідача провести перерахунок заборгованості у національній валюті – гривні , за курсом який існував на день укладення кредитного договору, вивести з реєстру обтяжень рухомого майва автомобіль TOYOTA модель LC120 Prado, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1., стягнути з відповідача 5000 грн. моральної шкоди, 5000 грн. витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги , судові витрати у справі у сумі 37 грн.
У судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_4 підтримав пред’явлений позов, просив його задовольнити. В своїх поясненнях посилався на обставини, викладені у позовній заяві, в обґрунтування яких надав суду відповідні докази.
Представник відповідача Гетман Л.І. у судовому засіданні позов не визнала, усно та письмово суду пояснила, що укладений з позивачем кредитний договір не є споживчим, тому у останньому не можуть бути застосовані положення Закону України «Про захист прав споживача». На підставі заяви про видачу готівки та її переказ позивач отримав у касі банку 151500 грн. Відповідно д п.2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. З позивачем було визначено, що кредитні кошти будуть надані йому саме в доларах США. При цьому останній не висловлював своєї незгоди щодо визначення його зобов’язання в іноземній валюті. Згідно зі ст.. 192 ЦК України законним платіжним засобом обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадку і порядку , встановленому законом. Окрім того, законодавство України чітко визначає правомірність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити та бути суб’єктом кредитних зобов’язань. Відповідно до ст.. 5 Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. При цьому генеральні ліцензії надаються на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а індивідуальні ліцензії видаються резидентам і неризедентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Пункт «в» ч.4 ст. 5 Декрету передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. В той час, на сьогодні законодавством не встановлено терміни та суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, що не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов’язані з наданням резидентами кредитів в іноземній валюті. Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті, згідно з вимогами ст.. 5 Декрету є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, що отримана у встановленому порядку. Національним банком України надано ліцензію № 21 за якою ВАТ КБ «Надра» надано право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статі 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Банк, маючи банківську ліцензію та дозвіл, має право без отримання індивідуальної ліцензії використовувати іноземну валюту на території України для здійснення операцій, перелічених у дозволі, зокрема, видавати кредити в іноземній валюті юридичним та фізичним особам. Просив відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи НБУ у судове засідання не з’явився, надав суду письмові заперечення проти позову, посилаючись на те, що відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку , встановлених законом. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету. Нормативно-правовими актами НБУ встановлені вимоги щодо оцінки ризиків за операціями в іноземній валюті, зокрема Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою Правління НБУ від 28.08.2001 № 368, якою передбачена вимога покриття капіталом валютного кредитного ризик; положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління НБУ від 06.07.2000 № 279, встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті. При цьому з урахуванням особливостей діяльності банківських установ в умовах фінансової кризи, НБУ постановою Правління НБУ від 01.12.2008 року № 406 «Про затвердження змін до положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» посилив вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими позичальникам в іноземній валюті. Отже, уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції кредитів в іноземній валюті. Підпункт «в» пункту 4 статті 5 Декрету передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валют, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, тому операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
Представник третьої особи ОСОБА_1 – ОСОБА_6 надав пояснення аналогічні викладеним позивачем, не заперечував проти задоволення позову.
Судом досліджені наступні письмові докази: квитанція щодо сплати витрат, пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи в суді, копія договору «Автопакет» № 680241/МК –А, від 11.10.2007 року, копії квитанцій щодо сплати щомісячних платежів, копія паспорту позивача, копія статуту ВАТ КБ «Надра», копія довідки ЄДРПОУ, копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, положення про філію ВАТ КБ «Надра» Луганське регіональне управління, копія банківської ліцензії, копія дозволу, копія висновку науково-правової експертизи, копія заяви на видачу готівки, копія розписки, копія листа НБУ від 07.12.2009 року, № 13-210/7871-22612.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, третіх осіб, дослідивши письмові докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
11.10.2007 року між сторонами укладений кредитний договір № 680241/МК-А, за яким позивач отримав у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру кредит у сумі 30000 доларів США зі сплатою 12,4% річних з щомісячним погашенням заборгованості у сумі 680 доларів США та кінцевим терміном повернення кредиту до 11.10.2012 року.
26.10.1993 року за номером 205 Відкритому акціонерному товариству комерційному банку «Надра» Національним банком України видана банківська ліцензія № 21 на право здійснення банківських операції, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
23 серпня 2002 року ВАТ КБ «Надра» Національним банком України виданий дозвіл № 21-1 на право здійснення банківських операції, визначених частиною четвертою та пунктами 1-4 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Додатком до дозволу № 21-1 від 23 серпня 2002 року визначений перелік операцій, які має право здійснювати ВАТ КБ «Надра».
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з наступних підстав.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Конституція України не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет КМУ).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:
- неторговельні операції з валютними цінностями;
• - операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;
• - ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
• - залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
• - залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
• - інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи ВАТ КБ «Надра» має банківську ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України , тому здійснення останнім кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Оскільки кредитний договір укладений позивачем та відповідачем відповідно до закону, у суду не має підстав для визнання його недійсним, що також виключає стягнення з відповідача моральної шкоди.
На підстав вищевикладеного, керуючись ст.ст.192,227, 627, 1054 ЦК України, ст..ст. 10,11, 60, 88, 212-215, ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Луганське РУ, треті особи Національний банк України, ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним відмовити за необґрунтованістю
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: