справа № 2-376-2010 р.

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

            5 серпня 2010  року   Тарутинський районний суд Одеської області

 у складі: головуючого – судді                                   Топал О.К.

при секретарі                                     Головирських Н.В.

 розглянувши у попередньому  судовому засіданні цивільну  справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язати вчинити певні дії та стягнути недораховану пенсію.

.  

В С Т А Н О В И В:  

              Позивач звернувся до суду з проханням визнати неправомірними та зобов’язати вчинити певні дії Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області (УПФ) по виплаті йому підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, що передбачено ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з січня 2007 р.  та довічно, та стягнути  з відповідача недоплачену суму пенсії з 01.01.2007 р. по час звернення до суду.

Наполягаючи на задоволені позову, позивач заявив клопотання про  розгляд справи за його відсутності.  

Представник відповідача з вимогами позивача не згоден про що мотивував в своїх  запереченнях. Просить суд відмовити в задоволені позов, т.я. відсутні правові підстави для здійснення таких виплат.

Представник відповідача заявив клопотання про  розгляд справи за його відсутності.

 Згідно ч.2 ст.158 України особи, що беруть участь у справі, мають право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності  

Згідно Прикінцевих положень ЗУ »Про судоустрій та статус суддів» спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку … одержання пенсійних виплат….. розглядаються в цивільному судочинстві.

Дослідивши докази суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає за таких підстав.

Достовірно встановлено, що позивач  відповідно до  ч.1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус дитини війни, що підтверджується копією довідкою (а.с. 11).    

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.11.2004 року дітям війни, пенсії або довічне грошове утримання  чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.    Закон набрав чинності з 01.01.2006 р.  

 Позивач звернувся до суду 24.06.2010 р. після того як Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі листом від 24.06.2010 р. відмовило позивачу в виплаті доплати до пенсії (а.с.6).  

В своєму позові позивач наполягає визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області про відмову виплатити  йому підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з січня 2007 р. та довічно як дитині війни, що передбачено ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та зобов’язати УПФ нарахувати і сплатити йому підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з січня 2007 р.  до часу звернення до суду як дитині війни, прожовувати сплачувати довічно. При цьому позивач посилається на  рішення Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року яким  положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані неконституційними, а також на рішення Конституційного суду  від 22 травня за № 10-рп/2008 положення п.п.41 розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» було  визнано неконституційним.  

Вважає, що відповідно до  ч.2 ст.152 Конституції України  закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

      Заперечуючи позов УПФ посилається на ст..73 ЗУ«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» яким забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати пенсій, допомоги, що не передбачено Законом. Відповідно до ст..87 Бюджетного кодексу України фінансування доплат, надбавок, підвищень до пенсії, встановлених законом є видатки, що здійснюються з Державного бюджету. Ст..23 Бюджетного кодексу України передбачає, що будь-які бюджетні зобов’язання можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. На даний час бюджетне призначення, щодо виплати соціальної допомоги як дітям війни відсутнє.

 Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність у межах якої особа може звернутись до суду з вимогою про захист цивільного права встановлюється тривалістю у три роки . Однак,  згідно ст. 259 ЦК України для окремих вимого законом встановлюється спеціальна позовна давність

Так відповідно до ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсії у разі виникнення права на її  підвищення провадиться  з першого числа місяця в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно.

Таким чином у позивача виникло право на перерахунок пенсії Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.07.2010 р.

Однак враховуючи, що Законом України про  Державний бюджет на 2010 р. не передбачено бюджетне призначення щодо виплат соціальної допомоги як дітям війни, а фінансування доплат, надбавок, підвищень до пенсії, встановлених законом є видатками, що здійснюються виключно з Державного бюджету, суд вважає, що вимоги позивача на можуть бути задоволені, т.я. відповідно ст..7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок котів Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

На підставі вищевикладеного керуючись ст. ст. 10,57,60 ЦПК України, суд

 В И Р І Ш И В::

ОСОБА_1 в позові до Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язати вчинити певні дії та стягнути недораховану пенсію – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення  суду першої інстанції подається протягом 10 днів.  

  Суддя: