ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22.08.06р.

Справа № А25/190-06

За позовом  Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі Марганецького управління по експлуатації газового господарства, м. Марганець 

до  Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області,

смт. Томаківка 

про визнання незаконним рішення

Суддя  Чередко А.Є.

Представники сторін:

  Від позивача: Кузнєцова Н.М. дов. № 340 від 20.12.2005р.

Від відповідача: Гребенюк І.В. дов. № 3 від 10.01.2006р.; Матюхіна А.А. дов. № 1 від 20.07.2006р. 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача та з урахуванням клопотання про зміну позовних вимог від 02.08.2006р. просить суд визнати нечинним рішення двадцять третьої сесії четвертого скликання від 15.07.2005р. за № 23/4 у частині встановлення позивачу проплати за користування земельною ділянкою в 2003-2004 роках в сумі 4447,56грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що чинне законодавство України не передбачає встановленням органом місцевого самоврядування оплати за землю за два попередніх роки, шляхом прийняття рішення, отже спірне рішення суперечить ст.. 18 Закону України „Про оренду землі”, ст.. 17 Закону України „Про плату за землю”, ст..ст. 120, 125 ЗК України.   

Відповідач позов не визнав з тих підстав, що позивач тривалий час використовував земельну ділянку без встановлених законом підстав та не сплачував плату за землю, внаслідок чого держава зазнала збитків у вигляді не отриманих державним бюджетом доходів за час використання позивачем спірних земельних ділянок без встановлених законом підстав. Тому спірне рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

           ВСТАНОВИВ:

Позивач на підставі договору купівлі-продажу, укладеному з ТОВ „Дніпрополімерзахист” 31.07.2001р. набув право власності на нежиле приміщення, що розташоване на території смт. Томаківка, вул.. Запорізька, 29, яке зареєстроване на праві власності за позивачем 29.04.2005р., що підтверджується відповідним витягом про реєстрацію права власності.

Після цього, 16.06.2005р. позивач звернувся до відповідача з листом за № 742 про передачу в оренду земельної ділянки площею 2851кв.м. для обслуговування виробничих приміщень по вул.. Запорізька, 26 смт. Томаківка  

15.07.2005р.  Томаківською селищною радою Томаківського району Дніпропетровської області на двадцять третій сесії четвертого скликання було прийнято рішення за № 23/4 про передачу в оренду земельної ділянки 2851кв.м. для обслуговування виробничих приміщень по вул.. Запорізька, 26 смт. Томаківка ВАТ по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровськгаз” та встановлено розмір та порядок сплати орендної плати за земельну ділянку. Окрім цього, відповідачем у п. 2 рішення встановлено, що проплату за 2003-2004р. в сумі 4447,56грн. слід здійснити в рівних частках до 01.12.2005р.

На підставі зазначеного рішення між сторонами 15.07.2005р. був укладений договір оренди землі, який зареєстрований 03.08.2005р., а саме земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0,2851га., яка розташована на території смт. Томаківка, вул.. Запорізька, 29 для розміщення та обслуговування об’єктів нежилих приміщень.   

У п. 9 цього договору, також встановлено, що орендар вносить орендну плату за час користування землею за 2003-2004р. в сумі 4447,56грн. в рівних частках до 01.12.2005р.

Спірні правовідносини регулюються Земельним Кодексом України та Законом України „Про оренду землі”.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 83 ЗК України (2001р.), землі,  які належать  на  праві  власності  територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У  комунальній  власності  перебувають  усі  землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також  земельні ділянки за їх межами,  на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Суб'єктами права власності на землю є територіальні  громади, які   реалізують   це   право безпосередньо або через  органи  місцевого  самоврядування,  -  на землі комунальної власності (ст. 80 ЗК України).

Згідно з ст. 92 ЗК України, право  постійного  користування  земельною  ділянкою  - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності  набувають  лише  підприємства, установи та організації,  що належать до державної або комунальної власності.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на  договорі строкове  платне  володіння  і користування  земельною  ділянкою, необхідною орендареві для  провадження  підприємницької  та  іншої  діяльності. Земельні  ділянки  можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України,  іноземним громадянам  і  особам  без громадянства,  іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. (п. 1, 2 ст. 93 ЗК України). Орендодавцями   земельних   ділянок   є  їх  власники  або уповноважені ними особи (п. 5 ст. 93 ЗК України).

За п.1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду  земельних  ділянок,  що  перебувають  у державній  або  комунальній  власності,  здійснюється  на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу  місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 125 ЗК України, право   власності  та  право  постійного  користування  на земельну  ділянку  виникає  після  одержання  її   власником   або користувачем  документа,  що  посвідчує  право  власності чи право постійного користування  земельною  ділянкою,  та  його  державної реєстрації.  

Право  власності  на  земельну  ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується  державними  актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право  оренди   землі   оформляється   договором,   який реєструється відповідно до закону (ст. 126 ЗК України).

За ст. 13 Закону України „Про оренду землі”, договір оренди  землі  -  це  договір,  за  яким орендодавець зобов'язаний за  плату  передати  орендареві  земельну  ділянку  у володіння і  користування на певний строк,  а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до  умов  договору  та вимог земельного законодавства.

Договір оренди  землі  набирає  чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону України „Про оренду землі”).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України „Про оренду землі”, орендна плата за землю -  це  платіж,  який  орендар  вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і  строки  внесення  орендної  плати  за  землю встановлюються  за  згодою  сторін у договорі оренди (крім строків внесення   орендної   плати   за  земельні  ділянки  державної  та комунальної  власності,  які  встановлюються  відповідно до Закону України  "Про плату за землю").

Згідно з ст. 2 Закону України „Про плату за землю”, використання  землі в Україні є платним.  Плата за землю справляється  у  вигляді  земельного  податку  або  орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки,  грошову оцінку яких не  встановлено, визначаються   до  її  встановлення  в  порядку,  визначеному  цим Законом.

              Власники   земельних  ділянок,  земельних  часток  (паїв)  та землекористувачі,  крім  орендарів та інвесторів - учасників угоди про  розподіл  продукції,  сплачують  земельний податок.

          За ч. 3 ст. 14 Закону України „Про плату за землю”, нарахування   громадянам  сум  земельного  податку,  а  також орендної   плати  за  земельні  ділянки  державної  і  комунальної власності проводиться органами державної  податкової  служби,  які видають   платникові   до   15   липня   поточного  року  платіжне повідомлення  про  внесення  платежу.  

          В силу ст.. 15 Закону України „Про плату за землю”, власники  землі  та  землекористувачі  сплачують земельний  податок,  а  також  орендну  плату  за земельні ділянки державної   та   комунальної  власності  з  дня  виникнення  права власності  або  права  користування  земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 12 ЗК України, до компетенції селищних рад не віднесено повноважень щодо визначення розміру орендної плати за землю за період користування землею до укладення відповідного договору оренди землі або визначення та стягнення земельного податку.

Таким чином, підставою для сплати орендної плати за користування земельною ділянкою є договір оренди землі, який набув чинності у встановленому законом порядку, а не рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки, тому у відповідача були відсутні правові підстави для встановлення у спірному рішенні обов’язку позивача по сплаті орендної плати за попередні роки користування земельною ділянкою до укладення договору оренди.

 Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ст. 2 КАС України, у  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності

суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:      1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України; 2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано; 3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За п. 1 ст. 8 КАС України, суд  при вирішенні справи керується принципом верховенства права,  відповідно до якого зокрема людина,  її права  та  свободи визнаються    найвищими   цінностями   та   визначають   зміст   і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи вищенаведене та обставини справи, суд вважає, що відповідачем при прийнятті спірного рішення не було дотримано вищенаведених засад, а саме рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, тому позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а відповідні заперечення відповідача –безпідставними.  

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40грн. слід стягнути з місцевого бюджету Томаківської селищної ради.

Враховуючи усе вищевикладене та керуючись ст.ст. 152, 156, 157 ЗК України,  ст. 17-19, 87, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                                                     ПОСТАНОВИВ:

          Визнати нечинним рішення двадцять третьої сесії четвертого скликання Томаківської селищної ради  від 15.07.2005р. за № 23/4 у частині встановлення  ВАТ по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровськгаз” проплати за користування земельною ділянкою в 2003-2004 роках в сумі 4447,56грн.

Стягнути з місцевого бюджету Томаківської селищної ради  судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40грн. на користь ВАТ по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровськгаз” в особі Марганецького управління по експлуатації газового господарства (м. Марганець Дніпропетровської області, вул.. Крупської, 33, код ЄДРПОУ 24607899, п/р 26008885500100 в ДОД АППБ  „Аваль” м. Дніпропетровськ, МФО 305653).

Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст. 186 КАСУ.

Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАСУ.

Суддя

А.Є. Чередко

31.08.2006р.