Справа № 2-17000/10  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

  02 листопада 2010 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Богуславської І.А., при секретарі Зал Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,  

  ВСТАНОВИВ:  

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачки про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, вказавши, що 22.07.2005 р. між ними був укладений шлюб. Від шлюбу мають неповнолітню дитину – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з ним. На утримання дитини відповідачка не надає допомоги, тому він просить стягнути з неї аліменти в розмірі ј частки всіх видів її заробітку (доходу) щомісяця на утримання неповнолітньої дитини.  

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та вказав, що з 08.07.2010 року дитина проживає разом з ним оскільки 07.07.2010 року дитину було госпіталізовано до лікарні з дошкільного навчальнго закладу №108 з діагнозом гострий гастрит. З лікувального закладу відповідачка дитину забирати відмовилась. В подальшому станом здоров’я дитини відповідачка не цікавилась і матеріальної допомоги на дитину не надавала. Вихованням дитини позивач займається сам.  

Віповідачка позовні вимоги не визнала та пояснила, що дійсно дитину у зв’язку з поганим самопочуттям було госпіталізовано до лікарняного закладу 07.07.2010р. Проте в лікарні їй було сказано, що мати там не потрібна, тому вона поїхала додому де і чекала звістки з лікарні. Заперечувала, що вона за своєю ініціативою не забрала сина додому з лікарняного закладу вказавши, що в цому їй перешкоджав сам позивач, який погрожував і заборонив бачитись з сином. Дитину з лікарні забрав позивач. Відповідачка намагалась вмовити позивача та забрати дитину додому, оскільки вважає, що син повинен проживати разом з матір’ю, проте позивач добровільно дитину не віддав. До суду для вирішення питання про місце мешкання дитини відповідачка не зверталась. Добровільну допомогу на утримання дитини не надавала.  

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши представлені в справі докази, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Суд встановив, що 22.07.2005 р. між сторонами був укладений шлюб. Від шлюбу мають неповнолітню дитину – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З січня 2006р. сторони проживають окремо. Дитина проживає з батьком.  

Відповідно до акту від 21.08.2010р. комісією у складі працівників ЖКП “Домовик-3” встановлено, що дитина – ОСОБА_3 проживає разом із батьком за місцем мешкання останнього, а саме в АДРЕСА_1, що не заперечувала й відповідачка.  

З доповідної записки, складеної виконуючою обов’язки завідуючої ДНЗ №108 вбачається, що 07.07.2010р. дитина поступила до дитячого закладу з явними ознаками недомогання, проте мати добровільно не погодилась забрати дитину додому для подальшого лікування.  

Також в матеріалах справи міститься характеристика з ДНЗ №108 видана на ім’я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в якій зазначено, що вихованням дитини займається саме батько, оскільки він приводить сина до дитячого садка та забирає його додому, опікується його станом здоров’я та постійно цікавиться його успіхами та поведінкою.    

З огляду на викладене, суд вважає встановленим той факт, що дитина постійно проживає разом із батьком та саме позивач несе витрати пов’язані з її утриманням.  

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.  

Таким чином, виходячи з матеріального становища сторін, суд, стягує з відповідачки на користь позивача на утримання їх неповнолітнього сина аліменти в розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до повноліття дитини.  

Крім того, у відповідності зі ст.81 ЦПК України належать до стягнення з відповідачки на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. та згідно ст.88 ЦПК України підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн.  

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 180, 182, 183 СК України, суд  

  ВИРІШИВ:  

  Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити.  

Стягнути аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця до повноліття дитини, починаючи з 30.08.2010 р.  

Стягнути з ОСОБА_2 судовий сбір в дохід держави в сумі 51 гр. 00 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гр.  

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць, але не менш 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів після його проголошення.  

  Суддя  

Копія справжня: