Апеляційний суд Кіровоградської області
-----------------------------------------------------------------------------------------------
Справа №22- 6514/2010 Головуючий у першій інстанції Іванова Л.А.
Категорія 2,5,6 Доповідач Черниш Т.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого – Кривохижі В.І.,
суддів Голованя А.М.,
Черниш Т.В.,
при секретарі Дімановій Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом приватного підприємства «Фірма «Інгуша» до ОСОБА_3, за участю третьої особи Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради про примусове знесення самовільно побудованої надбудови, за апеляційною скаргою позивача на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
В листопаді 2007 року приватне підприємство «Фірма «Інгуша» (далі –ППФ «Інгуша») звернулось до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_4. Позовні вимоги мотивувало тим, що воно є власником нежитлового приміщення магазину «Джерело», розташованого на першому поверсі 3-поверхового житлового будинку АДРЕСА_1, та підвального приміщення в цьому будинку загальною площею 251,2 кв.м
Відповідач, якому належить квартира АДРЕСА_1, розташована на третьому поверсі, самовільно, без відповідного дозволу та узгодження, з порушенням будівельних норм і правил провів реконструкцію квартири з надбудовою мансардного поверху, внаслідок чого в стінах житлового будинку утворилися масові прогресуючі тріщини, порушилась цілісність конструктивної схеми будівлі, в приміщенні магазину відпала від стін плитка. За самочинне будівництво відповідача в серпні 2007 року було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Посилаючись на те, що в результаті зазначених неправомірних дій ОСОБА_4 склалася небезпека майну в магазині «Джерело», для її усунення позивач просив зобов’язати відповідача знести самовільно побудовану надбудову над квартирою АДРЕСА_1 та привести цю квартиру в становище, що існувало по реконструкції.
Ленінський районний суд м. Кіровограда ухвалою від 15 січня 2010 року на підставі ч. 1 ст. 33 ЦПК замінив первісного відповідача належним-ОСОБА_3, який за відповідним договором дарування від 19 серпня 2009р. став власником спірного нерухомого майна (а.с. 176).
Рішенням цього суду від 28 квітня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставив питання про скасування зазначеного рішення з мотивів невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та доказам, неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, ст. 152 ЖК, 1163, 1164 ЦК, Закону України «Про планування та забудову територій». Просив ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ППФ «Інгуша» повністю підтримала доводи апеляційної скарги, представник відповідача ці доводи вважав безпідставними.
Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 15 ЦК, ст. 3 ЦПК кожна особа має право на захист свого цивільного права в судовому порядку у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПП «Фірма Інгуша» не довело ті обставини, на які посилалось як на підставу своїх вимог, визнавши, що проведена відповідачем реконструкція своєї квартири зі спорудженням мансардного поверху не створює загрози небезпеки майну юридичної особи та перешкоди в користуванні ним, не порушує права позивача як власника приміщення магазину «Джерело» у той спосіб, що спричиняє знесення надбудови.
Правове обґрунтування покладеного в основу рішення висновку узгоджується з нормами чинного законодавства, відповідає обставинам справи, які суд достатньо повно з’ясував, ґрунтується на доказах, яким дана належна юридична оцінка
Так, судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ПП «Фірма «Інгуша» за відповідним свідоцтвом, виданим 18 квітня 1996р. представництвом Фонду державного майна по м. Кіровограду, є власником приміщення магазину «Джерело», що розташоване в будинку АДРЕСА_1(а.с.9). Йому на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 6 квітня 2005 р. з територіальною громадою в особі Кіровоградської міської ради, належить вбудоване в зазначений житловий будинок нежитлове підвальне приміщення площею 251,2 кв.м (а.с.6-8).
Квартиру АДРЕСА_1, розташовану на 3 поверсі цього ж будинку, загальною площею 70,6 кв.м, за договором купівлі-продажу від 3 квітня 2002 року придбав ОСОБА_4.(а.с.10-11), який протягом 2002-2004 років провів реконструкцію зазначеної квартири з добудовою мансардного поверху без відповідного дозволу. Самовільна надбудова і перепланування згаданої квартири зафіксовані в матеріалах інвентаризаційної справи, висновку ОКП КООБТІ (а.с. 52-56), в інформації інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 10 вересня 2007 року (а.с.13).
Зі змісту позову вбачається, що пред’явлені вимоги про знесення самочинного будівництва мотивовані наявністю передбачених ст. 1163 ЦК України обставин-загрозою небезпеки майну юридичної особи-приміщенню магазину «Джерело». На обґрунтування доводів позивач посилався на наявність механічних пошкоджень стін приміщення, однак будь-яких доказів на підтвердження цих обставин та заявлених цивільно-правових вимог не надав. Не містять їх і матеріали справи.
Між тим, як встановлено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 липня 2009 року у справі за позовом територіальної громади м. Кіровограда до ПП «Фірма Інгуша» про усунення перешкод в користуванні майном, виникнення тріщин у капітальних несучих стінах будинку АДРЕСА_1, порушення цілісності конструктивної схеми будівлі, що може призвести до її подальшої деформації та несе загрозу життю і безпеці мешканців будинку, є наслідком проведення будівельних робіт в підвальному приміщенні ПП «Фірма Інгуша» без відповідного дозволу та затвердження проектно-кошторисної документації, з істотним порушенням будівельних норм та правил (а.с. 191-196). Про це свідчать дані відповідних актів (а.с.129, 130), експертний висновок від 22 січня 2007р.(а.с.188-190).
Крім того, судом враховано факт легалізації реконструйованого ОСОБА_4 спірного нерухомого майна.
Дозвіл на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 з надбудовою мансардного поверху надано ОСОБА_4 за рішенням виконкому Кіровоградської міської ради №1678 від 27 жовтня 2008р.(а.с.166), а на підставі рішення міськвиконкому від 22 грудня 2008р. №2044 20 січня 2009 року йому видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 площею 142, 2 кв.м, жилою площею 57,8 кв.м (а.с. 166, 163, 164). Саме ця квартира за відповідним договором дарування, посвідченим 19 серпня 2009р., була передана у власність ОСОБА_3(а.с.183-184,162, 168). Зазначені рішення міськвиконкому на час вирішення даної цивільної справи чинності не втратили, не були визнані незаконними і правовстановлюючі документи на згадану квартиру.
Таким чином, суд першої інстанції вирішив спір в межах заявлених вимог, на підставі наданих учасниками процесу доказів. При розгляді справи не були порушені норми матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими та правильність висновків суду не спростовують, тому правові підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Керуючись ст.303, п.1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Фірма Інгуша» відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді