АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЗАПОРІЗЬКІЙ  ОБЛАСТІ  

  Справа №22-5545\2010                   Головуючий у 1 інстанції:  

                    ОСОБА_1  

                    Доповідач: Кримська О.М.  

  УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 18 листопада 2010 р.                                              м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

 головуючого:                                              Бєлки В.Ю.,

суддів:                                              Кримської О.М.,

                                                   Глазкової О.Г.,

при секретарі:                                         Волчановій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 27 травня 2010 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління до ОСОБА_3 про стягнення коштів,    

ВСТАНОВИЛА:  

ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів.

В обґрунтування позову зазначали, що 12 квітня 2002 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Оріхівського відділення №3011 та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №191. Згідно з умовами договору позичальнику було надано кредит у розмірі 15000 грн. строком на 24 місяці з кінцевим строком повернення 12 квітня 2004 року. Договором було встановлено плату за кредит в розмірі 20 % річних, які повинні сплачуватися щомісяця до 30 числа кожного місяця. Фактично відповідачка отримала у банку кредит у розмірі 61900 грн. Позичальник не виконала свої зобов'язання за кредитним договором, частково погасила суму основного боргу та частково сплатила відсотки за користування кредитом.

Станом на 01 грудня 2009 року заборгованість відповідачки становила 42117,95 грн., яка складається із суми боргу за кредитом в розмірі 15000 грн., заборгованості за несплаченими відсотками в розмірі 19615,89 грн., пені за простроченим кредитом в розмірі 3392,67 грн., пені за простроченими відсотками в розмірі 4109,38 грн.

Крім того, відповідачкою також було отримано в касі Оріхівського відділення №3011 ВАТ «Ощадбанк» кошти за видатковими касовими ордерами у період  2002 - 2005 років на загальну суму 83 889 грн.., які не повернуті банку.

Позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором, та суму боргу за позикою на загальну суму 126 006грн.95 коп.., стягнути на свою користь також суму сплачених судових витрат.  

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 27 травня 2010 року позов задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління заборгованість за кредитним договором №191 від 12 квітня 2002 року в розмірі 42117,95 грн., заборгованість за позикою в розмірі 83889 грн., сплачені державне мито в розмірі 1700 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього стягнуто 127826 грн. 95 коп. на р/р3739604605 в ОПЕРВ Обласного управління Ощадбанку України м. Запоріжжя, МФО 313957, код ЄДРПОУ 02760363.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати  та постановити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

 Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.  Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Встановлено, що 12 квітня 2002 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Оріхівського відділення №3011 та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №191, за умовами договору позичальнику було надано кредит у розмірі 15000 грн. строком на 24 місяці з кінцевим строком повернення 12 квітня 2004 року із платою за кредит в розмірі 20 % річних, які повинні сплачуватися щомісяця до 30 числа кожного місяця.

Із оглянутих у судовому засіданні суду апеляційної інстанції оригіналів та копій квитанцій, вбачається , що ОСОБА_3 отримала на умовах кредиту грошові кошти у розмірі 61900 грн, які частково повернула банку.

Відповідно до наданого представником позивача розрахунку, який не спростований відповідачкою належними та допустимими доказами у розумінні ст.. ст.. 58, 59 ЦПК України, сума заборгованості за кредитним договором складає загалом 42117,95 грн.: сума боргу за кредитом в розмірі 15000 грн., заборгованість за несплаченими відсотками в розмірі 19615,89 грн., пеня за простроченим кредитом в розмірі 3392,67 грн., пеня за простроченими відсотками в розмірі 4109,38 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що відповідачка свої зобов’язання за кредитним договором не виконувала  належним чином, частково сплатила отримані нею кошти та проценти, а тому правомірно стягнув з  неї заборгованість за кредитним договором у повному  обсязі.  

Крім того, з матеріалів справи  вбачається, що ОСОБА_3 у період з 2002 - 2005 роки отримувала у касі банку в якості позики грошові кошти за видатковим касовими  ордерами на загальну суму 83 889 грн, які нею не повернуті до банківської установи.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, районний суд правильно виходив з того, що  отримання  відповідачкою грошових коштів в якості позики за видатковими касовими ордерами не суперечить положенням  ст.. 1047 ЦК України.

Оскільки, отримані у такий спосіб грошові кошти відповідачкою не повернуті до каси банку, обґрунтовано стягнув з неї суму боргу.

З мотивів, викладених вище, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм  матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують його законність, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:  

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 27 травня 2010 року по цій справі – залишити без змін.           .

Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

  Головуючий:             Судді: