УКРАЇНА  

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

 Справа №22ц-6766/10                     Головуючий в суді 1-ї інстанції Нечуй Б.П.

Категорія 54                     Доповідач Балашкевич С.В.

  У Х В А Л А  

Іменем   України  

    18 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області  

в складі: головуючого – судді Балашкевича С.В.    

суддів: Рафальської І.М., Заполовського В.Й.        

при секретарі Пюрі Г.В.  

з участю сторін та третьої особи          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 19 серпня 2010 року в справі за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов’язків, -  

  встановила:  

    Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 19 серпня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 819,50 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов’язків, та судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в сумі 8,51 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 5,73 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.  

  В апеляційній скарзі фізична особа – підприємець ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права й ставить питання про скасування рішення суду й ухвалення нового – про задоволення позову в повному обсязі.  

  Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

  Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, відповідно до трудового договору від 18 травня 2007 року ОСОБА_3 працювала продавцем продовольчих товарів у магазині фізичної особи – підприємця ОСОБА_2.(а.с.4).  

  18 травня 2007 року відповідачка підписала договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.6).  

  Згідно акту від 18 березня 2009 року у цьому магазині виявлена недостача товарно-грошових цінностей на суму 1819,50 грн. (а.с.21-27). Факт недостачі на вказану суму не заперечувала і сама ОСОБА_3  

  Останньою сплачено позивачці 1 000 грн. в рахунок часткового погашення недостачі (а.с.19,46-47).  

  Вирішуючи справу, суд першої інстанції правильно керувався вимогами статей 130, 134 п.1 КЗпП та дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в сумі 819,50 грн.  

  Посилання позивачки на «уточнений» акт ревізії від 18 квітня 2009 року та звіт аудитора щодо співставлення сум руху грошових коштів книги обліку ФОП та зошитом обліку руху товарно-матеріальних цінностей є безпідставними, оскільки перший не містить ніяких фактичних даних на обгрунтування збільшення суми недостачі до 17 810 грн. та не підписаний відповідачкою, а другий – грунтується на документах, які не узгоджуються з вимогами законодавства щодо їх форми та змісту. Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що в цих документах дані про рух товарно-матеріальних цінностей вносила позивачка та скріплювала їх своїм підписом.  

  За таких обставин суд першої інстанції, обгрунтовано не прийняв до уваги доводи ОСОБА_2 про те, що сума недостачі по магазину складає 18 160 грн.  

  Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування немає.      

  Керуючись ст.ст. 209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -  

ухвалила:  

    Апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 відхилити.  

  Рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 19 серпня 2010 року залишити без змін.  

  Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.  

  Головуючий             Судді