УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Олексієнка М.М.,
суддів: Кашапової Л.М., Снітка С.О.,
при секретарі судового
засідання Ганько Ю.І.,
з участю: представника позивача Михайленка Р.С., представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 07 травня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Житомирської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” (надалі – ВАТ „Райффайзен Банк”) до ОСОБА_4 про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості,
в с т а н о в и л а :
У січні 2010 року представник ВАТ „Райффайзен Банк” звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про дострокове розірвання Кредитного договору №014/0911/82/132990 від 12.05.2008 року (надалі – Кредитний договір) та стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідач не виконує умови договору, в результаті чого станом на 11.01.2010 року утворилась заборгованість в сумі 25 492, 67 доларів США. (надалі – дол.), що еквівалентно 203 558,97 грн. із них: 20 606,05 дол. заборгованість за кредитом; 710,40 дол. заборгованість по відсотках; 3 116,91 дол. – розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 1059,31 дол. – пеня за прострочення відсотків по кредиту.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 07.05.2010 року позов ВАТ „Райффайзен Банк” задоволено. Розірвано кредитний договір, укладений між ОСОБА_4 та ВАТ „Райффайзен Банк”. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Банку 25 492,67 доларів США, що еквівалентно 203 558, 97 грн. заборгованість за кредитним договором, 1700 грн. судового збору, 120 грн. витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, з посиланням на порушення норм
Справа №22ц-3936/10 Головуючий у 1 інстанції Колупаєв В.В.
Категорія 27 Доповідач – суддя Олексієнко М.М
матеріального та процесуального права, допущених судом, просить рішення в частині стягнення заборгованості за Кредитним договором скасувати і ухвалити в цій частині нове про відмову у задоволенні позову. Вказує на те, що розмір заборгованості є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності. Зокрема, згідно умов договору він отримав кредит в сумі 19 760 дол., проте позивач просить стягнути 20 266,18 дол. З останньої суми проводяться нарахування по відсотках, що теж не відповідає дійсності. Суд безпідставно не залучив до участі у справі, як третю особу, Національний Банк України, відмовив у дослідженні оригіналу Кредитного договору, хоча примірник, який надав позивач, не відповідає примірнику, який отримав відповідач. В апеляційній інстанції належному дослідженню підлягають позовні вимоги в частині стягнення пені за порушення Договору. Відповідно умов Договору розмір пені за прострочення виконання грошових зобов’язань становить 0,5% від простроченої суми, проте позивач виходив з 1%.
Вислухавши доводи осіб, які з’явились в судове засідання, з’ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково з наступних підстав.
Виходячи із зібраних та досліджених доказів, зокрема копії Кредитного договору №014/0911/82/132990 (а.с.12-16), Графіку погашення кредиту, який є невід’ємною частиною Договору (а.с.17), районним судом вірно встановлено, що між сторонами 12.05.2008 року укладено Договір, за яким ВАТ „Райффайзен Банк”, як кредитор, позичив ОСОБА_4 19 670 дол. строком на 120 місяців із сплатою 13,25 відсотків річних за користування кредитними коштами. Проте, в порушення умов Договору відповідач зобов’язання виконував частково, що змусило кредитора ставити вимогу про його дострокове розірвання.
Рішення в частині розірвання договору сторонами не оспорюється, тому колегія суддів, керуючись ч. 1 ст. 303 ЦПК України, не перевіряє його законність і обґрунтованість.
Проте районний суд, при визначенні розміру заборгованості по пені, припустився помилки.
Відповідно до п. 16.3 ст. 16 Кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов’язань за цим Договором Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,5% від простроченої до плати суми за кожен календарний прострочений день. В наведених позивачем розрахунках (а.с.9-10) розмір пені визначено в 1%, що не відповідає умовам Договору, однак суд на вказані порушення увагу не звернув і стягнув кошти у розмірах, визначених Кредитором, тому рішення в цій частині підлягає зміні. З відповідача слід стягнути 23 404,57 дол., що еквівалентно 186 885,49 грн. Із них 20606,05 дол. зборгованість за кредитом, 710,40 дол. борг по відсотках, 1 558,46 дол. пеня за прострочення виплати кредиту, 529,66 дол. пеня за прострочення відсотків по кредиту.
В решті доводи, викладені в апеляційній скарзі, зокрема посилання на порушення норм матеріального і процесуального права, висновки суду не спростовують.
За вище згаданим Кредитним договором відповідач, дійсно, позичив у позивача 19 670 дол. Проте, за додатковою угодою від 13.03.2009 року (а.с.18) з метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України сторони досягли згоди про зміну умов погашення Кредиту, визначених Кредитним договором. Зокрема, відповідно до пунктів 1 – 3 цієї угоди, зменшено на період з 13.03.2009 року по 13.03.2010 року розмір щомісячного платежу до розміру процентів (встановити кредитні канікули). Протягом строку кредитних канікул різниця між розміром щомісячного платежу Позичальника відповідно до графіка погашення Кредиту та інших платежів підлягає сплаті Позичальником за рахунок додаткових траншів Кредиту, що видаються Кредитором Позичальнику і відносяться на збільшення розміру Кредиту. У зв’язку з видачею зазначених додаткових траншів, сума кредиту за Кредитним договором склала 21 013,77 дол. Вказана угода сторонами не у визначеному законом порядку неоспорена, тому доводи відповідача щодо визначення і стягнення заборгованості є безпідставні.
Колегією суддів досліджено оригінал Кредитного договору, який отримав відповідач. В ньому, на відміну від Договору Кредитора, в п.п. 1.1.8, 1.1.9 не вказано позичковий рахунок для обліку заборгованості позичальника за Кредитом, поточний рахунок для погашення заборгованості та нарахованих процентів, комісії по Кредиту. Проте такі порушення не відносяться до істотних, і вони не могли вплинути на умови Кредитного договору та його виконання. Згідно розрахунку заборгованості (а.с.7-10) відповідач з 12.06.2008 року по 12.12.2009 року вносив платежі по погашенню кредиту і жодних порушень не допускалось.
У районного суду, виходячи з положень ст. 35 ЦПК України, не було підстав у залученні до справи в якості третьої особи Національний Банк України, оскільки рішення суду у справі не може вплинути на права або обов’язки Національного Банку України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316, 324 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 07 травня 2010 року змінити в частині визначення розміру пені і стягнення заборгованості за Кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” заборгованості за Кредитним договором № №014/0911/82/132990 від 12.05.2008 року 23 404,57 доларів США., що еквівалентно 186 885,49 грн. Із них 20 606,05 доларів США. заборгованість за кредитом, 710,40 доларів США борг за відсотками, 1558,46 доларів США пеня за прострочення виплати кредиту, 529,66 доларів США пеня за прострочення сплати відсотків по кредиту.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів дня набрання законної сили.
Головуючий: М.М. Олексієнко
Судді: С.О. Снітко
Л.М. Кашапова