Справа №2-2819/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
08 листопада 2010 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
головуючого-судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Постика Т.В.
за участю позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального закладу «Бюро судово-медичної експертизи», про стягнення грошової допомоги при виході на пенсію,-
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Обласного комунального закладу «Бюро судово-медичної експертизи», про стягнення грошової допомоги при виході на пенсію – відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.Ю.Казак
Справа №2-2819/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2010 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
головуючого-судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Постика Т.В.
за участю позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального закладу «Бюро судово-медичної експертизи», про стягнення грошової допомоги при виході на пенсію,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 30.06.2010 року наказом №28-к від 17.06.2010 року звільнився з посади лікаря-судмедексперта ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи» за власним бажанням в зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років. Так, як на момент звільнення він був державним службовцем (4-й кваліфікаційний клас, 9-й ранг державного службовця, згідно наказу №22/1 від 14.05.1996 року), в разі виходу на пенсію йому згідно ст.37 Закону України «Про державну службу» повинна була виплачена грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів, що відповідає 12900 грн. Напередодні звільнення та виходу на пенсію, а саме 16.06.2010 року, ним була подана заява на ім’я начальника ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_3 про необхідність виплати вказаної грошової допомоги, але при звільненні 30.06.2010 року, остання йому виплачена не була. Замість цього, йому було надано письмову відповідь, що адміністрацією ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи» надіслані запити про роз’яснення порядку виплати цієї грошової допомоги в Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. З 30.06.2010 року по 13.08.2010 року він неодноразово усно звертався до начальника ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_3 з проханням виплатити грошову допомогу, але незмінно усно отримував відповідь, що питання вивчається і йому треба звернутись пізніше. З урахуванням цього, просив стягнути з відповідача на його користь невиплачену грошову допомогу в розмірі 12900 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та, посилаючись на викладені в позові підстави, просив останній задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі. В своїх поясненнях та письмових запереченнях зазначила, що для вирішення питання щодо виплати грошової допомоги позивачу, ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи» звернулось з відповідним запитом для роз’яснення норм діючого законодавства до Головного управління державної служби України в Дніпропетровській області. 15.09.2010 року від останнього було отримано роз’яснення, згідно якого повідомлено, що Закон України «Про судову експертизу» визначає правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності. Відповідно до ст.18 вказаного закону, на працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз поширюються особливості матеріального та соціально-побутового забезпечення, передбачені Законом України «Про державну службу», якщо інше не передбачено законами України. Тобто до них застосовується Закон України «Про державну службу» не в повній мірі, а лише розділ VІІ (ст.ст.33-37.1). Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №558-р від 31.08.1995 року, винесеного на виконання постанови Верховної Ради України від 25.02.1994 року №4038а-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону України «Про судову експертизу», віднесено до відповідних категорій державних службовців посади, що займають судові експерти державних установ, яким присвоєні відповідні кваліфікаційні класи. Підставами для призначення пенсії працівникам державних спеціалізованих установ судових експертиз та відомчих експертних служб є присвоєння конкретному працівнику кваліфікаційного класу, рангу державного службовця в межах відповідної категорії посад державних службовців та наявність не менше 10 років стажу роботи на загальних посадах і стажу 25 років – для чоловіків і 20 років – для жінок. Враховуючи зазначене, вважають, що позивач не має право на отримання грошової допомоги відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу».
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач працював в ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи» на посаді лікаря-судмедексперта. Згідно наказу №22/1 від 14.05.1996 року йому було присвоєно 4-й кваліфікаційний клас, 9-й ранг державного службовця. Наказом №28-к від 17.06.2010 року, на підставі заяви ОСОБА_1 від 16.06.2010 року, його було звільнено на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням, у зв’язку із виходом на пенсію за вислугою років. Зазначені обставини не заперечувались сторонами та підтверджуються відповідними записами, зроблені в трудовій книжці (а.с.6).
Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про державну службу» граничний вік перебування на державній службі становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок.
Відповідно до ст.37 вказаного Закону на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Таким чином, зі змісту зазначених вище статей Закону України «Про державну службу» вбачається, що підставу для виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів закон пов’язує з виходом особи на пенсію в зв’язку з досягненням пенсійного віку.
Як встановлено судом, позивач на момент звільнення встановленого законодавством пенсійного віку (60 років) не досяг, був звільнений на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням в зв’язку із виходом на пенсію за вислугою років, а тому суд вважає, що останній не набув передбаченого ст.37 Закону України «Про державну службу» права на отримання грошової допомоги.
З урахуванням зазначених вище обставин та положень закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23,37 Закону України «Про державну службу» ст.ст. 10,11,57-61,88,212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Обласного комунального закладу «Бюро судово-медичної експертизи», про стягнення грошової допомоги при виході на пенсію – відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.Ю.Казак