Справа № 2-38/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі:

головуючого судді Філь О.Є.

при секретарі Челядник Т.І.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна, яке являється спільною власністю подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

    Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна, яке являється спільною власністю подружжя, вказавши в обгрунтування позовних вимог, що з відповідачем по справі вона перебувала у шлюбі з 14.11.1987 року.

Від шлюбу у них є дорослий син ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Сімейне життя з відповідачем не склалося, внаслідок чого позивачка вирішила припинити сімейні стосунки.

В період шлюбу, спільного проживання і спільного ведення господарства ними було придбано автомобіль НОМЕР_1, 2008 року випуску, також було придбано автомобіль ВАЗ 21061, державний номер НОМЕР_2, 1986 року випуску. Вартість автомобілів вона оцінює у 115000 грн.

Крім того, під час шлюбу у будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ними були зроблені наступні поліпшення: встановлення коробки дому зі шпал; будівництво даху усього дому; штукатурка стін всього будинку, поклейка шпалер, система опалення, укладка асфальту, обкладення всього будинку цеглою, виготовлення та вставлення залізних воріт та паркану, будівництво гаражу.

Факт здійснення поліпшень може бути підтверджений показаннями свідків. Вартість поліпшень позивачка оцінює у 395000 грн.

Вона вважає, що зазначені автомобілі та поліпшення, які зроблені в АДРЕСА_1, являються  їхньої сумісною власністю, відповідно до ст. 60 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно чоловіка, за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних затрат, то воно може бути визнано за рішенням суду об’єктом права спільної сумісною власності подружжя.

Позивачка вважає, що відповідно до ст. 365 ЦК України майно необхідно поділити наступним чином: автомобілі НОМЕР_1, 2008 року випуску, вартістю 97750 грн., та автомобіль ВАЗ 21061, державний номер НОМЕР_2, 1986 року випуску, вартістю 14450 грн. залишити у власності відповідача, зобов’язавши його виплатити різницю у вартості 1\2 частини в розмірі 57500 грн.; будинок за адресою: АДРЕСА_1, визнати спільною сумісною власністю подружжя, та визнати за нею право власності не Ѕ частину зазначеного будинку.

    В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити в повному обсязі.

    Представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні, оскільки спірний будинок за адресою: АДРЕСА_1, являється його власністю на підставі договору дарування від 28.12.1988 року, позивачка ОСОБА_1 ані власними коштами, ані особистою працею участі в покращенні будинку не приймала, оскільки перебула у декретній відпустці. Автомобіль Hyundai Accent державний номер НОМЕР_3, 2008 року випуску, був придбаний ним за кошти, які він позичив у своїх батьків 14.05.2009 року, в той час, як з 2006 року фактичні шлюбні стосунки з позивачкою по справі були припинені.

 Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні.

      Заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив, що 14 листопада 1987 року сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали юридичний шлюб, який був зареєстрований Красноармійським міським відділом РАГС, актовий запис № 614 (а.с. 12). Шлюб було розірвано рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 грудня 2009 року, яке набуло законної сили 05.01.2010 року  (а.с.  148-149).

    Від шлюбу сторонни мають повнолітнього сина ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1.

    Під час перебування у шлюбі сторони набули майно, яке є їх спільною власністю, а саме:

- автомобіль НОМЕР_1, 2008 року випуску, вартістю 97750 грн.,

-  автомобіль ВАЗ 21061, державний номер НОМЕР_2, 1986 року випуску, вартістю 14450 грн. (а.с. 17).

    При цьому, саме зазначену вартість автомобілів суд приймає до уваги, оскільки за клопотанням представника позивачки ОСОБА_3 судом 02.02.2010 року була призначена судово-автотоварознавча експертиза з метою визначення вартості автомобілів. При цьому сторонам були роз’яснені положення ст. 146 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі. 04.03.2010 року відповідач ОСОБА_2 отримав клопотання експерта про надання транспортних засобів для огляду, що підтверджується його особистою розпискою (а.с. 138), огляд було призначено на 17 березня 2010 року, в зв»язку з ненаданням транспортних засобів для огляду, експерт повідомив про неможливість дати висновок (а.с. 131).

    Відповідно до ч. 1 ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза була призначена, може визнати факт, для з»ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов’язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі. Відповідно до статті 60 СК України воно вважається таким, що належить подружжю.

Відповідач ОСОБА_2 не довів суду той факт, що автомобіль НОМЕР_1, 2008 року випуску, був придбаний ним за його особисті кошти, або не у шлюбі. Оскільки на час придбання автомобіля – 16 травня 2009 року (а.с.84) сторони перебували в юридичному шлюбі, крім того, суд не приймає до уваги розписку, яку надав відповідач про те, що він 14.05.2009 року позичив у своїх батьків ОСОБА_14 та ОСОБА_10 гроші в розмірі 6000 доларів США та 30000 грн., і ці гроші були витрачені саме на придбання спірного автомобіля (а.с. 85), оскільки згідно наданих відповідачем довідок банківських установ вбачається, що депозитний вклад в розмірі 30311,78 грн. був повернутий ОСОБА_10 25.05.2009 року, тобто вже після покупки автомобіля і написання розписки, а депозитні вклади в розмірі 3294,00 долари США та 3297,74 долари США були повернуті відповідно 1 жовтня 2008 року та 06.11.2008 року, тобто задовго перед купівлею автомобіля (а.с. 82-83).

    Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

    Стаття 70 ч. 1 СК України передбачає, що у разі поділу майна, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

    Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним Кодексом України.

    Будинок за адресою: АДРЕСА_1,  належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Першої Красноармійської нотаріальної контори від 28.12.1988 року  (а.с. 14).

      Згідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.91 року №7 “Про практику використання судами законодавства, яке регулює право приватної власності громадян на житловий будинок”, що будинок, який належав одному з подружжя, може бути признаний загальним майном, якщо у період шлюбу суттєво збільшилась його цінність у результаті трудових або грошових витрат другого із подружжя або їх обох.

    Відповідно до ч 1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 24.06.2010 року всього вартість ремонтно-будівельних і будівельних робіт, які виконані в домоволодінні, з урахуванням матеріалів, за адресою: АДРЕСА_1, на момент проведення експертизи складає 319209 грн. Ринкова вартість домоволодіння станом на момент оцінки складає 314573 грн. Здійснити розподіл вищезазначеного житлового будинку в капітальних стінах в натурі на дві рівні частини з організацією двох окремих квартир, які задовольняють вимогам діючих будівельних норм і правил, не виявляється можливим (а.с. 104-113). Згідно висновку експертизи зазначений перелік та обсяг робіт, які виконані в будинку, а саме: обліцовка стін житлового будинку цеглою, облаштування та обліцовка мансарди; заміна перекриття житлового будинку, облаштування даху та кровлі житлового будинку; заміна віконних блоків; облаштування підлоги, внутрішнє оздоблення будинку, в тому числі штукатурка, поклейка шпалер, фарбування; облаштування індивідуального водяного опалення; облаштування водопостачання, перекладка печі; будівництво прибудови, тамбура, літньої кухні, гаражу, встановлення воріт, огорожі, облаштування асфальту.

    Зазначений у висновку експерта перелік ремонтно-будівельних та будівельних робіт відповідає тому об»єму виконаних робіт, які зазначені позивачкою в позовній заяві, та виконання яких під час перебування у шлюбі підтверджено поясненнями свідків, які були допитані в судовому засіданні. Враховуючи, що вартість ремонтно-будівельних та будівельних робіт ремонтно-будівельних та будівельних робіт, які виконані в домоволодінні, з урахуванням матеріалів, перевищує ринкову вартість домоволодіння на момент оцінки, тому є підстави для застосування положень ст. 62 СК України щодо виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало чоловікові.

    Крім того, згідно наданим відповідачем ОСОБА_2 квитанціям та накладним на придбання будівельних матеріалів (а.с. 72-81), вбачається, що будівельні матеріали були придбані в період часу з 1985 по 1987 рік, в деяких квитанціях дійсно зазначено, що гроші на придбання будівельних матеріалів були отримані від ОСОБА_14 – батька відповідача. Але, враховуючи, що в спірному будинку переобладнання проводились, як до 1988 року, так і після цього, то суд не має можливості зробити достовірний висновок стосовно того, в який час ці будівельні матеріали були використані, а також стосовно того, чи взагалі вони були використані на переобладнання та перебудову саме будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

    Щодо майна, набутого за час перебування сторонами у шлюбі, то суд вважає, що воно підлягає розподілу наступним чином:

За ОСОБА_1 суд вважає можливим визнати право власності на 1\2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1, оскільки відповідно до вимог ст. 71 СК України майно, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним Кодексом України.  Згідно висновку будівельно-технічної експертизи Здійснити розподіл вищезазначеного житлового будинку в капітальних стінах в натурі на дві рівні частини з організацією двох окремих квартир, які задовольняють вимогам діючих будівельних норм і правил, не виявляється можливим.

Автомобіль Hyundai Accent державний номер НОМЕР_3, 2008 року випуску, та  автомобіль ВАЗ 21061, державний номер НОМЕР_2, 1986 року випуску, суд вважає можливим залишити у власності ОСОБА_2, стягнувши з нього на користь ОСОБА_1 57500 грн., що складає 1\2 частину від вартості автомобілів.

Крім того, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню в рахунок повернення судових витрат: по сплаті судового збору – в розмірі 626,00 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – в розмірі 120,00 грн., за проведення судової будівельно-технічної експертизи – в розмірі 1341,60 грн.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 62, 63, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

 В И Р І Ш И В  :

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна, яке являється спільною сумісною власністю подружжя, задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Автомобіль Hyundai Accent державний номер НОМЕР_3, 2008 року випуску, та  автомобіль ВАЗ 21061, державний номер НОМЕР_2, 1986 року випуску, залишити у власності ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 57500 грн., що складає 1\2 частину від вартості автомобілів.

Стягнути з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення судових витрат: по сплаті судового збору – в розмірі 626,00 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – в розмірі 120,00 грн., за проведення судової будівельно-технічної експертизи – в розмірі 1341,60 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: