справа № 1-96/10

                                                                                                                                              19.10.2010 р.

                                                                                 В И Р О К

                                                              І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

15 листопада 2010 р.                        Старовижівський районний суд Волинської області

в складі:

головуючого           судді    Кошелюк Л.О.

при секретарі :                     Сулеві Н.С.

за участю прокурора   -        Хомича Ю.В.

потерпілого                   -       ОСОБА_1

підсудної                        -      ОСОБА_2

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в смт Стара Вижівка справу  по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженки с.Мокре, а мешканки АДРЕСА_1, українки, гр.-ки  України, з професійно- технічною освітою, заміжньої (1 неповнолітня дитина), приватного підприємця, не судимої,

                                                                за ст.342 ч.2 КК України,

                                                                    в с т а н о в и в:

        15.09.2010 року біля 19-ї години у с.Дубечне Старовижівського р-ну підсудна ОСОБА_2, будучи в нетверезому стані, виражалася нецензурною лайкою в адресу працівника міліції ОСОБА_3, який проводив огляд місця події, перешкоджаючи цьому. І на неодноразові зауваження інспектора з охорони громадського порядку ОСОБА_1 не реагувала. А коли останній намагався скласти протокол і відібрати пояснення, то вчинила опір: виштовхуючи з магазину; шарпала за форменний одяг, внаслідок чого порвала штани.

        У судовому засіданні у пред»явленому звинуваченні підсудна ОСОБА_2 попередньо своєї винуватості не визнавала і ствердила, що у кінці робочого дня намагалася закрити магазин, у якому орендує приміщення для торгівлі продовольчими товарами. Однак працівники міліції накинулися на неї; один з яких ударив по руці і поставив ногу між двері. Згодом повалили на землю та одягли кайданки. В примусовому порядку посадили в службовий автомобіль. Пізніше доставили в лікарню на медосвідування, а потім у райвідділ. Чому так з нею поступили працівники міліції пояснити не може.

        Не заперечила, що зверталася до дільничного інспектора ОСОБА_3 з проханням дати можливість закінчити буріння свердловини бо без води закриє санстанція магазин.

   Допускає, що могла для зв»язку слів сказати нецензурне слово. Ствердила, що від дій працівників міліції перебувала в шоці і вживала лікарську настойку на спирту. Вважає, що порвати форменного одягу потерпілому не могла.

     В останньому слові свою винуватість визнала.

      Винуватість підсудної у скоєнні даного злочину доводиться зібраними доказами. Зокрема:

•   показаннями потерпілого ОСОБА_1, що з дільничним ОСОБА_3 прибув на огляд  місця події у с.Дубечне, де поруч магазину  невідомі особи пробивали свердловину, а побачивши їх, кинули обладнання і втекли. У підсудної хотів з»ясувати обставини справи. Однак реакція була неадекватною: то закривала в магазині то виштовхувала на вулицю; намагалася вдарити і дістати пальцями його очей ; як з»ясувалося, невірно вказала свої дані. Шарпала за форменний одяг і розірвала йому в паху штани. Для заспокоєння застосував спецзасоби. Чинила опір як садили в службовий автомобіль. Було чути запах алкоголю, а мова була з нецензурними словами;

•   показаннями свідка ОСОБА_3 (на досудовому слідстві; а.с.49), що проводив огляд місця події, а підсудна неодноразово висловлювалася нецензурними словами, не реагуючи на зауваження;

•   показаннями свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ( у ході досудового слідства; а.с.43;48) аналогічного змісту;

•   показаннями працівників міліції ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, що підсудна протягом часу, що вони були на місці події, неодноразово виходила з приміщення магазину, кожен раз виражаючись нецензурною лайкою і у більш агресивному стані. При намаганні скласти на неї протокол, вчинила активний опір і шарпанину, розірвавши потерпілому штани. Неправильно повідомила анкетні дані.

•    показаннями свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які, будучи понятими при огляді місця події, ствердили, що протягом часу, як там знаходилися, підсудна двічі виходила з магазину і матюкалася до дільничного ОСОБА_3 Поведінка була розкута.

•   показаннями свідка ОСОБА_12, яка як черговий лікар, намагалася освідувати підсудну, від чого та відмовилася. При цьому вказала неправильне прізвище; було чути запах спиртного.

•   рапортами потерпілого ОСОБА_1 про опір підсудної і застосування до неї спецзасобів

                                                (а.с.4-5);

       -      протоколами огляду: - місця події від 29.09.10р.- і  11.10.10 р. речових доказів та                  

              фото таблицею до останнього протоколу, з яких вбачається пошкодження  

              форменних  штанів потерпілого ОСОБА_1( розрив по шву 14,5 см)  

                                                           (а.с.12; 91-96);

       -      витягом з журналу реєстрації заяв, повідомлень про злочини, де під №48 зареєстроване   повідомлення про буріння свердловини поблизу магазину у с. Дубечне

                                                       (а.с. 81-86);    

           -   витягом з наказу №264 о/с від 7.07.2010 р. про прийняття ОСОБА_1 на

                службу в органи міліції;  

•    та  його функціональними  обов»язками

                                            (а.с 88-87);

       -       протоколом медосвідування підсудної від 15.09.10р., з якого вбачається, що була у    стані алкогольного сп»яніння і під вигаданим прізвищем «ОСОБА_12»

                                                         ( а.с.28);

                                 Аналізуючи зібрані по справі докази, суд погоджується з кваліфікацією дій підсудної, визначеною органами  досудового слідства за ст.342 ч.2 КК України бо вчинила опір працівнику міліції під час виконання ним службових обов»язків по складанню протоколу про адмінпорушення.

           Що стосується показань свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, що в їх присутності підсудна поводила себе нормально, то цей період їй в обвинувачення досудовим слідством  і не    вміняється; тобто коли поведінка відповідала вимогам закону. Чого не можна сказати про дії, що мали місце у відсутності двох останніх свідків. А перший- є зацікавленим у справі бо даний злочин мав місце внаслідок його підприємницької діяльності, і його увага була зосереджена на власну проблему.

            Крім показів працівників міліції винуватість підсудної доводиться сторонніми особами (свідками ОСОБА_5, ОСОБА_10 і ОСОБА_11).

           Тоді як допитані за клопотанням підсудної свідки ОСОБА_16 і ОСОБА_17, також ствердили про супротив підсудної діям працівників міліції. Хоч перший свідок теж тоді був у стані сп»яніння, а другий намагався виправдати її, однак його показання суперечили її показанням у частині  претензій правоохоронців та місцю його перебування на той момент. Із-за чого суд не може брати їх до уваги бо спростовуються вищезгаданими доказами, які узгоджуються між собою.

            Характеризуючи особу підсудної та обговорюючи питання про вид і міру покарання щодо неї, вбачається, що скоїла умисний невеликої тяжкості злочин.

            Обтяжуючою покарання обставиною суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп»яніння.

      А пом’якшуючими - що вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивну характеристику і  наявність неповнолітньої дитини та каяття.

        Враховуючи ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винної, обтяжуючу і пом’якшуючі покарання обставини, суд вважає необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів покарання  мінімального виду згідно санкції статті.

                                                            Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України,

                                                                                   суд,-

                                                                                   з а с у  д и в:

        ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину за  ст.342 ч.2 КК України та обрати покарання у виді штрафу в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грв.

          Міру запобіжного заходу залишити до набрання  чинності вироку попередню -  підписку про невиїзд.

          Строк  покарання рахувати з часу звернення вироку до виконання.

           На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський райсуд протягом 15 діб з моменту проголошення.

СУДДЯ                                                                                                      Л.О.КОШЕЛЮК