КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-7287/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.
Суддя-доповідач: Бараненко І.І.
У Х В А Л А
Іменем України
"11" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді –Бараненка І.І.,
суддів: Зайця В.С.,
Ключковича В.Ю.
при секретарі судового засідання –Григоренко Т.І.,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року в адміністративній справі №2а-7287/09/0670 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Житомирі до Української православної Церкви Київського Патріархату парафія св. Іова Почаївського про стягнення 257,77 грн.,
в с т а н о в и в :
У жовтні 2009 року Державна податкова інспекція у м. Житомирі звернулась до суду з позовом, в якому, посилаючись на норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», просила стягнути з Української православної Церкви Київського Патріархату парафії св. Іова Пачаївського податкову заборгованість по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 257,77 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, що свідчить про відсутність з боку відповідача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.
В апеляційній скарзі Позивач, вказуючи на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм процесуального права, просить змінити зазначену постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, 08.01.09 року відповідач надав до ДПІ у м. Житомирі податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 11, сума податку згідно якої за 2009 рік складає 441,87грн.
27.02.09 року платіжним дорученням № 3 відповідач перерахував суму податкового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки в розмірі, визначеному в податковій декларації - 441,87грн.
Платіжне доручення було передано відповідачем на виконання ТОВ "Західінкомбанк", що підтверджено вхідним штампом банка, однак, банк кошти до бюджету не перерахував. В той же день відповідач отримав від ТОВ "Західінкомбанк" повідомлення про невиконання розрахункового документа у зв`язку з відсутністю коштів на кореспонденському рахунку. Працівники банку пояснили, що в ТОВ "Західінкомбанк" діє тимчасова адміністрація Національного банку України та введено мораторій.
Листом від 04.06.09 року відповідач повідомив позивача про вказану обставину, і зазначив про неможливість оплати платежів через призначення тимчасової адміністрації в банку.
Платіжним дорученням № 1 від 07.12.09 року відповідачем перераховано 257,77грн. податкового боргу по вищевказані декларації з відміткою про прийняття банком, яке також не виконано банком у зв`язку з відсутністю коштів на кореспонденському рахунку з тих самих причин ( дії мораторію).
Згідно до п. 6.2 ст. 6 вищевказаного Закону позивач надіслав відповідачу I та II податкові вимоги про сплату 257,77 грн. податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність з боку відповідача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності, з огляду на наступне.
Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
Таким чином, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 цього ж Закону за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Згідно п.п.16.5.3 п.16.3 не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.
Враховуючи, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, відповідачем не допущено порушень щодо перерахування до бюджету податкового зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки в розмірі, визначеному в податковій декларації та у строк, визначений Законом.
Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими і такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що Житомирський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду –без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року в адміністративній справі №2а-7287/09/0670 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.
Повний текст ухвали складено 16 листопада 2010 року.
Головуючий __________________ І.Бараненко
Судді: __________________ В.Заяць
__________________ В.Ключкович
ДАНУ УХВАЛУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 16 ЛИСТОПАДА 2010 РОКУ