КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-7709/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко Л.В.
Суддя-доповідач: Бараненко І.І.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді –Бараненка І.І.,
суддів: Зайця В.С.,
Ключковича В.Ю.
при секретарі судового засідання –Григоренко Т.І.,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року в адміністративній справі №2а-7709/09/0670 за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Житомирський маслозавод»до Державної податкової інспекції у місті Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в :
У листопаді 2009 року ВАТ «Житомирський маслозавод» звернулось до суду з позовом, в якому, посилаючись на норми Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0010362302 від 05.11.2009 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 2931,40 грн. та №0002092303 від 26.02.2009 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 3353,20 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року позов задоволено частково, а саме: визнано нечинним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі про застосування до Відкритого акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" штрафних (фінансових) санкцій від 05.11.2009 року №0010362302 в сумі 2931 грн. 40 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував пропуском відповідачем строку застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій, встановленого ст.250 ГК України.
В апеляційній скарзі Відповідач, вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Апелянт вважає, що строк застосування до суб’єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій, передбачений ст.250 ГК України не поширюється на застосування фінансових санкцій, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірок позивача відповідачем складені акти №0180/06/30 від 19.02.2009р. і №7018/23-1/00182863 від 23.10.2009р. та прийняті рішення №0002092303 від 26.02.2009 року, №0002092303 від 26.02.2009 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 3353,20 грн. та 2931,40 грн. за порушення ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі –Закон) та п. 4.2 ст. 4 Положення форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України №614 від 01.12.2000р.
Перевіркою встановлено, що в розрахункових документах (касових чеках) при реалізації товару за готівку на загальну суму 652,99 грн. та 586,28 грн. зазначено форму оплати "чеком" замість "готівкою".
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення підприємством п. п. 1, 2 ст. 3 Закону.
Проте, колегія суддів необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що передбачені ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»штрафні санкції є по-суті адміністративно-господарськими, а отже податковим органом порушено строки застосування до позивача таких санкцій, з таких підстав.
Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Розділом У Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачена відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за порушення приписів вказаного Закону. За зазначені в Законі порушення за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції в установлених даним Законом розмірах.
Такі санкції зараховуються до бюджету і за своєю економічною суттю мають ознаки податкових надходжень в доходи бюджетів.
Таким чином, для стягнення таких фінансових (штрафних) санкцій застосовуються механізми, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а не норми ГПК в частині застосування адміністративно-господарських санкцій.
Отже, постанова суду першої інстанції ухвалена з неповним з'ясуванням всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Зважаючи на те, що Житомирський окружний адміністративний суд порушив вищевказані норми матеріального права, апеляційну скаргу належить задовольнити, а постанову суду – скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі –задовольнити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року в адміністративній справі №2а-7709/09/0670 – скасувати в частині задоволених позовних вимог і в цій же частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Житомирський маслозавод»до Державної податкової інспекції у місті Житомирі відмовити.
В решті апеляційну скаргу і постанову суду першої інстанції залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга д?о Вищого адміністративного с?уду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі.
Повний текст постанови складено 16 листопада 2010 року.
Головуючий __________________ І.Бараненко
Судді: __________________ В.Заяць
__________________ В.Ключкович
ДАНУ ПОСТАНОВУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 16 ЛИСТОПАДА 2010 РОКУ