Справа № 2- 2916-10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці в складі : головуючого – судді Сичука М.М.,
при секретарі Поливаній Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом прокурора Замостянського району м. Вінниці в інтересах ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Промжитлосільбуд» про зміну дати та причини звільнення й стягнення заробітної плати за час прогулу,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор в інтересах позивача звернувся до суду з позовом та просив зобов’язати відповідача змінити дату звільнення ОСОБА_1 з роботи з ВАТ «Промжитлосільбуд» з 30 грудня 2009 року на день набрання рішення законної сили, зобов’язати відповідача змінити формулювання причин звільнення позивача з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на ч. 1 ст. 38 КЗпП України та зобов’язати відповідача обчислити та виплатити позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 30 грудня 2010 року по день фактичного розрахунку.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що позивач працював кранівником на ВАТ «Промжитлосільбуд». 18 грудня 2009 року він подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 19 грудня 2009 року. 13 червня 2010 року позивачу стало відомо, що його звільнено з роботи за прогул без поважних причин.
Вважають дії відповідача незаконними, оскільки підприємство на той час не працювало, також порушена процедура звільнення, оскільки позивача не повідомили про звільнення, з наказом не ознайомили, керівництво не зверталось до профспілкового комітету.
В судовому засіданні прокурор та позивач підтримали позов на зазначених підставах і просили його задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що позивач був правомірно звільнений за прогул, оскільки в грудні 2009 року не виходив на роботу без поважних причин, що ним не спростовано. Також представник відповідача пояснила, що позивачу була повністю виплачена заробітна плата, а прокурором пропущено тримісячний строк звернення до суду.
Вислухавши сторони, вивчивши надані письмові докази, судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді кранівника ВАТ «Промжитлосільбуд».
Наказом № 22 К від 30 грудня 2009 року позивача було звільнено за прогул без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. Підставою прийняття вказаного наказу стала відсутність позивача на робочому місці з 17 по 30 грудня 2009 року.
Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», у спорах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи враховувалось при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Згідно ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Суду не надано належних доказів, які б підтверджували, що позивачем в грудні 2009 року було здійснено прогул без поважних причин.
Так, в порушення вимог ст. 149 КЗпП України відповідач не вимагав від позивача надання письмових пояснень щодо відсутності на робочому місці.
Твердження представника відповідача про те, що таких пояснень неможливо було отримати, оскільки позивач був відсутній на робочому місці, що підтверджено доповідною запискою та відповідними актами на підтвердження факту неможливості відібрати письмове пояснення, суд вважає безпідставним, оскільки відповідач мав можливість виконати вимоги зазначеної норми, направивши відповідного листа позивачу, або зажадавши пояснень при виході позивача на роботу.
Крім того, при прийнятті рішення про звільнення позивача за порушення трудової дисципліни відповідачем не були враховані обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу позивача.
Також позивачем не було надано відповідачу наказ про його звільнення для ознайомлення, хоча така можливість у відповідача була, оскільки в матеріалах справи містяться листи, які позивачу направлялись та ним отримувались щодо повернення документації на кран, але суду не було надано жодного доказу того, що відповідач ознайомив позивача з його наказом про звільнення.
В зв’язку з цим суд вважає, що позивачем не пропущено тримісячний строк звернення до суду, оскільки відповідачем не надано підтвердження того, що відповідачем було належним чином повідомлено позивача про порушення його права.
При вирішенні питання про зміну причини формулювання судом враховано, що роботодавець не звернувся у відповідній формі до профспілкового комітету. В подальшому профспілковий комітет ВАТ «Промжитлосільбуд» на запит суду надав згоду на звільнення працівника ОСОБА_1 за прогул без поважних причин, протокол від 19 жовтня 2010 року. Однак президія Вінницького міського комітету профспілки працівників агропромислового комплексу 4 листопада 2010 року відмовила адміністрації ВАТ «Промжитлосільбуд» в наданні згоди на звільнення кранівника ОСОБА_1 в зв’язку з невиконанням адміністрацією Закону України «Про оплату праці» та умов виконання колективного договору, що потягло за собою подачу заяви.
Враховуючи викладене, суд вважає, що звільнення позивача на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України проведено з порушенням чинного законодавства, тому є неправомірним.
Згідно ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причин звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю закону.
Позивач у судовому засіданні пояснив, що не бажає поновлюватися на роботі у відповідача, тому просить змінити формулювання причин звільнення на звільнення за власним бажанням.
Суд вважає, що вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Враховуючи небажання позивача працювати у відповідача та поновлюватися на роботі, суд вважає можливим змінити формулювання причин його звільнення на звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням та зобов'язати відповідача внести відповідні зміни у трудову книжку позивача, але підстав для зміни дати звільнення суд не вбачає, оскільки ніяких доказів роботи позивача в ВАТ «Промжитлосільбуд» після 30 грудня 2009 року немає, а тому підстави для стягнення середнього заробітку за цей час також відсутні. Суд враховує, що відповідачем видано помилково довідку від 25 січня 2010 року про працю у ВАТ «Промжитлосільбуд», однак вона не спростовує інші докази, які підтверджують, що позивач не працював на підприємстві в 2010 році.
Прокурор та позивач у відповідності до ст. 60 ЦПК України не довели суду, що працевлаштуванню перешкоджав запис в трудовій книжці, відповідно до якого позивач був звільнений. В зв'язку з зазначеним суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають. При цьому судом враховано, що позивач не звертався до інших роботодавців щодо працевлаштування та починаючи з 18 лютого 2010 року перебував на лікарняному, а тому взагалі не міг працювати за іншим місцем роботи.
На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 47, 116, 117, 149, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 60, 83, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ :
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство «Промжитлосільбуд» змінити причину звільнення ОСОБА_1 з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Промжитлосільбуд» на користь держави судовий збір в сумі 8 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 гривень.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення.
Суддя