АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4261 / 2009 р. Головуючий у 1-й інстанції: Дьяченко С.В.
Суддя-доповідач: Приймак В.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2009 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Приймака В.М.,
суддів: Бабак А.М.,
Гончара О.С.,
при секретарі: Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника – ОСОБА_4 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 16 липня 2009 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» (далі ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство «Виробничо – налагоджувальне підприємство «Атоменергоналадка» (далі ПП «ВНП «Атоменергоналадка»), про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИЛА :
В січні 2008 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ПП «ВНП «Атоменергоналадка», про стягнення заборгованості.
В позові позивач зазначав, що 02.10.2006 року між АППБ „Аваль", правонаступником якого є Позивач, та третьою особою по справі було укладено договір про надання овердрафту № 015/17-11/563 (надалі - Договір) про відкриття кредитної лінії у сумі 20 000 грн. під 19 % річних строком до 01.10.2007 р. Однак кредитні кошти не повернуто.
Для забезпечення повернення кредитних коштів були укладені 02.10.2006 р. договори поруки №№ 015/17-11/563/1, 015/17-11/563/2, 015/17-11/563/3 відповідно з ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6
Згідно договорів відповідачі добровільно взяли на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням боржника - ПП „ВНП Атоменергоналадка", які виникли з умов Договору: повернути кредит, проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку. Згідно умов договорів поруки поручителі несуть солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник.
На підставі договорів банк звернувся до поручителів з вимогами виконання боргових зобов'язань. Вимоги отримано відповідачами: 13.11.2007 р. ОСОБА_3, 03.11.2007 р. ОСОБА_7, 31.10.2007 р. ОСОБА_6 Однак сторони не приймали заходів для сплати заборгованості, яка станом на 17.01.2007 р. складала 13 847, 73 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по договору про надання овердрафту № 15/17-11/563 в розмірі 23 068, 56 грн., з яких, 12 156, 46 грн. – сума несплаченого кредиту; 8 587, 52 грн. – сума несплачених відсотків за період з 01.12.2007 року по 01.07.2009 року; 1 450, 80 грн. – пеня за період з 07.07.2008 року по 04.01.2009 року; 873, 77 грн. – пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами за період з 07.07.2008 року по 07.07.2009 року, а також судові витрати на суму 260, 68 грн.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 16 липня 2009 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 на користь ВАТ «Раффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Раффайзен Банк Аваль» суму заборгованості у розмірі 23 068, 56 грн., судові витрати в сумі 260, 68 грн.
ОСОБА_3 в особі представника – ОСОБА_4 звернувся до суду із апеляційною скаргою на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 16 липня 2009 року, в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що договори поруки припинили свою дію на підставі п. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки дія поруки закінчилася 25.08.2007 року.
З таким доводами апеляційної скарги погодитись не можна. Оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи. Так відповідно до п. 4.1. Договорів поруки відповідальність поручителів припиняється лише після виконання боргових зобов’язань у повному обсязі. Також порука припиняється, якщо Банк в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргового зобов’язання не пред’явить вимогу до поручителів.
Таким чином, позивач мав право на момент ухвалення судом першої інстанції вимагати від поручителів виконання зобов’язань.
Судом встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 22.02.2008 року з основного боржника (ПП «ВНП «Атоменергоналадка») на користь позивача було стягнуто 12 156, 46 грн. неповернутого кредиту, 1 654, 08 грн. несплачених відсотків, 37, 20 пені, 138, 48 - державного мита та 118, 00 грн. витрати на ІТЗ розгляду справи.
Відповідно до умов договорів поруки, на які посилається суд у своєму рішенні, поручителі несуть солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.
Посилаючись на рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2008 року, яким було стягнуто з основного боржника на користь позивача заборгованість за кредитом у розмірі 12 156, 46 грн., 1 654, 08 грн. несплачених відсотків, 37, 20 пені, 138, 48 - державного мита та 118, 00 грн. витрати на ІТЗ розгляду справи, суд першої інстанції приймає рішення про стягнення іншої суми, значно більшої, ніж та що була стягнута за рішенням господарського суду.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими, оскільки договір поруки має похідний характер від забезпечуваного зобов’язання. Позивач мав право пред’являти вимоги до поручителів тільки на ту суму, яка була стягнута рішенням господарського суду Запорізької області від 22.02.2008 року з основного боржника.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи позов про стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції послався на ст. 554 ЦК України, яка передбачає солідарну відповідальність поручителів перед кредитором у разі порушення боржником своїх зобов’язань.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції допустився помилки при застосуванні ч. 3 ст. 554 ЦК України, яка регулює правовідносини сторін у цьому спорі.
Правові наслідки порушення зобов’язання, яке забезпечене порукою, регулюються ст. 554 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 554 ЦК України особи які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором у солідарному порядку.
Зазначена норма матеріального права дійсно передбачає можливість встановлення поруки щодо виконання одного і того ж самого зобов’язання одночасно з боку декількох осіб.
Разом з тим, така порука виникає на підставі її спільного надання, у формі укладення одного договору (ч. 3 ст. 554 ЦК України). У такому разі поручителі відповідають перед кредитором солідарно.
Закон передбачає укладення кількох окремих договорів поруки на виконання того самого зобов’язання, але в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може. Поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності, оскільки не можна говорити про їх спільну поруку.
За таких обставин, кредитор має право пред’явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, що виконав зобов’язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на забезпечення виконання кредитного договору з ПП «ВНП «Атоменергоналадка» уклав 02.10.2006 року три окремих договори поруки з ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7
З огляду на положення ч. 3 ст. 554 ЦК України, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, як поручителі, не можуть нести солідарної відповідальності перед позивачем за боргами ПП «ВНП «Атоменергоналадка», оскільки у даному випадку відсутня їх спільна порука.
Оскільки неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права привело до ухвалення неправильного рішення, воно не може бути визнано законним та підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника – ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 16 липня 2009 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту: „ Відмовити Відкритому акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» у позові до ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у розмірі 23 068, 58 грн.”
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :