Справа № 2а-5576/10/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Гром Л.М.,
при секретарі - Тищенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТТТ» до Територіальної державної інспекції праці у Чернігівській області про визнання протиправним висновку та скасування припису,-
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТТ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Територіальної державної інспекції праці у Чернігівській області та просить суд визнати протиправним висновок Територіальної державної інспекції праці у Чернігівській області, оформлений актом перевірки додержання ТОВ «ТТТ» законодавства про працю, загальнообов’язкове державне соціальне страхування № 25-01-056/1302, в частині встановлених порушень статтею 127 Кодексу законів про працю України та визнати протиправним та скасувати пункт 5 Припису Територіальної державної інспекції праці у Чернігівській області № 25-01-056/1302-1242 від 13.10.2010 року про усунення порушень статей 127 Кодексу законів про працю. Свої вимоги мотивує тим, що не може погодитись з висновком відповідача, оскільки вважає, що громадянин ОСОБА_1 під час працевлаштування на роботу навмисно приховав факт того, що є особою зареєстрованою як фізична особа-підприємець з метою отримувати більшу заробітну плату, чим завдав матеріальної шкоди підприємству, яка в подальшому була з нього відрахована.
В судовому засіданні представники позивача свої вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі. Надав письмові заперечення, в яких вказав, що позивачем були порушені норми законодавства про працю, а саме неправомірно утримано з працівника суму донарахованого податку з доходів фізичних осіб та суму штрафної санкції. В результаті вказаних порушень був виданий припис, одним із пунктів якого, було зобов’язано позивача усі відрахування із заробітної плати працівників привести у відповідність до вимог ст.. 127 Кодексу законів про працю України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13 жовтня 2010 року державним інспектором Територіальної державної інспекції праці у Чернігівській області (далі – Відповідач), була проведена перевірка додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування товариства з обмеженою відповідальністю «ТТТ» (далі – Позивач).
За результатами такої перевірки Відповідачем було складено Акт перевірки № 25-01-056/1302 та винесено Припис № 25-01-056/1302-1242 від 13.10.2010 року. Перевіркою було встановлено порушення Позивачем норм діючого законодавства України, а саме, статей 96, 106, 108, 115, 127 Кодексу законів про працю України.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Позивача №17-К від 08.10.2009 року гр. ОСОБА_1 було прийнято на посаду охоронця. Дану особу було звільнено з займаної посади 16.09.2010 року за власним бажанням (Наказ №17-КА від 16.09.2010 р.). Під час оформлення на роботу ОСОБА_1 на ім'я Позивача подав заяву про застосування податкової соціальної пільги, яка була до нього застосована.
У період з 02.09.2010 року по 03.09.2010 року Державною податковою інспекцією м. Чернігова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ТТТ». За результатами даної перевірки ДПІ у м. Чернігові була складена довідка № 373/17/30149246 від 07.09.2010 року, згідно якої були зафіксовані порушення норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині застосування соціальної пільги по податку з доходів фізичних осіб щодо працівника ОСОБА_1, який не мав права користуватися соціальною пільгою, оскільки був зареєстрований як фізична особа - підприємець. Згідно довідки ДПІ у м. Чернігові № 373/17/30149246 від 07 вересня 2010р. та податкового повідомлення-рішення № 0003841720/0 від 21 вересня 2010р. позивачу було визначено суму податкового зобов’язання в сумі 412,01 грн. донарахованого податку з доходів фізичних осіб та застосовані штрафні санкції в сумі 824,02 грн.
Встановлено, що згідно листка непрацездатності серія АБС № 935544 від 06.09.10 працівник ОСОБА_1 з 06.09.2010р. по 15.09.2010р. перебував на лікарняному, на роботу вийшов 16.09.2010р. В цей же день працівник був звільнений за власним бажанням на підставі наказу № 17-к від 16.09.2010р. При звільненні з ОСОБА_1 відповідно до наказу № 26 від 15.09.2010р. було утримано суму 1236,03 грн. згідно Довідки ДПІ у м. Чернігові № 373/17/30149246 від 07.09.10. Зокрема утримано 412,01 грн. донарахованого податку з доходів фізичних осіб та 824,02 грн. – сума штрафних санкцій.
З наказом № 26 від 15.09.2010р. про утримання суми 1236,03 грн. ОСОБА_1 ознайомлений, однак на знак незгоди з ним від підпису в присутності свідків відмовився. Також свою незгоду із відрахуванням ОСОБА_1 висловив шляхом подання заяви до Територіальної державної інспекції праці в Чернігівській області з проханням розібратися з причинами та розміром відрахувань при його звільненні.
Відповідно до ст.. 127 Кодексу законів про працю України, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
Відповідно до ст.. 136 Кодексу законів про працю України, покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.
Розпорядження власника або уповноваженого ним органу або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.
У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
В судовому засіданні представниками позивача було зазначено, що порядок проведення перевірки державним інспектором праці та винесення ним припису був повністю дотриманий. Також, ними було вказано, що підприємство дійсно відрахувало з суму донараховного податку з доходів фізичних осіб та штрафні санкції, які були накладені на підприємство ДПІ у м. Чернігові. Вважали, що дане відрахування було зроблено справедливо, оскільки саме через ОСОБА_1 на підприємство був накладений дана штрафна санкція.
Представником відповідача, в судовому засіданні, було зазначено, що він діяв відповідно до норм діючого законодавства, під час проведення перевірки ним були зафіксовані порушення трудового законодавства, згідно яких винесений припис, яким зобов’язано позивача привести у відповідність до вимог ст.. 127 КЗпП України усі відрахування із заробітної плати працівників. Вказала, що зазначені вимоги направлені на усунення виявлених порушень вимог законодавства про працю та не містять жодних вимог, які б суперечили чинному законодавству.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги вимоги ст.. 127 КЗпП України, суд приходить до висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю «ТТТ» повинно було здійснити відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 донарахованого податку з доходів фізичних осіб у сумі 412,01 грн., а відповідно до ст.. 136 КЗпП України, питання щодо утримання суми штрафних санкцій у сумі 824,02 грн. повинно вирішуватись в судовому порядку.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ТТТ» необхідно відмовити, оскільки оскаржуваний припис винесений відповідно до норм діючого законодавства.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач не надав суду безперечних доказів, що дії відповідача суперечать нормам діючого законодавства, а отже відповідач діяв у межах та у спосіб, наданих йому чинним законодавством.
Таким чином, доводи позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122, 158-163, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ТТТ» про визнання протиправним та скасування пункту 5 Припису Територіальної державної інспекції праці у Чернігівській області № 25-01-056/1302-1242 від 13.10.2010 року – відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
< Поле для вводу тексту >
Суддя Гром Л.М.