Справа 2-6457\10 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Кругового О.О., при секретарі Гальченко О.А., за участю позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди –
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про захист честі гідності та ділової репутації. В обґрунтування позову зазначив про те, що займаючи посаду інспектора ДПС Павлоградського взводу ДПС ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області під час несення служби в с.Малоолександрівка Павлоградського району 22.06.2010 року о 19.00год по вул.. Островського ним був зупинений водій ОСОБА_3 який керував транспортним засобом, мотоциклом без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп’яніння. На його вимоги пройти медичний огляд на стан сп’яніння, водій відмовився. На водія був складений адміністративний протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, транспортний засіб тимчасово затримано та поміщено на майданчик тимчасового затримання, про що було складений акт №325 від 22.06.2010року. Однак, ОСОБА_2, син водія щодо якого був складений адміністративний протокол, відповідач по справі, звернувся до Генеральної прокуратури України, начальника головного управління служби внутрішньої безпеки МВС України, прокурора Дніпропетровської області, начальника головного управління внутрішньої безпеки МВС України в Дніпропетровській області , прокурора м.Павлограда, командира Павлоградського взводу ДПС ДАІ. За змістом заяв відповідач звинувачує його у вчинені злочинів, а саме перевищення службових повноважень, пошкодження мотоцикла та крадіжки запасних частин та паливних матеріалів. Вважає, що відповідач у письмовій формі розповсюдив інформацію, яка порушує його особисте, гарантоване Конституцією України, право на повагу до честі та гідності людини. Дії відповідача спричинили йому моральну шкоду, яка виявилась у душевних стражданнях та переживаннях, він вимушений постійно надавати письмові пояснення за перевірками що відбуваються за заявами відповідача, погіршився його емоційний стан, виникли напружені стосунки з колегами та керівництвом, він втратив спокій та впевненість у моральних ідеалах суспільства. Моральну шкоду він оцінює в 5000 гривень. Просить суд визнати, що відповідачем було розповсюджено неправдиві відомості, які порочать його честь, гідність та ділову репутацію з приводу пошкодження майна ОСОБА_2, а саме мотоцикла ІЖ Планета-5 державний номер НОМЕР_1, здійснення крадіжки мото- запчастин та паливно-мастильних матеріалів, зобов’язати відповідача не пізніше місяця з дня набрання рішення законної сили принести вибачення у письмовій формі шляхом направлення до Генеральної прокуратури України, начальника головного управління служби внутрішньої безпеки МВС України, прокурора Дніпропетровської області, начальника головного управління внутрішньої безпеки МВС України в Дніпропетровській області , прокурора м.Павлограда, командира Павлоградського взводу ДПС ДАІ із зазначенням що зазначені ним відомості є недостовірними, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 5000 гривень та понесені ним судові витрати.
В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги просив їх задовольнити посилаючись на доводи викладені у позові. Також при вирішенні судом питання за його заявою з приводу виклику в якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначив про відсутність необхідності у виклику зазначених осіб у якості свідків.
Відповідач з позовними вимогами не погодився, просив відмовити позивачу у задоволенні його вимог, посилаючись на письмові заперечення які надав суду. Також, при розгляді справи відмовився від раніше заявлених клопотань про виклик свідків.
Вислухавши пояснення учасників процесу, свідка, дослідивши матеріали справи та аналізуючи все у своїй сукупності, зважаючи на те, що позивачу було роз’яснено право змінити, уточнити, доповнити заявлені вимоги та процесуальні наслідки невиконання вказаних дій; що сторонам по справі було роз’яснено положення ст. 137 ЦПК України, суд прийшов висновку що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що позивач займає посаду інспектора ДПС Павлоградського взводу ДПС ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області.
22.06.2010 року при виконанні ним своїх посадових обов’язків, о 19.00год. в с.Малоолександрівка Павлоградського району по вул.. Островського ним був зупинений водій ОСОБА_3, який керував транспортним засобом, мотоциклом без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп’яніння. На водія був складений адміністративний протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, транспортний засіб тимчасово затримано та поміщено на майданчик тимчасового затримання, про що було складений акт №325 від 22.06.2010року.
Відповідач є близьким родичем особи, щодо якої був складений вищезгаданий адміністративний матеріал, 16.07.2010 року звернувся із заявою до Генеральної прокуратури України, начальника головного управління служби внутрішньої безпеки МВС України, прокурора Дніпропетровської області, начальника головного управління внутрішньої безпеки МВС України в Дніпропетровській області , прокурора м.Павлограда, командира Павлоградського взводу ДПС ДАІ з приводу перевірки законності дій позивача з приводу перевищення позивачем своїх службових повноважень, пошкодження мотоцикла та крадіжки запасних частин та паливних матеріалів.
Позивач вважає, що звернення до зазначених органів із заявою, зміст якої для нього є образливим, зачапає його честь, гідність та ділову репутацію і є розповсюдженням інформації, яка порушує його право на повагу до честі, гідності та ділової репутації.
З доводами позивача суд не погоджується, вважає їх необґрунтованими.
Так, відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Право на повагу до честі гідності та ділової репутації, їх недоторканість, також передбачені ст.. 297, 299 ЦК України.
Як передбачають норми статей 94, 277 ЦК України, фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон
надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Юридичним складом порушення немайнових прав таких як честь, гідність та ділова репутація є сукупність таких обставин, на підставі яких, суд може прийти до висновку про їх порушення.
Зазначена сукупність складається з поширення інформації, тобто доведення її до відома
хоча б одній особі у будь-який спосіб, зазначена інформація повинна стосуватися тільки позивача, вона повинна не відповідати дійсності, перешкоджати особі повно та своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи
колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і
дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. право.
Аналізуючи чинне законодавство, враховуючи перелік державних органів, до якого звернувся відповідач із заявою, суд приходить до висновку, що зазначені органи мають повноваження щодо перевірки фактів, викладених відповідачем у заяві, а тому суд вважає, що відповідач при зверненні до державних органів, скористувався своїм конституційним правом.
З приводу зазначеного, суд приходить до висновку у відсутності порушення немайнового права позивача з боку відповідача, у безпідставності та необґрунтованості заявлених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись Пленумом Верховного Суду України від 27.02.2009 N 1 « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», враховуючи Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР (справа про поширення відомостей) від 10 квітня 2003року N 8-рп/2003, ст.94, 277, 297, 299 ЦК України, ст. ст. 10, 57-61, 76, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В :
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позову до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які не були присутні при його оголошення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.О.Круговий