Справа № 2-а-141/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2010 року Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого – судді Семко Г.В.
при секретері Клімочко С.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Томашполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахувати та виплатити державну пенсію та додаткову пенсію особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, –
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області (далі – УПФ). Позов обґрунтував наступним.
Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесений до І категорії таких осіб, є інвалідом ІІІ групи у зв’язку з захворюванням пов’язаним з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС та отримує пенсію в управлінні Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області.
ОСОБА_2 зазначає, що згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Також позивач вважає, що відповідно до ст. 50 Закону, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 54 Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Згідно інформації управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі ОСОБА_2 було отримано пенсію, як постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до І категорії таких осіб та інвалідом ІІІ групи у зв’язку з хворобою пов’язаною з наслідками аварії на ЧАЕС у таких розмірах: січень-липень 2010 року – 1152 грн. за кожний місяць; серпень-вересень 2010 року – 1347,10 грн. за кожний місяць.
ОСОБА_2 зазначає, що згідно ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» установлено у 2010 році прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня – 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.
Таким чином позивач ОСОБА_2 убачає невиплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, як інваліду ІІІ групи внаслідок захворювання пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС та особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеній до І категорії осіб у відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та незаконність у зв’язку з цим дій управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав за обставин зазначених у позові, попросив позов задовольнити.
Представник відповідача управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області за довіреністю Шпиклірний А.Х. в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову та надав суду письмові заперечення, згідно яких убачається, що ОСОБА_2 отримує в управлінні Пенсійного фонду України у Томашпільському районі державну пенсію як інвалід ІІІ групи у зв’язку з захворюванням пов’язаним з наслідками аварії на ЧАЕС та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров»ю. Додаткова пенсія призначена та виплачується в розмірі визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» в розмірі п’ятнадцяти відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також в цих запереченнях йде мова про те, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними ряду положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Однак рішення про відновлення правових норм, що діяли у редакції законів чинній до внесення змін не приймалось, а відповідно і відсутні підстави для їх застосування. Відповідно вважає, що немає підстав для виплати ОСОБА_2 пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю в розмірах, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім цього відповідач посилається на ст. 99 КАС України та зазначає, що ОСОБА_2 пропущено шестимісячний строк позовної давності.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІІ групи у зв’язку з захворюванням, пов’язаним з наслідками аварії на ЧАЕС (а. с. 5, 9). Також ОСОБА_2 віднесений до категорії І осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а. с. 8) та перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області.
Також ОСОБА_2 одержує державну пенсію як інвалід ІІІ групи у зв’язку з захворюванням пов’язаним з наслідками аварії на ЧАЕС та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, як інвалід ІІІ групи у зв’язку з захворюванням пов’язаним з наслідками аварії на ЧАЕС, віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а. с. 7, 10).
Також судом встановлено, що ОСОБА_2 як особа, що відноситься до І категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом ІІІ групи у зв’язку з захворюванням пов’язаним з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС в 2010 році отримував додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров»ю на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» в розмірі п’ятнадцяти відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З довідки управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі № 1466 від 22 вересня 2010 року убачається загальний розмір отриманих ОСОБА_2 пенсійних виплат (а. с. 10).
Дані пенсійні виплати ОСОБА_2 відповідач виплачує не у розмірах, встановлених відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статусу ОСОБА_2, а саме державної пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю в розмірі п’ятдесяти відсотків мінімальної пенсії за віком. Невиплата пенсійних виплат ОСОБА_2 в таких розмірах відповідачем також визнається.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров»я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І та у зв’язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких установлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров»ю, зокрема інвалідам ІІІ групи – у розмірі 50-ти відсотків мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 55 Закону виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При вирішенні спору суд виходить з пріоритетності законів над підзаконними актами, а тому вважає, що при визначенні розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, що передбачені Законом, необхідно керуватися статтями 50 Закону, а не положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Суд, не погоджується з твердженням відповідача про те, що визначення розміру мінімальної пенсії, передбаченого ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, передбачених цим Законом, так як ч. 3 ст. 28 цього Закону не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір не видано.
Згідно частини шостої резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вирішено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними. Відповідно не заслуговують на увагу доводи відповідача про неможливість застосування норми, яка діяла до внесення до неї змін та у зв’язку з визнанням таких змін неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-якими строками.
Таким чином, строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України, до даної категорії спорів не застосовується, а вимога відповідача про застосування позовної давності є відповідно необґрунтованою.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Качко проти України» зазначив: «…в межах свободи дій держави визначити, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними».
Згідно викладеного позивач ОСОБА_2, як особа, що має спеціальний статус, а саме є особою, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи та віднесений до І категорії осіб, є інвалідом ІІІ групи у зв’язку з захворюванням пов’язаним з наслідками аварії на ЧАЕС та своє суб’єктивне право, що пов’язане з таким статусом у цьому конкретному випадку реалізував, а саме подав необхідні документи відповідачу, що підтверджують його такий статус, відповідно ОСОБА_2 довів своє право на отримання державної пенсії у розмірі, передбаченому ст. 54 Закону та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю у розмірі, передбаченому ст. 50 Закону, а на відповідача відповідно у зв’язку з зазначеним покладений обов’язок здійснювати такі виплати у відповідності до спеціального нормативно-правового акту, що врегулював такі відносини, яким є Закон, або в порядку, що не суперечить Закону.
У зв’язку з цим суд вважає, що нарахування та виплати пенсії позивачу в порядку статей 50, 54 Закону має проводитись з 1 січня 2010 року, так як просить позивач та по день винесення у справі рішення, а саме до 12 листопада 2010 року.
Сторін звільнено від сплати судових витрат, а тому вони підлягають віднесенню за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 46 Конституції України, ст. ст. 49, 50, 53-55, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 9, 70, 71, 94, 158, 161-163, 186 КАС України суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахувати та виплатити державну пенсію та додаткову пенсію особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи задовольнити.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеному до І категорії осіб та інваліду ІІІ групи у зв’язку з захворюванням пов’язаним з наслідками аварії на ЧАЕС, державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, згідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1 січня 2010 року по 12 листопада 2010 року.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеному до І категорії осіб та інваліду ІІІ групи у зв’язку з захворюванням пов’язаним з наслідками аварії на ЧАЕС, державну та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров»ю, згідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 1 січня 2010 року до 12 листопада 2010 року, щомісячно державну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров»ю в розмірі п’ятдесяти відсотків мінімальної пенсії за віком, що встановлені у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням фактично отриманих сум.
Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повне рішення складено 15 листопада 2010 року.
Суддя: