Справа № 1-76

2007 рік

ВИРОК

ІМ"ЯМ УКРАЇНИ

18 червня 2007 року Тельманівський районний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Залізняк P.M.

при секретарі Ігнатенко В.В.

за участю прокурора Кіча О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Тельманове кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця сел.Солнцево, Старобешівського району Донецької області, українця, громадянина України, з освітою 8 класів, одруженого, маючого неповнолітню дитину, не працюючого, мешкаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого 10.11.2006 року Тельманівським районним судом Донецької області за ст. 164 ч. 1 КК України до відбуття громадських робіт у кількості 100 годин,

у вчиненні злочину, передбаченому ст. 389 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ

Підсудний ОСОБА_1, 10.11.2006 року засуджений Тельманівським районним судом Донецької області за ст. 164 ч. 1 КК України до відбуття громадських робіт у кількості 100 годин, діючи умисно, з метою ухилення від відбування покарання, незважаючи на відповідні попередження кримінально-виконавчої системи, шляхом порушення порядку й умов відбування покарання, що виявилось у невиході на громадські роботи до Староласпинської сільради Тельманівського району Донецької області без поважних причин, не виконав обов»язку у вільний від роботи або навчання час безкоштовно виконувати спільно-корисну роботу протягом строку, зазначеному у вироку.

Підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні вину в пред"явленому обвинуваченні визнав повністю, показав, що вчинив інкриміноване йому злочинне діяння у зазначені у вироку час, місці, при зазначених обставинах, у вчиненому розкаявся, прохав суворо не карати.

Суд, враховуючи думку учасників судового розгляду, у відповідності із ст. 299 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів відносно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, оскільки підсудний ОСОБА_1 правильно розуміє їх зміст, повністю визнав себе винним у пред"явленому йому обвинуваченні, та у суда немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції.

Крім визнавальних показань підсудного, його вина у вчиненні злочину підтверджується: копією вироку (а.с. 7); копія листку реєстрації (а.с. 8-9); інформацією (a.c.l 1); табелем виходу на роботу (а.с. 12); попередження (а.с. 16).

Оцінивши дослідженні у судовому засіданні докази у сукупності, суд дійшов висновку, що подія злочину, у якому звинувачується підсудний ОСОБА_1, мала місце в період з 15.01.2007 року по теперішній час; вина підсудного ОСОБА_1 у вчиненні цього злочину доведена повністю та що дії підсудного правильно кваліфіковані за ст. 389 ч.2 КК України як ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього виду покарання.

Суд при призначенні підсудному ОСОБА_1 певного виду та конкретної міри покарання в межах, встановлених у санкції ст. 389 ч.2 Особливої частини КК України відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, що він вчинив умисний злочин невеликої тяжкості, проти правосуддя, особу винного, який характеризується за місцем мешкання позитивно, не працюючого, маючого малолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 77), раніше судимого.

Як обставину, що пом"якшує покарання підсудного, суд враховує щире каяття підсудного у вчиненому.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне призначити покарання підсудному ОСОБА_1 у виді обмеження волі. На підставі ст. 71, 72 ч. 1 п.4 КК України суд вважає необхідним до призначеного ОСОБА_1 покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Тельманівського районного суду від 10.11.2006 року. Призначаючи зазначене вище покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення підсудного ОСОБА_1 без відбування цього покарання та відповідно ст. 75 КК України звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням, що буде достатнім, як для виправлення підсудного, так і для запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 321, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ст. 389 ч.2 КК України та призначити йому покарання за ст. 389 ч.2 КК України у виді одного року обмеження волі.

На підставі ст. ст. 71 ч. 1, 72 ч. 1 п.4 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Тельманівського районного суду Донецької області від. 10.11.2006 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді одного року дванадцяти днів обмеження волі.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку-одного року-не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_1-підписку про невиїзд-залишити без змін до набрання вироком чинності.

Апеляція на вирок суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.