Справа № 2-79/10

РІШЕННЯ

Ім'ям України

      09 листопада 2010 року  Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Ляшенко М.А.,

при секретарі - Івановій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення з приватного житлового будинку і зняття з державної реєстрації по місцю мешкання,-

ВСТАНОВИВ:

            До суду з позовом звернулася позивачка про виселення відповідача з приватного житлового будинку і зняття з державної реєстрації по місцю мешкання. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що вона мешкає в житловому будинку, який розташований в АДРЕСА_1. Дане нерухоме майно їй перейшло по спадщині від матері – ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

           09 квітня 1988 року, вона зареєструвала шлюб із відповідачем в Жовтневому РАГС міста Луганська, про що в свідоцтві про укладення шлюбу було здійснено відповідний актовий запис № 152.

           З 2000 р., позивачка разом із відповідачем, мешкають у вищезазначеному житловому будинку. Відповідно до рішення Троїцького районного суду Луганської області від 28 квітня 2006 р., шлюб між ними розірвано, але відповідач і в теперішній час мешкає разом із позивачкою.

            Відповідач постійно зловживає спиртними напоями, матеріальної допомоги на утримання житла не надає, здійснює дрібне хуліганство та насильство у відношенні позивачки.

    У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просить суд виселити відповідача з будинку та зобов’язати органи реєстрації зняти його з реєстрації за вказаною адресою. У підтримання вимог вона зазначила, що відповідач являється їй чужою людиною, і на зазначене домоволодіння права власності не має. Окрім цього, зловживає спиртними напоями та постійно вчиняє сварки.  

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що він вважає, що веде добропорядний спосіб життя, і таким чином відсутні підстави для його виселення з житлового будинку позивачки.

            Суд, вислухавши позивачку, відповідача, вивчивши надані докази, дійшов до наступного висновку.      

            У відповідності до ч. 3 ст. 7 ЖК України, власник житла має право розпоряджатися ним на свій розсуд, зокрема:

            1) продавати, обмінювати, відчужувати іншим шляхом належне йому житло, передавати в найм, укладати інші договори, не заборонені законодавством;

            2) використовувати належне йому житло для провадження господарської діяльності (крім промислового виробництва) та іншої не забороненої законодавством діяльності за умови переведення житла у встановленому порядку до складу нежитлових приміщень.

            3) вчиняти щодо належного йому житла інші дії, які не суперечать закону.

            На підставі ч. 4 ст. 126 ЖК України, осіб, які створили умови, за яких спільне з ними проживання неможливе, за рішенням суду можуть виселити без надання іншого житла або зобов’язати здійснити примусовий обмін займаного житла відповідно до законодавства.

            Так, у відповідності до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

            Таким чином судом було встановлено, що між позивачкою та відповідачем шлюб розірвано, вони не підтримують жодних сімейних відносин, але не зважаючи на це, відповідач продовжує мешкати разом з позивачкою в житловому будинку, який вона отримала у спадщину після смерті матері. Окрім цього, відповідач тривалий час зловживає спиртними напоями, як наслідок вчиняє сварки з позивачкою, ображає її, принижує її гідність.

            Згідно довідки наданої Троїцьким РВ УМВС в Луганській області, відповідач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за скоєння насильства в родині, за вчинення дрібного хуліганства, вживання спиртних напоїв у громадських місцях.  

      З оглядом на вище зазначене, суд вважає що позов заявлено обґрунтовано, у зв’язку із встановленими у судовому засіданні фактами та обставинами, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

    На підставі ч. 4 ст. 126, ч. 3 ст. 7 ЖК України,  ст. 7 ч. 1 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

    Керуючись  ст.ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

    Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення з приватного житлового будинку і зняття з державної реєстрації по місцю мешкання - задовольнити у повному обсязі.

            Висилити ОСОБА_3, з житлового будинку АДРЕСА_1.

            Зобов’язати групу громадянства і міграції реєстрації фізичних осіб при Троїцькому РВ ГУМВС України в Луганській області - зняти з обліку ОСОБА_3, зареєстрованого за адресою: житловий будинок АДРЕСА_1.

            Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

    Суддя