РІШЕННЯ                                                    Справа № 2 – 48/2010

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26.07.2010 р.                 Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді                         Шестака О.І.

за участю секретаря                             Тріщук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом  ОСОБА_3 до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, третя особа - орган опіки та піклування Виконавчого комітету Дзержинської районної в м. Харкові ради, про усунення перешкод у праві користування житлом, про вселення до житла та про визнання права власності на житло,

встановив:

11.10.2006 р. позивач Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням гуртожитку АДРЕСА_1,  в обґрунтування заявленого позову, посилаючись на те, що ОСОБА_3 працював у позивача з 01.04.1994 року та разом з дружиною були поселені та зареєстровані (прописані) в цьому гуртожитку університету. В 2001 році у зв’язку з будівельними роботами з реконструкції гуртожитку в житловий будинок мешканців гуртожитку було виселено. Відповідачам було запропоновано інше житло в гуртожитку АДРЕСА_1, в яке вони не вселились. Відповідно до відомостей ЖЕД №26 ними за договором купівлі-продажу від 21.10.2001 р. було придбано у власність житло за адресою: АДРЕСА_1 (кімнати, площею 16,2 кв.м. та 12,7 кв.м.) на підставі чого з 01.11.2001 р. на ім’я відповідачки ОСОБА_4 було відкрито особовий рахунок за цією адресою. З 17.11.2003 р. ОСОБА_3 був звільнений з роботи в університеті за власним бажанням без поважних причин за ст.38 КЗпП України і на даний час з 2001 року гуртожитком не користується, в зв’язку з цим, відповідачі втратили право користування житловим приміщенням в гуртожитку.

16.11.2006 р. ОСОБА_3 до суду подано зустрічний позов до Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, третя особа- орган опіки та піклування Виконавчого комітету Дзержинської районної в м. Харкові ради, про усунення перешкод у праві користування житлом, про вселення до житла та про визнання права власності на житло. При цьому, в обгрунтування заявленого зустрічного позову посилався на те, що він на час реконструкції гуртожитку АДРЕСА_1 відселився в інше прміщення і лише тимчасово не мешкає в гуртожитку Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Підстав для визнання його та його сім‘ї такими, що втратили право на користування приміщенням гуртожитку НОМЕР_1 у университету не має,  бо причини, з яких вони були відсутні є поважними, тому на цей строк їх відсутності за наймачем може бути збережене житлове приміщення, як за тимчасово відсутнім наймачем. Як зазначено представником університету їм було дозволено проведення реконструкції проектувальних робіт але насправді відсутнє рішення Харківської міської ради про затвердження проекту капітального ремонту будинку згідно до вимог діючого житлового законодавства України, позивачем порушено вимогу про те, що з проектом переобладнання повинні бути ознайомлені наймачі та члени їх сімей, які мешкають у цьому приміщенні. Крім того, статус гуртожитку НОМЕР_1 було змінено, університетом порушена норма, відповідно до якої після закінчення капітального ремонту і прийняття будинку державною комісією, наймач вселяється у жиле приміщення, яке він раніше займав. Крім того, вони знаходились на квартирному обліку в університеті, з липня 2001 року на загальних зборах споживчого товариства з реконструкції гуртожитку по АДРЕСА_1 в житловий будинок, їх було прийнято до  «Житлово-експлуатаційного об’єднання «Каразінське».

В судовому засіданні представник позивача  підтримав заявлений позов, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі на  тих підставах, які викладено в ньому. Проти заявленого зустрічного позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, який діє від свого імені та від імені відповідачки ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, свій позов підтримав, просив суд його задовольнити в повному обсязі, на підставі тих доказів, що містяться в ньому. Проти заявленого університетом позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.

Представники органу опіки та піклування Виконавчого комітету Дзержинської районної в м. Харкові ради, ВГІРФО Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області в судове засідання не з’явились, просили слухати справу у їх відсутності.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а  зустрічний позов задоволенню на підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 мав статус гуртожитку який  належить державі та знаходиться в користуванні Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, що підтверджується реєстраційним посвідченням, виданим 18.02.2000 р. КП «Харківське міськБТІ».

Наказом за №0104-2/147 від 06.04.1994 р. ОСОБА_3 було прийнято на роботу до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

З 1994 року ОСОБА_3 із дружиною ОСОБА_4 було поселено та прописано (зареєстровано) до гуртожитку ХНУ імені В.Н.Каразіна  за адресою: АДРЕСА_1 в зв’язку з роботою в університеті.

На підставі наказу від 13.11.2003 р. за №0104-2/855 ОСОБА_3 було звільнено з займаної посади ліфтера студмістечка з 17.11.2003 р. за ст.38 КЗпП України за власним бажанням без поважних причин.

Відповідно до рішень Харківської Міської ради за №308 від 22.03.2000 р., від 03.08.2005 р. за № 934 Харківському національному університету імені В.Н. Каразіна надано дозвіл на проектування та виконання робіт з реконструкції гуртожитку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в житловий будинок для співробітників університету.

В зв’язку з з будівельними роботами з реконструкції гуртожитку в житловий будинок мешканців гуртожитку НОМЕР_1 було виселено. Відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з двома неповнолітн6іми дітьми було запропоновано житло в іншому гуртожитку університету по АДРЕСА_2, в яке вони не забажали поселятися.

Згідно повідомлень дільниці №23 Дзержинської філії КП «Жилкомсервіс» від 23.05.2007 р. за №085, від 24.12.2007 р. за № 0872,  від 17.03.2008 р. за № 897 та довідки за №1615 від 20.06.2006 р. ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу  від 21.10.2001 р. було придбано житло за адресою: вул. Шекспіра, б. №1, кв.23 (кімнати, площею 16.2 кв.м. та 12,7 кв.м.) та на її ім’я було  відкрито особовий рахунок за вищезазначеною адресою. В цьому приміщення ніхто на зареєстрований, однак оплата за експлуатаційний збір (квартплата) сплачувалась щомісячно.

Відповідно до акту від 30.06.2010 р., складеного директором студмістечка ОСОБА_6, паспортистом будинку ОСОБА_2, паспортистом студмістечка ОСОБА_7 - ОСОБА_3 разом зі своєю сім’єю: дружиною ОСОБА_4, синами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в житловому будинку по АДРЕСА_1 не проживають з 2000 року.

Відповідно до наказу від 13.11.2003 р. за №0104-2/855 ОСОБА_3 припинив роботу в університеті за власним бажанням.

Відповідно до ч.2 ст.132 Житлового кодексу України, ч.2. п.40 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3.06.1986 р. №208, працівників установ, які поселилися в гуртожиток в зв’язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин.

Згідно довідки первинної профспілкової організації університету від 20.11.2006 р. за №0040/073, ОСОБА_3, як такий, що припинив трудові відносини з університетом,  не перебуває в університеті на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Факт непроживання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в приміщенні гуртожитку по АДРЕСА_1 не заперечували самі відповідачі, однак вони посилались при цьому на поважність причин своєї відсутності на спірній житловій площі.

Сам по собі факт того, що відповідач ОСОБА_3 припинив роботу в університеті за власним бажанням без поважних причин, є підставою для того, що він і члени його сім’ї підлягали виселенню з займаного ними приміщення гуртожитку без надання іншого жилого приміщення. У зв’язку з тим, що відповідач зі своєю родиною з 2001 року в приміщенні гуртожитку по АДРЕСА_1 фактично не мешкав, то фактично вони виселенню вже не підлягають, оскільки вони виселились із гуртожитку і втратили право на користування жилим приміщенням в гуртожитку.

Посилання ОСОБА_3 на той факт, що його було примушено до написання заяви на звільнення за власним бажанням, а фактично він звільнятися не бажав і такого наміру адміністрації університету не виявляв, базується лише на свідченнях самого ОСОБА_3 і не підтверджений ніякими належними доказами.

Збереження реєстрації відповідачів на спірній житловій площі не свідчить про збереження за ними права користування цим житлом.

Відповідно до п.15. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. за НОМЕР_2 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», зазначено, що наявність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала.

Посилання ОСОБА_3 на те, що причини їх відсутність в жилому приміщенні за місцем проживання по АДРЕСА_1 були поважними, а вони є такими, що тимчасово відсутні у зазначеному жилому приміщення та це приміщення підлягає збереженню за ними не відповідають  діючому законодавству України, бо доказів того, що вони відносяться до категорії осіб, за якими зберігається жиле приміщення понад встановлені законом строки відповідно до ст.71 ЖК України та за ними повинно бути збережене житло, останніми до суду не надано.

ОСОБА_3 було запропоновано житло в гуртожитку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, в яке вони не поселилися, оскільки кімната їх не влаштовувала. Однак, при цьому відповідачі ніяким чином дії адміністрації з того часу не оскаржили, і зі спірного житла виселились.

Таким чином, суд доходить до висновку що відповідачі ОСОБА_3 у 2001 р. добровільно залишили надане їм у зв’язку з роботою ОСОБА_3 житло. При цьому вони ніяким чином з моменту виселенні ніяких заходів до збереження за ними цього житла не вживали, дії адміністрації не оспорювали. У 2003 р. після звільнення ОСОБА_3 з університету, він і члени його сім'ї взагалі втратили право на проживання в гуртожитках університету. Займане раніш ОСОБА_4 житло було переобладнане в житло для постійного проживання громадян. Доказів про набуття відповідачами права на отримання житла в цьому будинку суду не надано. Реконструкція цього гуртожитку в житловий будинок здійснювалась за рахунок коштів, внесених членами «Житлово-експлуатаційного об’єднання «Каразінське», відповідачі не надали суду доказів про внесення відповідних сум. Сам намір внести відповідні платежі не дає ніяких прав на спірне житло.  

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 мають формальний характер, оскільки в позові взагалі не зазначено конкретне житлове приміщення і правові підстави для його отримання у відповідності з діючим законодавством. Як зазначалось вище, ОСОБА_3 втратили право проживання  гуртожитку університету і не набули права на отримання житла в житловому будинку, в який переобладнано гуртожиток.

На підставі ст.71, ч.2 ст.132 Житлового кодексу України, ч.2. п.40 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 р. №208, п.15. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 209, 212 – 215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право на користування жилим приміщенням гуртожитку НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов’язати ВГІРФО Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області зняти ОСОБА_3, ОСОБА_4 з реєстраційного обліку.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна про усунення перешкод у праві користування житлом, про вселення до житла та про визнання права власності на житло – відмовити.

             Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна суму судового збору в розмірі 8,50 грн. (вісім гривень п’ятдесят копійок), суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в розмірі  7,50 грн. (сім гривень п’ятдесят копійок).

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.

Головуючий