Справа № 2-8401/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                        ( з а о ч н е )

25 червня 2010 року      Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого: судді                         Шестака О.І.

при секретарі:                             Тріщук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова  про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”, -

встановив :

18.05.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2006 по 2007 рік та з 01.01.2008 року по 01.04.2010 року, визнати неправомірним дії відповідача щодо невиплати щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року по 01.04.2010 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  Відповідач, не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії, у зв'язку з чим він вимушений звернутися з даним позовом.

Позивач у судове засідання не з’явився, просив справу слухати за його відсутністю, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача на судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву, в якій заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, з підстав пропуску ним строку звернення до суду, просить справу розглядати без участі представника та письмових заперечень у справі, у зв'язку з великою завантаженістю.

З огляду на таке, справа розглядається у відсутність позивача та представника відповідача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача законні, обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач має статус «Дитина війни», що підтверджено даними посвідчення, в якому зроблено відповідний запис № 18638 від 29.04.2010 року.

Враховуючи зазначений статус позивача, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, він має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд  доходить  висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», цій категорії громадян пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно з положеннями ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

 Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.

 Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

 Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.

 Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з чинним законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».  

 Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає такими, що підлягають задоволенню  частково з таких підстав.

 Відповідно до вимог п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

 Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду,  тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином,   не вбачаю пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Що стосується вимог позивача  про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році, щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що такі вимоги підлягають частковому задоволенню.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-V1 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст.. 6 цього Закону викладено в  новій редакції. Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).

З довідки про фактично виплачені суми  щомісячного підвищення до пенсії згідно з Законом України "Про соціальний захист дітей війни" за 2006-2010 роки, яка долучена до матеріалів справи, вбачається, що в 2006 та 2007 році виплати не проводились, в період з січня 2008 року по травень 2010 року відповідач здійснював позивачу виплати, але не в повному обсязі.

Так,  в період з січня по березень 2008 року - в розмірі 47 грн.,  з квітня по червень 2008 року - в розмірі 48,10 грн, з липня по вересень 2008 року - в розмірі 48,20 грн., з жовтня по грудень 2008 року – в розмірі 49,80 грн., з січня по грудень 2009 року – в розмірі 49,80 грн., з січня по травень 2010 року – в розмірі 49,80 грн.. Загальна виплачена за вказаний період часу сума становить 1425,90 грн.

В період з січня  2008 року по 22 травня 2008 року, тобто до ухвалення вказаного вище рішення Конституційного Суду України,  у відповідності до вимог ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з чинною нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Отже, з 22.05.2008 року відповідач повинен був діяти у відповідності з приписами чинної норми ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати виплату позивачці доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а  не 10%, що мало місце та підтверджено даними вказаної вище довідки.

Приймаючи до уваги, що починаючи з 22.05.2008 року суми повинні виплачуватися на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.2008 року,  та станом на 2009 рік вказана постанова є діючою, то позовні вимоги позивача в частині  нарахування та виплати за 2009 рік пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” є законним та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

За 2010 рік суд задовольняє позовні вимоги за вищезазначених підстав з 01.01.2010 року по 01.04.2010 року.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до вимог ст. 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої постановлене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати

    Таким чином суд вважає, що діями відповідача порушені права позивача на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, тому вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог за 2007 рік - з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за 2008 рік - з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік - з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, за 2010 рік - з 01.01.2010 року по 01.04.2010 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 11, 57-60, 88, 209, 212, 215, 218, 224, 225 ЦПК України, ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд, –

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова по невиконанню з 09.07.2007 року приписів ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка призвела до порушення прав на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за 2008 рік з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік - з 01 січня 2009 року по 31 грудня  2009 року., за 2010 рік – з 01.01.2010 року по 01.04.2010 року.

            В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 120 (сто двадцять) грн.. 00 коп, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн.. 00 коп..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням, після цього, протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Головуючий суддя