Справа 22ц-1960, 2010р. Головуючий в 1 інстанції
Хоменко В.І.
Категорія: 48 Доповідач Прокопчук Л.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року червня місяця 23 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Семиженка Г.В.
Суддів: Майданіка В.В., Прокопчук Л.П.
при секретарі Гонтар П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Генічеського районного суду від 25 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,
в с т а н о в и л а :
17 лютого 2010 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні.
Відповідач з сім’єю не проживає і не надає матеріальної допомоги на сина, що змусило її звернутися до суду з позовом про стягнення.
Просила стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
У поданій заяві позивачка змінила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі – 210грн.
Рішенням Генічеського районного суду від 25 березня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнено з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 210грн. щомісячно, починаючи з 17 лютого 2010 року до досягнення дитиною повноліття. Розмір аліментів підлягає індексації згідно закону.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь держави держмито розмірі 51грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом вимог матеріального права, просила його скасувати і постановити нове.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони повторно не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, що відповідно до ст.305 ЦПК України є підставою для розгляду справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що позивачка та відповідач ОСОБА_3 знаходяться у зареєстрованому шлюбі з 28 жовтня 1995 року та мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.
На даний час сторони не проживають однією сім’єю, а тому згідно ст.180 СК України відповідач зобов’язаний приймати участь в утриманні своєї дитини.
Статтею 184 СК України передбачено, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Як позивачка, так і відповідач у поданих ними до суду заявах погодилися з тим, що ОСОБА_3, який, займаючись підприємницькою діяльністю, має нерегулярний дохід, повинен сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі – 210грн.
Оскільки відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, то суд першої інстанції і ухвалив рішення згідно змісту поданих заяв.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач має значно більші доходи, а отже повинен сплачувати аліменти у більшому розмірі, ОСОБА_2 не обґрунтовані доказами, а тому не можуть бути прийнятими до уваги апеляційним судом.
Її вимога про витребування апеляційним судом із Генічеської податкової інспекції даних про доходи відповідача ОСОБА_3 є такими, що не відповідають вимогам ст.60 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, ст.130 ЦПК України передбачає, що сторони зобов’язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі.
З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, як такі, що висновків суду не спростовують не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване не може бути скасованим.
Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Генічеського районного суду від 25 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий Г.В.Семиженко
Судді: В.В.Майданік, Л.П.Прокопчук
Копія вірна: Л.П.Прокопчук