Київський апеляційний адміністративний суд
Справа: № 22-а -1318/07 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнір І.В.
Доповідач: Межевич М.В.
У Х В А Л А
Іменем України
23 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Малиніна В.В., при секретарі Ковальчук А.І., розглянувши апеляційну скаргу Суб»єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2007 року у справі за позовом Суб»єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова, Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області, Пенсійного фонду України про скасування вимог та рішень, -
в с т а н о в и л а:
У січні 2007 року Суб»єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - позивач, СПД ОСОБА_1) звернулась в суд з позовом, в якому просила визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України у Новозаводському районі м. Чернігова (далі - відповідач, УПФУ у Новозаводському районі м. Чернігова) щодо вимоги про сплату боргу в розмірі 236,82 грн., про скасування вимоги УПФУ у Новозаводському районі м. Чернігова №Ф - 481 від 23.10.06 р. про сплату боргу в розмірі 236,82 грн. та скасування рішення УПФУ у Новозаводському районі м. Чернігова № 2716/06 від 07.11.06р., рішення ГУПФУ в Чернігівській області № 2825/06 від 30.11.06 р., рішення Пенсійного фонду України №№17372/07-10 від 27.12.06р.
Постановою господарського суду Чернігівської області від 07.02.2007 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення вмотивовано тим, що позивач в супереч Закону України «Про загальноообов»язкове державне пенсійне старування» не сплачував в період з 01.01.2005 року по 30.03.2005 рік до УПФУ у Новозаводському районі м. Чернігова суми фіксованого розміру страхового внеску.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції невірно було встановлено нерозповсюдження дії Закону України № 3538 на платників фіксованого податку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з таких підстав.
Згідно зі ст. 198 ч.1 п.1 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 23.10.06р. УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова було проведено розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування по СПД ОСОБА_1, які не надійшли на рахунок управління, але зараховуються у складі фіксованого податку за результатами підприємницької діяльності за період з 01.01.05р. по 30.03.05р., про що складено акт-розрахунок № 2400/06 від 23.10.06р, відповідно до якого сума фіксованого розміру страхового внеску, який мав сплатити Позивач, як платник, складала: у січні 2005 року - 83,84 грн., у лютому 2005 року -83,84грн., у березні 2005 року - 81,14 грн., а всього 248,82 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р, №1058 (далі Закон №1058) дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на відносини що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Зокрема, виключно цим Законом визначаються платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно визначення, яке міститься у вказаному законі, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Як встановлено судом першої інстанції і колегія апеляційної інстанції погоджується з ним, підпунктом 7 п. 14 Прикінцевих положень Закону № 1058 Кабінет Міністрів України було зобов'язано разом із проектом Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо сплати страхових внесків у фіксованому розмірі фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбали спеціальний торговий патент), та членами сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, а також пропозиції щодо вилучення із законодавства про спрощену систему оподаткування положень, які стосуються спрямування коштів до Пенсійного фонду України.
На виконання даного підпункту Закону №1058, частиною 5 ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23 грудня 2004 року К2285-ІУ, в редакції, чинній з 01.01.05р. по 30.03.05р. було встановлено, що на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на місяць на кожну особу.
Відповідно до абз. 9 ст.1 вказаного Закону - мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).»
Згідно ст. 82 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», в редакції, чинній з 01.01.05р. по 30.03.05р., та ст.83 даного Закону в новій редакції, розмір мінімальної зарплати згідно з 01.01.05р. по 31.03.05р. становив 262 грн.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР в редакції, чинній з 01.01.05 р. по 30.03.05р. розмір страхового внеску становив 32%.
Таким чином, розмір мінімального страхового внеску з 01.01.05р. по 30.03.05 р. становив 83,84грн., про що обґрунтовано зазначено в акті-розрахунку при визначенні фіксованого розміру страхових внесків у січні-березні 2005 року.
Також суд, після детального аналізу дії Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року N13-92 та Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року" від 16 березня 2006 року N3538-IV, підставно спростував доводи позивача щодо їх застосування до спірних правовідносин, оскільки, дійсно, вищенаведений Декрет не передбачає пряму норму, яка б звільняла платника фіксованого податку від сплати страхових внесків до Пенсійного фонду за себе, як за застраховану особу, а Закон № 3538 взагалі не розповсюджується на платників фіксованого податку.
А тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до п. 2 ст.106 Закону №1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, тому підстав для скасування або зміни рішення суду не має.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову господарського суду Чернігівської області від 07 лютого 2007 року, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді:
Київський апеляційний адміністративний суд
Справа: № 22-а -1318/07 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнір І.В.
Доповідач: Межевич М.В.
У Х В А Л А
Іменем України
(вступна та резолютивна частини)
23 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Малиніна В.В., при секретарі Ковальчук А.І., розглянувши апеляційну скаргу Суб»єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2007 року у справі за позовом Суб»єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова, Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області, Пенсійного фонду України про скасування вимог та рішень.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову господарського суду Чернігівської області від 07 лютого 2007 року, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: