Справа №2а-125/2010 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2010 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Соколовської Т.О.
при секретарі Пруц І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Шаргородському районі Вінницької області про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити нарахування та виплати недоотриманих сум до пенсії відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_1 07.10.2010 року звернулася до Шаргородського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду у Шаргородському районі Вінницької області, в якому просить визнати дії Управління пенсійного фонду у Шаргородському районі Вінницької області незаконними та зобов’язати здійснити нарахування та виплати недоотриманих сум до пенсії відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
В обгрунтування своїх вимог зазначила, що вона народилася 18.03.1930 року і відноситься до категорії осіб із статусом «дитина війни». Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна виплачуватися щомісячна грошова допомога у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У вересні 2010 року вона звернулася до відповідача з проханням нарахувати і виплатити належні їй як «дитині війни» грошові кошти, на що отримала лист з відмовою у нарахуванні та виплаті недоплаченої соціальної допомоги, хоча відповідно до положення про УПФ України, нарахування і виплата 30% надбавки до пенсії відноситься до компетенції відповідача.
Вважає, що не нарахування та невиплата працівниками УПФУ у Шаргородському районі належної їй соціальної надбавки у повному обсязі є незаконними та такими, що порушують її охоронювані законом права, тому вона вимушена звернутись за захистом своїх інтересів до суду. Просить визнати відмову Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі щодо здійснення нарахування і виплати їй державної соціальної допомоги, як «дитині війни» незаконною, зобов'язати відповідача виконати вимоги діючого законодавства шляхом нарахування та виплати недоплаченої їй щомісячної державної соціальної допомоги в межах строку позовної давності, тобто з 27березня 2010 року до 27 вересня 2010 року.
До судового розгляду позивачка подала до суду письмову заяву, в якій просила справу розглянути в її відсутності на підставі наявних в ній доказів, в порядку письмового провадження. Позовні вимоги, викладені в позовній заяві, підтримує повністю.
Представник відповідача – управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі в судове засідання не з’явився, але від начальника УПФУ в Шаргородському районі Мельника О.Г. до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника відповідача.
Згідно наданих до суду заперечень відповідач позов не визнав і просить залишити його без задоволення як безпідставний.
За таких обставин, суд вважає за можливе справу розглянути на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження відповідно до вимог ч. 4 ст. 122, ч.6 ст.128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася 18.03.1930 року, знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду у Шаргородському районі Вінницької області (а.с. 6), отримує пенсію за віком і має статус дитини війни, що підтверджується довідкою управління праці та соціального захисту населення Шаргородської РДА № 5941 від 16.01.2006 року (а.с.6) та пенсійною справою №08038811, оглянутою в судовому засіданні.
В силу ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діє на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно п.1 «Прикінцевих положень» вказаного Закону останній вступив в силу з 01 січня 2006 року є чинним і підлягає застосуванню .
Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі, відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі, затвердженого начальником головного управління ПФУ у Вінницькій області 1.04.2008 року, є органом, на який покладено завдання забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством (а.с.16-18).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист.
Як вбачається з письмових заперечень відповідача (а.с.11), УПФУ у Шаргородському районі отримувало у 2007-2010 роках з Державного бюджету кошти, призначені для виплат дітям війни, і розподіляло їх в межах, встановлених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік та постановою Кабміну від 28.05.2008 року №530, яка, на думку відповідача, є єдиним нормативно – правовим актом, який регулює питання проведення даних доплат до пенсії «дітям війни».
Відповідно у 2010 році позивачка отримувала доплату до пенсії, як «дитина війни», але не в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як встановлено ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а в меншому розмірі, зокрема: по 49,80 грн. щомісячно, тобто в розмірі, встановленому п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року, якою звужуються та обмежуються державні соціальні гарантії дітям війни, що є неприпустимим з огляду на вимоги ст.22 Конституції України та ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Непереконливими є доводи відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни», оскільки, на час виникнення спірних правовідносин, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 зазначеного Закону і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, і чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого цим Законом мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення доплати до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .
Безпідставним є також посилання відповідача на ухвалу Конституційного Суду України від 19.05.2009 року №27-у/2009, як на одну із підстав у відмові в задоволенні позову, оскільки Конституційним Судом відмовлено у відкритті конституційного провадження у даній справі.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що позивачка має право на щомісячне підвищення до пенсії, згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», за період часу з 27.03.2010 року по 27.09.2010 року включно , тому відмова відповідача у нарахуванні і виплаті їй недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є незаконною.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до місцевого адміністративного суду 07 жовтня 2010 року.
Тому, суд вважає, що вимога позивачки щодо зобов’язання відповідача до вчинення перерахунку пенсії за період з 27 березня 2010 року по 27 вересня 2010 року є також обґрунтованою.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача, викладенні в письмових запереченнях на відсутність фінансування з бюджету для виплати підвищення пенсії в розмірах, які вказані позивачкою, як на підставу у відмові в задоволенні позову, оскільки відповідно до вимог Конституції України не можна звільнити державні органи навіть частково від їх конституційного обов’язку щодо реалізації права громадян на соціальний захист, крім того питання фінансування видатків на підвищення до пенсії дітям війни не є предметом спору і питання надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах даної категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.
Така позиція суду також базується на рішенні Європейського Суду з прав людини, яка викладена у рішенні по справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року.
Як зазначається у вищезазначеному рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги, у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Безпідставним є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного Фонду України, оскільки судом не ухвалюється рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, діючи в межах наданих адміністративному суду повноважень, проаналізувавши наведені сторонами доводи та заперечення з приводу заявлених позовних вимог, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Шаргородському районі Вінницької області про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити нарахування та виплати недоотриманих сум до пенсії відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» підлягає задоволенню, відповідно суд визнає дії відповідача незаконними і зобов'язує Управління пенсійного фонду у Шаргородському районі Вінницької області нарахувати та виплатити позивачці, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 27 березня по 27 вересня 2010 року, в межах строків визначених ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням проведених відповідачем виплат.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 46, 55, 57, 95, 96 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 3, 4, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.6, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.08.1999 року, ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 2,4, 6, 8, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 99, 159, 160, 161, 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Шаргородському районі Вінницької області про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити нарахування та виплати недоотриманих сум до пенсії відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» задовольнити.
Визнати незаконною відмову Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі ОСОБА_3 щодо нарахування і виплати державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 27.03.2010 року по 27.09.2010 року включно відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% надбавки до пенсії.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду у Шаргородському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 27 березня 2010 року по 27 вересня 2010 року включно, з урахуванням проведених виплат за вказаний період.
Постанова суду може бути оскаржена у апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом 10-ти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя: