Копія                                                                   Справа 2-204/10                                                                                                  

                                                        Р І Ш Е Н Н Я

                                              Іменем  України

21 жовтня 2010 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого: Циганаш І.А.

при секретарі: Федоровій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням та відшкодування матеріальної шкоди ,-

                                                                         Встановив:

                Позивачі звернулися з вищевказаним позовом, обґрунтувавши його тим, що 26.05.1989 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 Після укладеннч шлюбу ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 заселилися і зареєструвалися в житловому будинку, а саме в кВ. №1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 як члени сім»ї ОСОБА_3 6 років назад ОСОБА_3 поїхав на постійне місце проживання до своїх родичів в м. Березівку Одеської області, де і проживає по теперішній час, при його виїзді на нове місце проживання ОСОБА_3 добровільно передав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у володіння та розпорядження АДРЕСА_1. 05.06.2006 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був розірваний. В кінці червня 2006 року ОСОБА_3 приїхав до них та запропонував звільнити це житло, оскільки воно його і він збирається його продати. 22.06.2006 року вони дізналися від ОСОБА_4, що ОСОБА_3 подарував свою частку, а саме 3/25 часини жилого будинку з надвірними будівлями, а саме кВ. №1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 21.06.2006 року. Рішенням Ленінського райсуду м. Кіровограда від 12.05.2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОКП « Кіровоградського ООБТІ » про визнання договору дарування від 21.06.2006 року недійсним, визнання права спільної власності подружжя, визнання права власності на частину житлового будинку було відмовлено. Ухвалою судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 24.07.2008 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була відхилена, а рішення Ленінського райсуду м. Кіровограда від 12.05.2008 року залишено без змін. Враховуючи те, що з моменту від’їзду ОСОБА_3 на постійне місце проживання до м. Березівка Одеської області і по теперішній час ОСОБА_1 в цій квартирі зробила ремонт, провела до нього газ, на що вцілому витратила свої грошові кошти в загальній сумі 6104 грн., вважає, що вони підлягають відшкодуванню на її користь відповідачами. Крім того, ОСОБА_1 за ОСОБА_3 було сплачено борг у сумі 354,90 грн. за недовраховану електричну енергію згідно акта №06128 від 14.09.2001 року та судовий збір в сумі 51 грн. Враховуючи ті обставини, що з моменту укладення шлюбу ОСОБА_1 і по теперішній час вони постійно проживають у спірній квартирі, фактично користуються нею, сплачують комунальні послуги та податки і відповідно до ст.. 322 ЦК України несуть тягар по утриманню цієї квартири. Просять визнати за ними право користування житловим приміщенням – кв. №1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 6104 грн., стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 354,90 грн., а також стягнути з відповідачів понесені судові витрати по справі у розмірі  95 грн.  

                Позивач ОСОБА_1 та представники позивачів  в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

                Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні ніколи не являлася спільною сумісною власністю подружжя, крім того, на даний час ОСОБА_3 не є власником спірної квартири.

            Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги  не визнала,

       заперечувала проти їх задоволення, пояснила, що спірна квартира позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, пояснив, що ОСОБА_4 стала власником 3/25 частини домоволодіння АДРЕСА_1 згідно договору дарування від 21.06.2006 року, позивачі  не являються членами сім»ї ОСОБА_3, зазначена частина домоволодіння була придбана ОСОБА_3 ще до перебування з ОСОБА_1 у шлюбі.

              Представник третьої особи - виконавчого комітету Кіровоградської міської ради в судовому засіданні пояснила, що 3/25 частини домоволодіння АДРЕСА_1 належать на праві приватної власності ОСОБА_4, тому виконавчий комітет  Кіровоградської міської ради ніякого відношення до приватної власності немає.

                  Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не  підлягають задоволенню з наступних підстав.

            Відповідно до п. 1  ч. 1  ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

           Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

                  Судом встановлено, що 01 листопада 1986 року гр.. ОСОБА_6 продала гр. ОСОБА_3 3/25 частини будинку з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 ( а.с. 7 ).

  В судовому засіданні встановлено, що 3/25 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної спільної часткової власності на підставі договору дарування від 21.06.2006 року належить ОСОБА_8.

З копії свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що 26 травня 1989 року гр. ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з гр.. ОСОБА_1, після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище Заліва ( а.с. 11 ).

Згідно копії свідоцтва про розірвання видно, що 05 червня 2006 року гр.. ОСОБА_3 розірвав шлюб з гр.. ОСОБА_5, після реєстрації розірвання шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_1 ( а.с. 12 ).  

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини,  встановлені  судовим  рішенням  у   цивільній, господарській  або  адміністративній  справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді  інших  справ,  у  яких  беруть участь   ті  самі  особи  або  особа,  щодо  якої  встановлено  ці обставини.

Згідно рішення Ленінського райсуду м. Кіровограда від 12 травня 2008 року видно, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору дарування 3/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями по вул.. Дзержинського, 152 в м. Кіровограді від 21.06.2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнання права спільної власності подружжя, визнання права власності на частину вказаного житлового  будинку відмовлено в повному обсязі, грошові та трудові затрати ОСОБА_1 в проведенні будівельних робіт в квартирі складають 5434,09 грн., в судовому засіданні позивач не заперечувала, що ремонтні роботи вона проводила для покращення своїх житлових умов в період спільного проживання у шлюбі з ОСОБА_3 ( а.с. 13 – 14 ).

З рішення Ленінського райсуду м. Кіровограда від 27 березня 2009 року вбачається, що усунено перешкоди ОСОБА_10 в користуванні 3/25 частинами житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з вказаної частини домоволодіння та зобов’язано Відділ громадянства імміграції реєстрації фізичних осіб Кіровського МВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області зняти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 78 – 79 ).

   Питання користування жилими приміщеннями в будинках приватного житлового фонду врегульовані Главою 6 ЖК України.

Відповідно до ст.. 64 ЖК України члени сім»ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть обов»язки, пов»язані з договором найму. Особи, які вселились до наймача жилого приміщення у встановленому ст.. 65 ЖК України порядку, набувають рівного права користування жилим приміщенням.

       Згідно  ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності  будинок  частину будинку),  квартиру,  користуються  ним   (нею)   для   особистого проживання  і  проживання  членів   їх   сімей   і   мають   право розпоряджатися  цією  власністю   на   свій   розсуд:   продавати, дарувати, заповідати, здавати  в  оренду,  обмінювати,  закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Права та обов»язки членів сім»ї власника будинку та колишніх членів сім»ї власника будинку регулюються  ст. 156 ЖК України,  за якою члени сім»ї і колишні члени сім»ї власника будинку користуються жилим приміщенням нарівні з власником.  До членів сім»ї власника будинку відносяться особи,  зазаначені в ч.2  ст. 64 ЖК України.

Права та обов»язки наймача і членів його родини в приватному будинку регулюються  ст.  ст. 158,  160,  161,  162 ЖК України,  за якими наймач та члени його сім»ї оплатно користуються жилим приміщенням в будинку згідно договору найму,  який реєструється в місцевій раді.

         Оцінюючи всі докази в їх сукупності,  суд вважає,  що відповідачі не є ні членами сім»ї позивачів,  ні колишніми членами сім»ї ОСОБА_3,  оскільки не відносяться до осіб,  вказаних у ч.2  ст. 64 ЖК України (пожружжя власника,  його діти і батьки,  інші особи,  що постійно проживають із власником і ведуть з ним спільне господарство ).

Той факт,  що з 1989 року позивачі мешкають в частині будинку, яка на даний час належить ОСОБА_4 не свідчить про те,  що вони були вселені і набули права користування у встановленому законом порядку,  оскільки як вже вище зазначалося вони не є ні членами сім»ї чи колишніми членами сім»ї ОСОБА_3,  ні наймачами,  тобто не відносяться до кола осіб,  які за певних умов набувають право користування жилим приміщенням в приватному будинку.

 Наявність чи відсутність  прописки  самі  по собі не можуть бути підставою для визнання права  користування  жилим  приміщенням. ( п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 2006 року №9 “Про застосування Конституцій України при здійсненні правосуддя”).

Проведення поточного ремонту у домоволодінні було проведено ОСОБА_1 для покращення та поліпшення  умов її тимчасового проживання разом з сином в період спільного проживання у шлюбі з ОСОБА_3,  тому не можна вважати, що позивачі набули права користування житлом внаслідок проведеного ремонту.  

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів щодо визнання права користування житловим приміщенням та відшкодування матеріальної шкоди є безпідставними, такі, що не ґрунтуються на законі, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.. ст.. 79, 88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь держави витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 90 грн. ( 120 грн. – 30 грн. ).

       На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням та відшкодування матеріальної шкоди – відмовити в повному обсязі.

 Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь держави витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 90 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку  шляхом  подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення через Ленінський районний суд м. Кіровограда  до Апеляційного суду Кіровоградської області.  

    Суддя Ленінського

     райсуду м. Кіровограда                                                             Циганаш І.А.