Справа №2-6074/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2010 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого: Циганаш І.А.
при секретарі: Федоровій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ “ Банк “Фінанси та Кредит“ від імені якого діє філія “Придніпровське регіональне управління“ ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит“ про захист прав споживача шляхом визнання частково недійсним кредитного договору ,-
Встановив:
ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом, обґрунтувавши його тим, що 01.11.2007 року між ним та відділенням №20 філії « Придніпровського РУ » ВАТ « Банк « Фінанси та Кредит » було укладено кредитний договір №МБА -1/20-07. Відповідно до умов зазначеного договору йому було надано в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності кредитні ресурси в сумі 150000 грн., з оплатою за процентною ставкою 16,5% річних. Підпунктом 6.1 п. 6 кредитного договору передбачено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення ним строків платежів, передбачених п.п. 3.2, 3.4, 4.3., 4.4, 4.6. Отже, у разі порушення вказаних пунктів кредитного договору до нього буде застосована неустойка у вигляді пені з розрахунку 365% річних. При цьому для відповідача кредитним договором №МБА-1/20-07 від 01.11.2007 року не передбачено жодної відповідальності за порушення умов договору. Вважає, що підпункт 6.1 п. 6 кредитного договору від 01.11.2007 року суперечить ЗУ « Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань », ЗУ « Про захист прав споживачів » та вчинений при обмеженому волевиявленні з його боку під час укладання. Просить визнати підпункт 6.1 п. 6 кредитного договору №МБА -1/20-07 від 01.11.2007 року, укладений між ВАТ « Банк « Фінанси та Кредит » в особі відділення №20 філії « Придніпровське РУ » ВАТ « Банк « Фінанси та Кредит ».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення, пояснила, що згідно кредитного договору №МБА – 1/20-07 від 01.11.2007 року ОСОБА_1 було надано кредит на суму 150000 грн. строком до 01.11.2010 року для придбання автобусу ХАЗ 3250.23 Антон. Банк свої договірні зобов’язання перед ОСОБА_1 виконав у повному обсязі належним чином, що не спростовується позивачем. За умовами зазначеного кредитного договору позивач зобов’язаний щомісячно, в термін до 20 числа кожного місця здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами, проте, позивач неналежним чином, виконуючи свої договірні зобов’язання, розрахунки у повному обсязі з банком у відповідності до вимог кредитного договору не провів, виникла заборгованість, яка на сьогоднішній день не погашена. У преамбулі ЗУ « Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань » визначено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Суб’єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, а ОСОБА_1 згілно спірного кредитного договору кредитувався виключно як фізична особа. Розмір пені, зазначений в п. 6.1 кредитного договору не суперечить вимогам чинного цивільного законодавства України.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №306822 30.09.2009 року здійснено зміну найменування юридичної особи на ПАТ “ Банк “ Фінанси та Кредит “.
В судовому засіданні встановлено, що 01 листопада 2007 року між ВАТ “ Банк “ Фінанси та Кредит “ та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №МБА-1/20-07 ( гривня ), відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності Кредитні ресурси в сумі 150000 грн. з оплатою за процентною ставкою 16,5 % річних ( а.с. 5-8 ).
Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 Кредитного договору Позичальник зобов’язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за Цим договором до 01.11.2010 року. Погашення здійснюється шляхом зарахування відповідної суми на Позичковий рахунок. Позичальник зобов’язується щомісячно в строк до 05 числа кожного місяця здійснювати в складі щомісячного платежу за кредитом погашення заборгованості за кредитними ресурсами у розмірі, встановленому в графіку зниження розміру заборгованості.
На виконання п. 2.1. Кредитного договору ОСОБА_1 банком надано кредитні кошти в обсязі, передбаченому Кредитним договором, отже, свої зобов’язання Банк виконав належним чином, про що сторонами в судовому засіданні не заперечувалося.
Відповідно до п. 6.1. Кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує Банку пеню із розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 3.2, 3.4, 4.3, 4.4., 4.6 цього договору, а також будь – яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов’язання сплатити проценти за увесь час фактичного користування кредитними ресурсами.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно вимог ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1 –3 , 5 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно ст. ст. 627, 628 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як передбачено ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Факт підписання ОСОБА_1 кредитного договору свідчить про згоду останнього з його умовами.
Суд враховує ту обставину, що позивач погодився з умовами кредитного договору, скріпивши його своїм підписом та вчинив дії на виконання його умов, отримавши від відповідача суму кредиту.
У відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Проте, підстав встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України для визнання правочинів недійсними позивачем в суді не наведено.
Враховуючи те, що укладений кредитний договір за своїм змістом не суперечить нормам цивільного законодавства, оскільки позивач погодився з умовами кредитного договору, скріпивши його своїм підписом та вчинив дії на виконання умов договору, отримавши від банку суму кредиту, зазначену у договорі, на момент укладення договору позивач погодився з усіма вимогами, умови кредитного договору в частинах, що оскаржує позивач відповідають вимогам закону, а тому для визнання недійсним п. 6.1 кредитного договору від 01.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ « Банк « Фінанси та Кредит » підстав суд не знайшов, за таких обставин суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В и р і ш и в:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ “ Банк “Фінанси та Кредит“ від імені якого діє філія “Придніпровське регіональне управління“ ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит“ про захист прав споживача шляхом визнання частково недійсним кредитного договору - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення через Ленінський районний суд м. Кіровограда до Апеляційного суду Кіровоградської області.
Суддя Ленінського
райсуду м. Кіровограда Циганаш І.А.