ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня2024 року

м. Київ

справа № 303/799/22

провадження № 61-12484св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Господарське товариство у формі товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Флекстронікс ТЗОВ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Закарпатський обласний центр зайнятості,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Баняс Володимир Володимирович, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2022 року у складі судді Костя В. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2023 року у складі колегії суддів Готри Т. Ю., Кондора Р. Ю., Мацунича М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Господарського товариства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Флекстронікс ТЗОВ» (далі - ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Закарпатський обласний центр зайнятості, про визнання трудового договору неукладеним, скасування наказів та стягнення моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що після звільнення 08 лютого 2021 року з управління соціального захисту населення районної державної адміністрації, вона стала на облік як безробітна у Воловецькій районній філії Закарпатського обласного центру зайнятості, де, починаючи з 22 березня 2021 року, отримувала допомогу по безробіттю.

10 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ» з приводу свого працевлаштування на роботу, де підписала відповідну заяву про прийом на роботу, інструкцію з охорони праці та інші документи, однак після ознайомлення з режимом роботи, категорично відмовилася від таких умов праці і того ж дня засобами поштового зв`язку направила відповідачу заяву про скасування своєї заяви про прийняття на роботу. Зважаючи на відкликання позивачем своєї заяви про прийом на роботу, неознайомлення з наказом про прийняття на роботу і його підписання, а також знаходженням у неї трудової книжки, остання не вважала себе працевлаштованою на цьому заводі.

ОСОБА_1 зазначала, що 11 червня 2021 року повідомила свого кар`єрного радника Воловецької районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості Грубінь М. М. про зазначені вище обставини і продовжила надалі залишатися на обліку як безробітна.

Однак 08 липня 2021 року у центрі зайнятості її повідомили про те, що відповідно до звітності ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ» вона перебуває у трудових відносинах із цим товариством. Із метою врегулювання непорозуміння вона повторно направила керівнику заводу заяву щодо неукладення трудового договору через відсутність її волевиявлення.

Також ОСОБА_1 14 червня 2021 року і 08 липня 2021 року зверталася з заявами до Управління Держпраці у Закарпатській області щодо проведення перевірки з дотримання ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ» трудового законодавства.

Зазначала, що 04 серпня 2021 року комісією Воловецької районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості було проведено розслідування страхового випадку та складено акт від 04 серпня 2021 року № 15, з якого вбачається, що відповідно до листа ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ» від 29 червня 2021 року № 187 підтверджено її працевлаштування, протоколом засідання цієї ж комісії від 07 липня 2021 року направлено запит до юридичного відділу обласного центру зайнятості, де вирішено припинити її реєстрацію як безробітної з 10 червня 2021 року, тобто з дня початку її зайнятості, та зобов`язано її повернути 7 118,74 грн неправомірно виплаченої допомоги по безробіттю за період з 10 червня 2021 року до 20 липня 2021 року.

Позивач також вказувала, що 10 серпня 2021 року від відповідача надійшов лист з повідомленням про триваючі трудові відносини із 10 червня 2021 року та рекомендовано вийти на роботу, оскільки в іншому випадку її буде звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу про працю України (далі - КЗпП України) за прогул.

ОСОБА_1 вказувала, що зверталась до правоохоронних органів із заявою про грубе порушення її трудових прав за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 173 Кримінального кодексу України (далі - КК України), де її представник - адвокат Глагола Г. П. під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, на підставі поданої 30 листопада 2021 року заяви довідалася про існування наказу ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ» від 17 вересня 2021 року № 4836-ОС про її звільнення з роботи за прогул.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд:

визнати трудовий договір між ОСОБА_1 та ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ» неукладеним;

визнати неправомірним та скасувати наказ ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ» від 10 червня 2021 року № 3031-ОС про прийняття на роботу;

визнати неправомірним та скасувати наказ ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ» від 17 вересня 2021 року № 4836-ОС про припинення трудового договору;

стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалою від 15 лютого 2022 року справу визнав малозначною та призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області рішенням від 22 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2023 року , у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області додатковим рішенням від 07 червня 2022 року вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що позовні вимоги не є обґрунтованими і доведеними належними та допустимими доказами.

Зазначили, що з урахуванням положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи пред`явлення позову про визнання трудового договору неукладеним, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування наказу про прийняття на роботу, а також не підлягають задоволенню і похідні від них вимоги про визнання неправомірним і скасування наказу про звільнення позивачки з роботи та стягнення з відповідача моральної шкоди.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Баняс В. В., просить рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2023 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження позивач посилається на пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, частини першої статті 21, частини четвертої статті 24 та статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що факт укладення трудового договору посвідчує видача наказу про прийом на роботу, є неправильним.

ОСОБА_1 також вважає незаконним наказ про її звільнення з роботи, оскільки трудовий договір не був укладений, то прогулу понад три місяці не могло бути через відсутність трудових відносин між нею і роботодавцем.

Також посилалась на те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження та необґрунтовано констатував про обрання нею неналежного способу захисту своїх порушених прав.

Позивач зазначає, що спір стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункти «а», «б», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Посилається на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача була позбавлена права на отримання допомоги по безробіттю, зазнала принижень своєї гідності. Крім того, такі дії відповідача свідчать про примушування ОСОБА_1 до праці, на яку вона не давала згоди, що є порушенням статті 43 Конституції України.

Доводи інших учасників справи

У січні 2024 року від ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ» на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів заявника, відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Баняс В. В., у серпні 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 30 листопада 2023 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував цивільну справу з Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.

У грудні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно з даними трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 09 березня 2021 року розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а 03 серпня 2021 року - припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 31 частини першої пункту 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

10 червня 2021 року ОСОБА_1 подала генеральному директору ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ» заяву про прийняття на роботу з 10 червня 2021 року на посаду молодшого контролера якості у відділ забезпечення якості.

На підставі наказу ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ» від 10 червня 2021 року № 3031-ОС ОСОБА_1 прийнято на роботу з 10 червня 2021 року у відділ забезпечення якості МЕСН на посаду молодшого контролера якості.

ОСОБА_1 прийнята на роботу 10 червня 2021 року та в цей же день ознайомлена з умовами праці.

З наказом про прийняття на роботу позивач ознайомлена не була, оскільки не прибула у відділ кадрів підприємства на вимогу, про що комісією у складі менеджера з персоналу Клубук І. О. , провідного інспектора з кадрів Бендак О. В. та інспектора з кадрів Шахайди Ю. В. складено акт від 10 червня 2021 року.

14 червня 2021 року та 08 липня 2021 року ОСОБА_1 направила начальнику Управління Держпраці у Закарпатській області звернення щодо вирішення питання про порушення її трудових прав при влаштуванні на роботу.

29 червня 2021 року ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ» надіслало повідомлення до Воловецької районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості, у якому вказано, що 10 червня 2021 року ОСОБА_1 вступила в трудові відносини із ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ»; трудові відносини тривають; працівниця 24 червня 2021 року подала заяву про відміну працевлаштування, проте трудові відносини тривають; висловлено прохання посприяти з`явленню ОСОБА_1 на підприємство для вирішення питання подальшого працевлаштування.

Відповідно до листа Управління Держпраці у Закарпатській області від 30 липня 2021 року № 07-04/4678 у відповідача було проведено інспекційне відвідування, під час якого встановлено, що ОСОБА_1 була ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку, з умовами праці, проведено вступний інструктаж з техніки безпеки та вступний інструктаж з пожежної безпеки; правові підстави для вжиття заходів реагування на звернення від 14 червня 2021 року та від 08 липня 2021 року відсутні.

Згідно з актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 04 серпня 2021 року № 15 припинено реєстрацію безробітної ОСОБА_1 з 10 червня 2021 року у зв`язку з підтвердженням її працевлаштування.

10 серпня 2021 року ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ» направило ОСОБА_1 повідомлення про необхідність явки до відділу персоналу підприємства для вирішення питання подальшого працевлаштування, оскільки з 11 червня 2021 року роботодавець документує пропущені робочі дні як відсутність без поважних причин і може застосувати підставу для розірвання трудового договору, передбачену пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

На підставі наказу ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ» про припинення трудового договору (контракту) від 11 червня 2021 № 4836-ОС, складеного 17 вересня 2021 року, ОСОБА_1 звільнена з посади молодшого контролера якості за прогул на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

06 жовтня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за частиною першою статті 173 КК України щодо порушення відносно ОСОБА_1 права на працю, кримінальне провадження № 12021078040000798.

Відповідно до відомостей із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 30 грудня 2021 № 14117, у червні 2021 року ОСОБА_1 було нараховано 953,78 грн заробітної плати, з якої утримано 171,68 грн податку, дата прийняття на роботу 10 червня 2021 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У статті 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Щодо суті спору

У цій справі позивач звернувся до суду з позовом про визнання трудового договору неукладеним, вважаючи, що відповідач порушив її право на працю, уклавши оспорюваний трудовий договір проти її волі.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

У випадку порушення вказаних прав особа має право звернутися до суду за їх захистом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Водночас КЗпП України є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, що виникають у сфері трудового права, та визначає, зокрема основні трудові права громадянина, до яких і належить право на звернення до суду про вирішення спору.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами..

За змістом статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Відповідно до статті 29 КЗпП України до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором (крім трудового договору про дистанційну роботу) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: 1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та поінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, на якому він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з питань техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами власника або уповноваженого ним органу щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронного зв`язку. У такому разі підтвердженням ознайомлення вважається факт обміну відповідними електронними документами між власником або уповноваженим ним органом та працівником.

Отже, відповідно до наведених норм права трудовий договір з фізичною особою укладається у письмовій формі, під час укладення якого видається наказ про прийняття на роботу та до податкового органу надсилається повідомлення про прийняття працівника на роботу.

Так, 10 червня 2021 року ОСОБА_1 написала заяву про прийняття на роботу в ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ» на посаду молодшого контролера якості у відділ забезпечення якості (МЕСН) з 10 червня 2021 року і цього ж дня відповідач видав наказ № 3031-ОС про прийняття ОСОБА_1 на роботу.

Відповідно до матеріалів справи, позивач ознайомилась із правилами трудового розпорядку, погодилася з умовами праці, отримала вступний інструктаж із техніки безпеки та пожежної безпеки, що підтверджується її підписом. Також відповідач надіслав до податкового органу відповідне повідомлення про прийняття ОСОБА_1 на роботу, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 30 грудня 2021 року.

ОСОБА_1 із наказом про прийняття на роботу ознайомлена не була, оскільки не прибула у відділ кадрів підприємства на вимогу, про що комісією у складі менеджера з персоналу Клубук І. О. , провідного інспектора з кадрів Бендак О. В. та інспектора з кадрів Шахайди Ю. В. складено акт від 10 червня 2021 року.

Згідно з актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 04 серпня 2021 року № 15 припинено реєстрацію безробітної ОСОБА_1 з 10 червня 2021 року у зв`язку з підтвердженням її працевлаштування в ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ».

Також матеріалами справи встановлено, що заява ОСОБА_1 про скасування її заяви про прийняття на роботу від 10 червня 2021 року відправлена на адресу ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ» засобами поштового зв`язку лише 17 червня 2021 року та отримана відповідачем 24 червня 2021 року.

Відповідно до листа Управління Держпраці у Закарпатській області від 30 липня 2021 року № 07-04/4678, під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що ОСОБА_1 була ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку, з умовами праці, отримала вступний інструктаж з техніки безпеки та вступний інструктаж з пожежної безпеки.

Управління Держпраці у Закарпатській області за результатом проведення вказаного інспекційного відвідування зробили висновок про відсутність правових підстави для вжиття заходів реагування на звернення ОСОБА_1 від 14 червня 2021 року та від 08 липня 2021 року.

Отже, суди першої інстанції та апеляційної інстанцій, встановивши, що ОСОБА_1 10 червня 2021 року написала заяву про прийняття на роботу, ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ» 10 червня 2021 року видав наказ № 3031-ОС про прийняття ОСОБА_1 на роботу з 10 червня 2021 року, при цьому ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ» надіслав повідомлення про її прийняття до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, правильно виснували, що трудовий договір між сторонами є укладеним, а ОСОБА_1 є такою, що допущена до роботи з 10 червня 2021 року після ознайомлення з умовами праці та проходження необхідних інструктажів, що узгоджується з положеннями статей 24, 29 КЗпП України.

Також слід зазначити, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально?правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що, як убачається з матеріалів справи та наданих сторонами пояснень, фактичними підставами позову є неправомірні, на думку позивача, дії відповідача, що призвели до позбавлення права ОСОБА_1 на отримання допомоги по безробіттю, яку остання отримувала, перебуваючи на обліку у Воловецькій районній філії Закарпатського обласного центру зайнятості, суди дійшли правильного висновку, що звернення до суду з позовом визнання трудового договору неукладеним є належним способом захисту цивільних прав та інтересів позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування наказу про прийняття на роботу, а також підстави для задоволення похідної вимоги про визнання неправомірним і скасування наказу про звільнення позивачки з роботи та стягнення з відповідача моральної шкоди.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов загалом обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не довела належними, допустимими, достовірними доказами наявності окремої матеріально-правової вимоги, яка направлена на захист трудових прав у зв`язку з їх порушенням відповідачем.

Безпідставними є доводи касаційної скарги про порушення ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ» законодавства про працю, що призвело б до позбавлення права ОСОБА_1 на отримання допомоги по безробіттю.

Так, оцінка правомірності прийнятих Воловецькою районною філією Закарпатського обласного центру зайнятості розпорядчих документів, на підставі яких припинено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , надано судом у межах адміністративної справи № 260/8010/21 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення реєстрації, стягнення коштів, за результатом розгляду якої Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 28 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

Крім того, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року у справі № 260/8009/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2022 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Зокрема, суди у вказаній справі дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Управління Держпраці у Закарпатській області діяв у межах та спосіб визначений законами та Конституцією України. Дії відповідача щодо непроведення повторного позапланового заходу ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ» за звернення Глаголи Г. П. , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 від 22 листопада 2021 року є законними. Питання укладення трудового договору позивача з ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ» були предметом інспекційного відвідування Управління Держпраці у Закарпатській області з 22-28 липня 2021 року.

На день проведення інспекційного відвідування відповідач Управління Держпраці у Закарпатській області встановив, що ОСОБА_1 з ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ» не звільнена, оскільки відсутній наказ про звільнення з роботи. За результатами проведеного контрольного заходу Управління Держпраці у Закарпатській області не встановив порушення вимог трудового законодавства ТОВ Завод «Флекстронікс ТЗОВ».

Щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, частини першої статті 21, частини четвертої статті 24 та статті 29 КЗпП України, колегія суддів зазначає таке.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Так, згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частину четверту статті 24 КЗпП України виключено на підставі Закону № 77?VIII від 28 грудня 2014 року.

Статтею 29 КЗпП України визначено, що до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором (крім трудового договору про дистанційну роботу) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: 1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та поінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, на якому він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з питань техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами власника або уповноваженого ним органу щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронного зв`язку. У такому разі підтвердженням ознайомлення вважається факт обміну відповідними електронними документами між власником або уповноваженим ним органом та працівником.

Аналізуючи вказані позивачем норми права, судом встановлено, що вони є загальними, скаржником не обґрунтовано необхідності формування висновку щодо цих норм у справі, яка переглядається.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України зазначені скаржником норми права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Зазначене дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі формально зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права, а доводи касаційної скарги не доводять неправильного застосування судами вказаних норм матеріального права під час розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги є подібними доводам, що були викладені позивачем в апеляційній скарзі, та є такими, що зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не здійснює оцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Також Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд, на підставі статті 410 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції (з урахуванням змін за результатами апеляційного перегляду справи) та постанову апеляційного суду - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги, він підлягає стягненню в дохід держави.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Баняс Володимир Володимирович, залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 7 939 (сім тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) гривень 20 (двадцять) копійок за реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)»; символ звітності банку: 207.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк