Справа №2-1723

2010 рік

РІШЕННЯ

                                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2010 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого                                                                                                 судді Івашура В.О.

при секретарі                                                                                                       Луцкової О.М.,  

за участю  позивача  ОСОБА_1, представника  відповідача  Семенько Р.А.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»  в особі  Донецької обласної філії про  визнання  недійсним кредитного договору №014/11-175/382, -    

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2010 року позивач звернувся до Ворошиловського районного суду м. Донецька з даною позовною заявою  до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору №014/11-175/382, посилаючись на наступні обставини.

14 липня 2005 року  між  позивачем та ВАТ  «Райффайзен Банк Аваль» в особі  Донецької обласної дирекції був укладений  кредитний договір №014/11-175/382 на суму 28 500.00 доларів США.

Позивач вважає, що  вищевказаний кредитний договір  укладений із чисельними порушеннями вимог  чинного законодавства. Всупереч діючого законодавства України, в договорі  взагалі не зазначений гривневий еквівалент виразу зобов’язання. Більш того, замість грошового еквіваленту зобов’язання в іноземній валюті, в кредитному договорі визначено грошове зобов’язання в іноземній валюті - доларах США.

Пунктом 4 статті 5 Декрету  визначено, що операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни  і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, а також  використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку  України.

Отже, наявність у банку генеральної ліцензії не  надає йому права на здійснення валютних операцій, які згідно із ст.5 Декрету мають проводитись лише  на підставі індивідуальної  ліцензії національного банку України.

Позивач вважає, що подальше  виконання кредитного  договору на мовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст.3  ЦК України –принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позивача, споживача кредитних послуг.

Тобто, з урахуванням  наведених  положень договору, стає очевидним,  що всі зобов’язання, обумовлені спірною угодою, визначені сторонами в іноземній валюті –доларах США, що також суперечить вимогам п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і  валютного  контролю» від 19 лютого 1993 року №15-93 що заборони використання іноземної валюти на території України як засобу платежу без  індивідуальної ліцензії  національного банку України.

На підставі викладеного позивач просить  визнати  недійсним кредитний договір №014/11-175/382 від 14 липня 2005 року  із змінами та доповненнями,  укладений  між ОСОБА_1 та ДОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

В судовому засіданні позивач  ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, надавши пояснення аналогічні викладеним у позовні заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю  Семенько Р.А. в судовому засіданні  позовну заяву не визнав, просив відмовити в задоволенні позовної заяви.

Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали  справи, вважає необхідним в задоволенні позову  ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору  №014/11-175/382  відмовити, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 14.07.2005 року  між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Донецької обласної дирекції було укладено кредитний договір №014/11-175/382 (а.с.16-17) .

Згідно п.1.1 зазначеного договору кредитор, на положеннях та умовах цього договору, надає позичальник кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 28 500.00 доларів США, строком з 14.07.2005 року до 14.07.2025 року із сплатою  10% річних.

Посилання позивача на те, що кредитний договір  суперечить  вимогам діючого законодавства  України, оскільки в договорі  взагалі  не визначений гривневий еквівалент виразу зобов’язання та замість грошового еквіваленту  зобов’язання  в іноземній валюті, в кредитному договору  визначено  грошову зобов’язання в іноземній валюті – доларах США є безпідставними та не обґрунтованими.

Відповідно до  розділу V висновку  науково-правової експертизи щодо правових  підстав  надання  кредитів в іноземній валюті, проведеної відповідно до запиту Національного банку України на підставі Закону України  «Про наукову і науково-технічну експертизу»  №126/509 від 09.11.2006 року - відповідно до норм статей 192,533,1054 Цивільного кодексу України , статті 198 Господарського кодексу  України, статей 32,44 Закону України «Про Національний банк України», статей 2,47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 1,4,34 Закону України «Про фінансові послуги та державне  регулювання ринків фінансових послуг», статей 1,3,5 Декрету Кабінету Міністрів України  «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» банки  та інші фінансові установи. Які у  встановленому порядку отримали  генеральну ліцензію  НБУ на здійснення валютних  операцій, мають достатні юридичні підусти та законне право для  надання  резидентам України  кредитів в іноземній валюті.

Як вбачається з банківської ліцензії №10 від 17.11.2009 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» має право здійснювати  банківські операції визначені  ч.1 та п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно дозволу №10-5 від 17.11.2009 року та  додатку до дозволу №10-5 від 17.11.2009 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» має право здійснювати  операції з валютними носіями.

Отже,  укладення  відповідачем ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Донецької обласної дирекції кредитних договорів  в іноземній валюті є правомірним, законним та відповідаючим діючому законодавству.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що  в задоволенні позовної заяви  ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору №014/11-175/382 від 14.07.2005 року  необхідно відмовити.

Керуючись висновками науково-правової експертизи  №126/509 від 09.11.2006 року, ст.212-215 ЦПК України , суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі  Донецької обласної філії про визнання  недійсним кредитного договору  №014/11-175/382  від 14.07.2005 року  - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти  днів з дня його проголошення.  

Суддя Ворошиловського районного

        суду міста  Донецька В.О.Івашура