Справа   №  2а- 110 / 2010

                                                       П О С Т А Н О В А

                                                  І М Е Н Е М   УКРАЇНИ

      08 листопада   2010   року   суддя   Юр'ївського   районного  суду   Дніпропетровської області   Гордієнко К.М.,  розглянувши  в  порядку  скороченого  провадження   в  залі суду  смт. Юр'ївка   адміністративну  справу  за  позовом   ОСОБА_1  до  Управління  Пенсійного  фонду  України  в  Юр'ївському   районі   Дніпропетровської області  про  визнання  дій  неправомірними,  зобов»язання  здійснити  перерахунок  та виплатити  підвищення  до  пенсії,  

                                                         В с т а н о в и в:

   позивач  ОСОБА_1  звернувся  до  суду  з  адміністративним  позовом  до Управління  Пенсійного  фонду  України  в  Юр'ївському  районі  Дніпропетровської  області,  в якому  зазначав,  що  народився   ІНФОРМАЦІЯ_1  та  відповідно  до  ст. 1 Закону  України  “Про соціальний захист дітей  війни ”  має  статус  дитини  війни.  Згідно  ст. 6  зазначеного  Закону  з   01  січня  2006 року  йому  повинна  виплачуватися  щомісячна  державна  соціальна  допомога (підвищення до пенсії)  в  розмірі 30  відсотків мінімальної  пенсії  за  віком. Однак, оскільки  така  щомісячна соціальна допомога (підвищення до пенсії)  протягом    2007-2010  років  позивачеві  не  нараховувалась  та не виплачувалась  належним  чином   у   встановленому  законом  розмірі,  просив  суд  визнати  дії  відповідача  щодо  нездійснення  перерахунку  та  виплати  підвищення  до  пенсії  відповідно  до  ст. 6  Закону  України « Про соціальний захист дітей війни»  за  період  часу  з  09.07.2007 року  по  31.12.2007 року,  з  22.05.2008  року  по  теперішній час  у  розмірі  30  відсотків  мінімальної  пенсії  за  віком –  неправомірними;   зобов'язати    відповідача  здійснити  перерахунок  та  виплатити  позивачеві   підвищення  до  пенсії  , згідно  статі  6  Закону  України « Про соціальний  захист  дітей  війни»  та  частини  1  статті   28  Закону  України  « Про загальнообов'язкове  державне  пенсійне  страхування»  за  період  з  09.07.2007 року  по 31.12.2007  року,  з  22.05.2008 року  по  теперішній час  у  розмірі   30  відсотків  мінімальної  пенсії  за  віком , з  урахуванням різниці,  яка  була  виплачена  у  цей  період; зобов'язати відповідача в подальшому нараховувати позивачу щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону  України  « Про загальнообов'язкове  державне  пенсійне  страхування» надалі при нарахуванні пенсії.      

  Відповідно  до   ч. 4   ст.  183-2  КАС  України  суддя  розглядає  справу  в  порядку скороченого  провадження   одноособово, без  проведення  судового  засідання  та  виклику осіб,  які  беруть  участь у  справі.

  Відповідно  до  п. 2  ч. 5  ст.  183-2 КАС  України  справа  повинна  бути  розглянута  в порядку  скороченого  провадження  протягом  таких  строків -  не  пізніше  трьох  днів  з дня  закінчення  строку,  передбаченого  частиною третьою цієї статті,  якщо  до суду не було подано  заперечення  відповідача  та  за  умови, що  справа  розглядається  судом  за місцезнаходженням  відповідача.

  Відповідачем   заперечення  проти  позову  у   встановленому  порядку  та  визначені строки,  згідно  ухвали  про  відкриття  провадження  в  адміністративній  справі  (ас. 27),  подані  не  були,  при  цьому  відповідно  до  ухвали  суду  від  26.10.2010 року позивачу  поновлено  строки   звернення  до  суду  з даним  позовом  (ас. 26).

   Оцінивши  повідомлені  позивачем,  відповідачем  обставини,  розглянувши  наявні   в  матеріалах  справи   письмові    докази ,  приходжу  до  висновку  про  задоволення  позову  частково  з  наступних  підстав:

- так, згідно  копії  паспорта  позивача  ОСОБА_1  народився  ІНФОРМАЦІЯ_1 (ас.20),  при  цьому  відповідно  до  ст. 1 Закону України  “Про соціальний захист дітей війни ” позивач  має  статус  дитини  війни.

 Відповідно  до  копії  пенсійного  посвідчення  позивача  (ас.21),  останній  є  пенсіонером  та  отримує  пенсію  по  віку  з  01.01. 1993 року.

   Відповідно  до  ст.  6  Закону  України  “ Про соціальний  захист дітей  війни”  від  18.11.2004 року  № 2195-1У,  що  набрав чинності   01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються  на  30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, Законом України  “Про внесення змін до Закону України ”Про державний бюджет України на 2006 рік”  від 19.01.2006 року №  3367-1У,  внесено до Закону України від  20.12.2005 року № 3235-1У  “Про державний бюджет України на  2006 рік” такі зміни: пункт 17 статті 77 виключено,  статтю 110  викладено в такій редакції “ установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті  5 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни”,  запроваджуються з  01 січня  2006 року, а статтею 6, -  у  2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у  першому  півріччі, у порядку, визначеному КМУ  за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік “ від 19.01.2006 року № 3367-1У неконституційним не визнавався , при цьому  Кабінет Міністрів України в  2006 році так і не визначив порядку виплати  30% надбавки до пенсії ”дітям  війни ”.  .

  Рішенням  Конституційного суду  України  від  09.07.2007 року  № 6- рп / 2007  у справі ”Про соціальні гарантії  громадян”  положення пункту  12  статті  71  Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”,  яким зупинено на 2007 рік дію статті  6  Закону України  “Про соціальний захист дітей  війни ”, визнано не конституційними.

 Статтею  152 Конституції України  передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним  Судом  України рішення про їх неконституційність.

  На час розгляду цієї справи  судом  розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28  Закону України  “Про загальнообов'язкове  соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком  дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили  працездатність.

 Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України “Про прожитковий мінімум ” від 15 липня 1999 року  №  966-14, прожитковий  мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.  

 Згідно статті  28 Закону України  “Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” мінімальний  розмір пенсії  за  віком  за наявності у чоловіків 25, а у жінок- 20 років страхового стажу встановлюється  у  розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність,  визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад  25 років чоловікам  і  20 років  жінкам  пенсія за віком  збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої  відповідно до статті  27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

  Статтею 62 Закону України  “Про державний бюджет України на 2007 рік” від  19 грудня 2006 року  №  489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність  з  01 січня – 380 грв., з  01 квітня – 387 грв., з 01 жовтня  395 грв..

 Зазначена стаття  була змінена Законом України від  15 березня 2007 року  № 749-5 та існує в новій редакції  з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з  01 січня – 380 грв., з 01 квітня-  406 грв., з 01 жовтня – 411 грв..

 При цьому,  зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення  мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України” Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 01 квітня  та з 01 жовтня 2007 року застосовується  прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом  п'ятим  частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно  410 грв. 06 коп.  та  415 грв.,11 коп..

  Таким чином, прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність складає : з  01 січня 2007 року  – 380 грв., з 01 квітня 2007 року – 410,06 грв., з 01 жовтня 2007 року – 415,11 грв..

  Отже, з моменту втрати чинності пунктом  12 статті  71  Закону України ”Про Державний бюджет України на 2007 рік”, відновилася дія статті  6  Закону України ”Про соціальний захист дітей війни”, тому відповідач з цієї  дати повинен  був  нараховувати та виплачувати позивачу зазначену соціальну допомогу в розмірі  30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

 Крім того, згідно  ч. 2  ст.  85  ЗУ “Про пенсійне  забезпечення” від 05.11.1991 року № 1788-Х11( з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені  строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

 Таким чином,  відповідач  повинен був підвищити пенсію  з  липня (за повний місяць) по 31 грудня 2007 року в наступних розмірах : липень, серпень, вересень ( 406,00 + 1%  х 30%)  х 3 = 369,06 грв., жовтень, листопад, грудень ( 411,00 + 1%  х  30%) х 3 =  373,59 грв..  Всього за 2007 рік  743,19 грв..

 Не зважаючи на таке правове положення,  яке  є  з  09 липня  2007 року,  відповідач не нараховував та не виплачував позивачу, як  дитині  війни, соціальну допомогу в зазначеному  розмірі  за  вказаний   період  взагалі. У зв'язку з наведеним, дії відповідача щодо не нарахування та невиплати соціальної допомоги позивачеві в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, необхідно визнати протиправними. Разом з тим, з метою відновлення порушених прав позивача необхідно зобов'язати відповідача провести такі нарахування та виплатити соціальну допомогу. Таким чином, вимоги позивача в цій частині підлягають повному задоволенню.

  Підпунктом   2  пункту  41 розділу 11 Закону України  ” Про Державний бюджет України на  2008 рік  та  про  внесення  змін до  деяких  законодавчих актів України”  від 28 грудня 2007 року  № 107-17  внесені  зміни до Закону України ”Про соціальний захист дітей війни”, а саме, текст  статті  6  викладений в такій редакції: ”Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України  “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується  замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої  для  учасників війни”.

 Відповідно до статті   14  Закону України  “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”  учасникам  війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР  за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу  в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

  Рішенням Конституційного Суду України  від  22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України  щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 11, пункту 3 розділу 111 Закону України  “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і  101 народного депутата України  щодо відповідності  Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів  1-4, 6-22, 24-100 розділу  11 Закону України ”Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпунктів  1-6 пункту 19 розділу 11 “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”  Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”  від 28 грудня  2007 року №  107-У1.

 Конституційний  Суд  України  своїм  рішенням визнав такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ) положення статті  67 розділу 1, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів  20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100  розділу 11 “ Внесення змін до деяких законодавчих актів України” та пункту 3 розділу 111 “Прикінцеві положення ”  Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Положення Закону України “Про Державний бюджет України на  2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України “, визнані  неконституційними,  втрачають силу з дня ухвалення  Конституційним Судом  України  цього рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має  преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів,  у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України ”Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними.

    Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції  статті  6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (підпункт 2 пункту 41 розділу 11 Закону України ”Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ), редакція зазначеної статті,  що існувала до 01 січня 2008 року,  втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду  України  № 10-рп   від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті  6 Закону України  “Про соціальний захист дітей війни”, внаслідок чого відновлена попередня  редакція закону.

  28  травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 “ Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної  соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах : з  22  травня  2008 року - 48,10грв., з 01 липня 2008 року – 48,20 грв.,  з 01 жовтня 2008 року – 49,80 грв. в той час, коли відповідно до статті  6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни ” підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі  30 %  мінімальної пенсії за віком.

  Відповідно  до  відомостей   наданих  відповідачем, що  містяться в матеріалах справи (ас.13), позивачеві відповідно до ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачено  у  2008 році   579,30 грв,  а саме : з 01.01.2008 року - 47 грв., з 01.04.2008 року-  48,10 грв., з 01.07.2008 року -  48,20 грв., з  01.10.2008 року-  49,80 грв..

  Разом з тим, статтею 58 Закону України  “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”  від  28 грудня 2007 року № 107-6, що набрав чинності з 01 січня 2008 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня 2008 року – 470 грв., з 01 квітня 2008 року – 481 грв., з  01 липня 2008 року – 482 грв., з 01 жовтня 2008 року- 498 грв..

 Отже, відповідач повинен  був провести  підвищення до пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону починаючи  з  22 травня  2008 року по  31 грудня 2008 року в наступних розмірах: травень, червень (481,00  х  30 %  :  31  х  10 ) + ( 481,00  х  30% )  -  96, 20  =  94, 64 грв.,  липень, серпень,  вересень  2008 року ( 482,00  х 30 % - 48,20 ) х  3 =  289,20  грв.,  жовтень, листопад,  грудень ( 498,00 х 30% - 49,80 ) х 3 = 298, 80 грв. . Всього за  2008  рік  682, 64 грв..  

 Таким чином, підвищення дітям війни до пенсії у  2008 році виплачувалось органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону,  внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправними дій відповідача в порушенні права на отримання  підвищення до пенсії  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, відповідно до статті 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.

     В  подальшому,  тобто  в  2009 році  та  по  теперішній  час  зміни  в  Закон України» Про  соціальний захист дітей війни»  не  вносились  і  дія  вказаної  норми  не призупинялась, а отже позивач  мав  право  на  нарахування  та  виплату  йому  підвищення до пенсії  на  30  відсотків  мінімальної  пенсії  за  віком  і  за  період  з 01.01.2009 року  по  31.12.2009 року.

 Разом  з  тим,  з  довідки  відповідача  за   №  479/05-26  від 18.10.2010 року (ас.9). вбачається, що  з 01.10.2008 року  та  по  теперішній час  таке  підвищення виплачується  позивачеві   у   розмірі  49,80 грв..

  Статтею  54  Закону  України  « Про Державний  бюджет України  на  2009 рік» встановлено,  що  розмір  прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили працездатність дорівнює розміру, який діяв  у  грудні  2008 року ( 498 грв.); згідно  ч. 2  ст. 54  цього Закону  з  01.11.2009 року  прожитковий  мінімум  для  осіб, які  втратили  працездатність, встановлено  у  розмірі  573 грв.

 Таким чином,  в  2009 році  розмір 30 % підвищення до пенсії позивачеві за січень- жовтень 2009 року повинно  складати  відповідно  по  149,4 грв. ( 30%  від  498 грв.)., що за 10 місяців становить  1494 грв. (149,4х10);  за  листопад – грудень    відповідно по 171,90 грв. ( 30%  від  573 грв.),  що  за  два місяці складає  343,80 грв.. Всього за  2009 рік позивач мав отримати 1 837,80 грв. підвищення до пенсії, а  фактично отримав  597,60 (49,8 х 12). Сума недоплати підвищення  до пенсії  за  цей період становить  1240,20 грв.( 1837,80 грв. - 597,60) грв..

   Таким  чином,  є  наявними правові підстави для визнання протиправними дій відповідача в порушенні  права  позивача  на отримання  підвищення до пенсії  з 01  січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, відповідно до статті 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни”  у  розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених  сум.

  Статтею 70 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» Кабінету міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

  Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише в тих виплат, вихідним критерієм  розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

  Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

 Статтею 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, з 01 січня-695 гривень, з 01 квітня – 706 гривень, з 01 липня – 709 гривень, з 01 жовтня – 723 гривні, а з 01 грудня -  734 гривні. Розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік,   що визначаються залежно від прожиткового мінімуму встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Цими Законами будь-яких змін до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не внесено, та дія цієї статті не зупинена.

А тому відповідач повинен проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого ст..52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та з наступними змінами його розміру.

 Таким чином, в 2010 році розмір 30 % підвищення до пенсії позивачеві за січень-березень 2010 року повинно складати відповідно по 208,50 грн. (30% від 695грн.), за квітень-червень 2010 року -211,80 грн. (30% від 706 грн.), за липень-вересень 2010 року – 212,70 грн.(30% від 709 грн.), з 1 жовтня 2010 року по 22 жовтня 2010 року (по день звернення до суду з позовом) – 153,93 грн. (723х30%:31х22). Всього з 1 січня 2010 року по 22 жовтня 2010 року позивач мав отримати 2052,93 грн. ((208,50х3)+(211,80х3)+(212,70х3)+153,93) підвищення до пенсії, а фактично отримав 483,55 ((49,8х9)+(49,8х22:31)). Сума недоплати підвищення до пенсії за цей період становить 1569,38 грн. (2052,93 – 483,55) грн..  

  Відтак,  відповідача  слід  зобов'язати   здійснити  нарахування  та  виплату   ОСОБА_1  соціальної  допомоги  до  пенсії  як дитині війни,    згідно  ст. 6  Закону України   »Про соціальний захист дітей  війни»     за період  з  09  липня   2007 року по  31 грудня  2007 року  ,  з  22 травня  2008 року  по теперішній час (по день звернення до суду з позовом, а саме 22 жовтня 2010 року)   у розмірі  30%   мінімальної  пенсії за віком , з урахуванням фактично виплачених сум  підвищення до пенсії  у  2008-2010 роках, виходячи з встановленого відповідними законами розмірами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

 Крім того, позивачем заявлені вимоги про зобов'язання відповідача і в подальшому при нарахуванні пенсії нараховувати йому щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак, в даній частині вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав: так, згідно ст..140 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може в майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.  

  Відсутність коштів в бюджеті Пенсійного Фонду України для забезпечення  зазначених виплат  не може бути  підставою  для  невиконання  даних  зобов'язань.

 Так, виходячи з вимог ст. 22 Конституції України при прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних законів держава не вправі допускати звуження змісту та обсягу  існуючих прав і свобод, у тому числі і для дітей війни. При цьому слід виходити з правової позиції  Конституційного  Суду України, який неодноразово розглядав питання конституційності положень Законів України про  Державний бюджет України у частині обмежень пільг, компенсацій і гарантій, на які відповідно до чинного законодавства, мають право окремі категорії громадян.

 Для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня ( ст. 48  Конституції України ), який  принаймні  не може бути нижчим  від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.3 ст. 46 Конституції України), тому звуження змісту і обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів  за ст. 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови  введення, відповідно до п. 31  ч.1  ст.  85,  п. 19  ч. 1 ст.  92  Конституції України, надзвичайного стану (ст. 64  Конституції України) -  згідно Рішення Конституційного Суду України від  20.03.2002 року № 5-рп/2002  у справі щодо пільг і компенсацій.

 Згідно ч.1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї  і практику Європейського Суду як джерело права.

 Відповідно до вимог ч.1 ст. 1  Протоколу №  12 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод  від  04.11.2000 року, користування будь-яким правом, яке визнане законом, повинно бути забезпечено виконанням без будь-якої дискримінації.

 Тому при розгляді справи “Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій  держави визначити, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.

 Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).

  У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України ”Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього Закону на думку  Уряду України, превалюювали як  lex specialis.

  Суд не прийняв до уваги позицію Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.26 Рішення  Кечко проти України).

   Відповідно до ч.3, ч.4 ст. 8 КАС  України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

  Крім того, Пенсійний фонд України  діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний Фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України ”Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного Фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

  Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

    Положення ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування  мінімального розміру пенсії за віком  для обрахування інших пенсій чи доплат , пов'язаних  з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством  не  встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

   Відповідно  до ч.1 ст. 94 КАС України , якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є  суб'єктом  владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально  підтверджені  судові витрати  з Державного бюджету України. До судових витрат ст. 87  КАС України  відносить судовий збір.

    Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено державне мито у розмірі 54,40 грн. Згідно ч.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України про державне мито «Із заяв і скарг, що подаються до суду, ….» по даній категорії справ державне мито повинно бути сплачене у розмірі 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 3,40 грн. У зв'язку з чим, на користь позивача з Державного бюджету України повинно бути стягнуто державне мито саме у розмірі 3,40 грн.

   Керуючись  ст. 22 Конституції України,  ч.1  ст. 1  Протоколу №  12 до  Конвенції про захист прав людини  і основних свобод  від  04. 11. 2000 року, Законом  України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини”, Законом України  “Про соціальний захист дітей війни” ,  Рішенням Конституційного Суду України від  09.07.2007 року  № 6-рп/ 2007,  Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року “Про застосування Конституції  України при здійсненні правосуддя”, ст. 54 Закону України » Про державний бюджет України  на 2009 рік», ст. ст. 2, 17, 18,  183-2 ,186  КАС України,

                                                  П О С Т А Н О В И В:

    Позовну   заяву   ОСОБА_1 до  Управління  Пенсійного  фонду України  в  Юр'ївському  районі  Дніпропетровської  області  про визнання  дій  неправомірними, зобов'язання  здійснити  перерахунок  та  виплатити  підвищення до пенсії  -  задовольнити  частково.

 Визнати   дії   Управління   Пенсійного  фонду  України  в  Юр'ївському  районі   Дніпропетровської області  щодо  нездійснення  перерахунку  та  виплати   ОСОБА_1 підвищення  до  пенсії  відповідно  до ст.  6  Закону України »Про  соціальний  захист дітей  війни «   за  період  часу  з  09.07.2007 року по 31.12.2007 року ,  з  22. 05. 2008 року  по  22 жовтня 2010 року у  розмірі  30 відсотків мінімальної  пенсії   за віком  –  неправомірними.

  Зобов'язати   Управління  Пенсійного  фонду  України  в  Юр'ївському районі Дніпропетровської  області  здійснити   перерахунок  та  виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії  згідно  статті  6  Закону України  «Про соціальний захист дітей  війни «  та   частини  1  статті  28 Закону України »Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування» за період  з  09 липня  2007 року  по 31 грудня  2007 року ,  за період  з  22  травня  2008 року  по  22 жовтня 2010 року у розмірі  30  відсотків мінімальної  пенсії за віком,  з урахуванням   різниці, яка була  виплачена  у  цей  період.

    Зобов'язати   Управління  Пенсійного  фонду  України  в  Юр'ївському районі Дніпропетровської  області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого статтею 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», за період  з  09 липня  2007 року  по 31 грудня  2007 року ,  за період  з  22  травня  2008 року  по  22 жовтня 2010 року  з урахуванням різниці, яка була виплачена  у цей період.

У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Юр'ївському районі Дніпропетровської області відмовити за необґрунтованістю.

  Стягнути  з  Державного бюджету  України  на  користь  ОСОБА_1  судові   витрати  у розмірі  3 грв. 40 коп. (три грв., сорок копійок).

 Апеляційна  скарга  на  постанову  може  бути подана   до  Дніпропетровського апеляційного  адміністративного  суду   через  Юр'ївський  районний  суд  Дніпропетровської  області  протягом   десяти  днів  з моменту  отримання  копії  постанови,  з  одночасним  надісланням   її   копії  , особою,  що  подає апеляційну скаргу, до  суду  апеляційної  інстанції.

  Суддя: підпис:                                                                                          К.М. Гордієнко

  Копія вірна: суддя:                             К.М.Гордієнко