КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-6605/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: А.М.Леонтович
Суддя-доповідач: Троян Н.М.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"09" листопада 2010 р. м. Київ
м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Костюк Л.О., Ізмайлової Т.Л.
при секретарі - Горяіновій Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, Іванківської МДПІ Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року в справі за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до Іванківської МДПІ Київської області про скасування податкових повідомлень – рішень та акту,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іванківської МДПІ Київської області про скасування податкових повідомлень – рішень та часткового скасування акту.
Постановою Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року позов задоволений частково: скасоване податкове повідомлення –рішення від 13.04.2010 року № 0003691700/0.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, в частині задоволених позовних вимог, а також відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач також звернувся з апеляційною скаргою, в якої просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки від 07 квітня 2010 року № 415/17-2717910090 встановлені порушення, а саме розділ четвертий Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»з врахуванням п.7.1 ст.7, п.9.12 ст.9, п.п.22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 46608,0 грн.
Порушено п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року не включено в декларацію по податку на додану вартість за січень 2009 року податкові зобов’язання по ПДВ в сумі 15056,00 грн.
На підставі вказаного акту, податковим органом прийнято податкові повідомлення –рішення від 13 квітня 2010 року №0003691700/0 на загальну суму податкового зобов’язання в розмірі 46607,85 грн., №0003681700/0 на загальну суму податкового зобов’язання в розмірі 22584,00 грн. з них: за основним платежем 15056,00 грн., за штрафними санкціями 7528,00 грн.
Щодо податкового повідомлення –рішення від 13.04.2010 року №0003691700/0, судова колегія виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що вищевказаним податковим повідомленням –рішенням позивачу визначено загальну суму податкового зобов’язання в розмірі 46607,85 грн. з якої 36057,60 грн. –завищення валових витрат та 10550,25 грн. –заниження валового доходу.
При цьому, позивач оскаржує податкове повідомлення –рішення в частині визначення податкового зобов’язання в розмірі 36057,60 грн., тобто в частині завищення валових витрат.
Відповідач стверджує, що ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб –платників податків законодавством не передбачено. Обгрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на перелік статті 5 (Валові витрати) та на статтю 8 (Амортизація) Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких можливо додатково зменшити валовий дохід виключено на суми витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно з Порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України та відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку підприємств і організацій.
Колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 року оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об’єкти оподаткування у розділах ІІ та ІІІ цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва обігу або підлягають амортизації, згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Отже, Декретом КМУ «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 чітко визначено про необхідність віднесення до валових витрат сум амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
При цьому, жодних обмежень, окрім документального підтвердження вказаних витрат, Декретом КМУ не встановлено.
Декрет Кабінету Міністрів України має пріоритетне значення при вирішення спору, а ніж Інструкція про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, яка не може встановлювати додаткові вимоги до нарахування амортизації. Окрім того, Декрет не містить вимоги щодо обов’язковості ведення фізичною особою –підприємцем бухгалтерського обліку.
Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу –сума будь –яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 вищевказаного Закону, до складу валових витрат включаються витрати на придбання,будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, згідно з статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
Отже, у разі не нарахування амортизації у підприємця буде неправомірно завищений об’єкт оподаткування в порівнянні з юридичною особою. Оскільки, віднесення всієї суми витрат на основні фонди до складу валових витрат буде порушенням п.п.5.3.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вказане свідчить про порушення принципу рівності, закріпленої ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування».
Разом з тим, позивач не оскаржує податкове повідомлення –рішення на загальну суму 46607,85 грн., при цьому суд першої інстанції вийшовши за межі позовних вимог порушив тим самим принцип змагальності та диспозитивності, не вказавши на таку необхідність в силу положень ст. 11 КАС України.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення –рішення не узгоджуються з нормами процесуального права, а тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, а саме визнання недійсним податкового повідомлення –рішення на загальну суму 36057,60 грн.
Щодо податкового повідомлення –рішення від 13.04.2010 року № 0003681700/0, яким Іванківською МДПІ в Київській області визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 22584,00 грн., колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в зв’язку з перевищенням граничного обсягу виручки в 2008 році, позивачем було прийнято рішення про реєстрацію платником ПДВ та подано відповідну заяву від 15.12.2008 року. Платником ПДВ суб’єкта господарської діяльності –фізичну особу ОСОБА_2 зареєстровано в Іванківській МДПІ в Київській області від 18.12.2008 року та отримано останнім свідоцтво платника ПДВ від 18.12.2008 року № 100156067.
Відповідно до вимог п.п.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця (січень 2009 року).
Враховуючи зазначене, позивачем в порушення вимоги п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року не було включено податкове зобов’язання за грудень 2008 року в сумі 90 335 грн., в тому числі 15 056 грн.
Згідно вимог п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф в розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більш 50% такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковий орган правомірно прийняв податкове повідомлення –рішення від 13.04.2010 року №0003681700/0, а тому підстав для його скасування немає.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування акту перевірки суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права.
З цього приводу слід зазначити, що акт перевірки податкового органу є документом, який фіксує фінансові показники діяльності суб’єкта господарювання, встановлює факти порушення податкового та іншого законодавства, а вже на підставі цього акту податковим органом приймаються податкові повідомлення –рішення чи інші рішення, які визначені законодавством України.
Тобто, окремо оскаржувати акт перевірки немає підстав, оскільки вказаний акт перевірки не носить для суб’єкта господарювання будь –яких негативних наслідків.
Враховуючи вищевикладене, в розумінні КАС України така позовна заява не може розглядатись за правилами адміністративного судочинства, а тому суду першої інстанції після відкриття провадження у справі слід було закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог.
Враховуючи те, що судом першої інстанції було допущено порушення норми процесуального права, а саме суд першої інстанції скасував податкове повідомлення –рішення від 13.04.2010 року №0003691700/0 повністю, хоча предметом спору є скасування цього рішення в частині, в сумі 36057,60 грн., а також те, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог в частині скасування акту перевірки, хоча в даному випадку слід закрити провадження у справі, колегія суддів прийшла до висновку про скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Іванківської МДПІ Київської області задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року скасувати, прийнявши нову, якою позов задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення –рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області від 13.04.2010 року № 0003691700/0 щодо стягнення 36057,60 грн.
Провадження у справі, в частині позовних вимог про скасування частково акту № 415/17-2717910090 від 07 квітня 2010 року в сумі 51113,60 грн., - закрити.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді
Постанова складена та підписана в повному обсязі 15 листопада 2010 року.