Справа № 22-12066/2010                                        Головуючий у 1-й інстанції – Мягкоход Ю.В.

         Доповідач – Олійник А.С.

      У Х В А Л А

  2 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва  в складі:

головуючого – судді  Олійник А.С.,

суддів: Наумчука М.І., Шахової О.В.,

при секретарі: Пересунько Я.В.,

розглянувши заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в рішенні Апеляційного суду м.Києва від 29 вересня 2010 року  та ОСОБА_2 про роз’яснення рішення Апеляційного суду м.Києва від 29 вересня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Головне управління юстиції у м.Києві про визнання договору дарування недійсним та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головне управління юстиції у м.Києві про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на будинок в порядку спадкування

за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_1

на рішення Солом’янського районного суду м.Києва від 5 травня 2010 року  

                      в с т а н о в и л а:

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 29 вересня 2010 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено. Рішення Солом’янського районного суду м.Києва від 5 травня 2010 року скасовано в частині відмови у позові ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м.Києві про визнання договору дарування недійсним та ухвалено в цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м.Києві про визнання договору дарування недійсним задоволено. Визнано недійсним договір дарування жилого будинку, укладений 1 травня 2002 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом 5-ї Київської державної нотаріальної контори Буждиганчук Є.Ю., зареєстрований у реєстрі за  № 1-853. В іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с. 84-89, Т.3).

7 жовтня 2010 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про виправлення описки у рішенні суду (а.с.96, Т.3).

15 жовтня 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою, в якій просить роз’яснити рішення Апеляційного суду м.Києва від 29 вересня 2010 року та вказати у резолютивній частині рішення, що   вона  має     право на Ѕ   частину    будинку АДРЕСА_1, а в іншій частині позовних вимог щодо визнання заповіту недійсним і визнання за нею права власності на весь будинок – відмовити.

У судовому засіданні   ОСОБА_2 підтримала подану нею заяву та не заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_1 про виправлення описки у рішенні суду.

Інші особи, які брали участь у справі, про час і місце  засідання повідомлені, відповідно до вимог ст. 74 ЦПК України, у судове засідання не з’явилися.

Відповідно до ч.4 ст. 219, ч. 3 ст. 221 ЦПК України  неявка осіб, які брали участь у справі,  не перешкоджає розглядові питань про  внесення виправлень та  роз’яснення рішення суду.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи,  заслухавши пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, дійшла висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 та відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 з таких підстав.

У судовому засідання встановлено, що ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції допустив описку у резолютивній частині короткого та повного тексту судового рішення, вказавши на договір дарування жилого будинку, укладеного 1 травня 2002 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3, ОСОБА_4

Із договору дарування вбачається, що він укладений 21 травня 2002 року (а.с. 146-147, Т.2).

 Водночас встановлено, що у мотивувальній частині рішення суду  зазначено про те, що 8 липня 2004 року ОСОБА_5  заповіла  ОСОБА_1 все  її майно. Проте,  заповіт було складено 28 липня 2004 року (а.с. 93, т.1).

 Таким чином, у резолютивній частині короткого та повного тексту рішення Апеляційного суду   м.Києва   від 29 вересня 2010 року  необхідно виправити описку, а саме: з «1 травня 2002 року» на «21 травня 2002 року»,  а також у мотивувальній частині рішення дату заповіту з  «8 липня 2004 року» на «28 липня 2004 року».

Відповідно до ст. 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою ініціативою постановляє ухвалу, в якій роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Солом’янського районного суду м.Києва від 5 травня 2010 року у  позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним та визнання права  власності на будинок в порядку спадкування   - відмовлено. Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 29 вересня 2010 року в цій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення Апеляційного суду м.Києва від 29 вересня 2010 року   викладено чітко та зрозуміло.

Із змісту заяви ОСОБА_2 про роз’яснення рішення випливає, що вона фактично просить роз’яснити їй чинне законодавство.

З огляду на викладене, підстави для задоволення заяви  ОСОБА_2  про  роз’яснення рішення    суду  відсутні.    

Керуючись ст.219, 221, 304, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

                    у х в а л и л а:

Заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в рішенні суду задовольнити.

Виправити описку у резолютивній частині короткого та повного тексту рішення Апеляційного суду  м.Києва    від   29 вересня   2010 року, а саме: «1 травня 2002 року»  на     «21 травня 2002 року», а також у мотивувальній частині рішення дату заповіту з                        «8 липня 2004 року» на «28 липня 2004 року».

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз’яснення рішення Апеляційного суду м.Києва від 29 вересня 2010 року     відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий:                 Судді: