Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 листопада 2010 р. справа № 2а-19968/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голуб В.А.
при секретарі Пітель В.М.
за участю:
представника позивача Чебаненка Є.О.,
представник відповідача Зареченського О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської 17, адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту до Житлово-комунального підприємства «Житло «Центр» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
ВСТАНОВИВ:
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту звернулося до суду з позовною заявою до Житлово-комунального підприємства «Житло «Центр» про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
В обґрунтування позову позивач вказав, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування за 2009 Житлово-комунального підприємства «Житло «Центр», що наданий до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 203 особи. Таким чином, згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності в України» на Житлово-комунальному підприємстві «Житло «Центр» у 2009 році повинні бути працевлаштовані 8 Фактично ж, згідно даних, наданих підприємством у працювало 5 Отже, Житлово-комунальне підприємство «Житло «Центр» не виконало норматив по створенню 3 робочих місць по працевлаштуванню Згідно розрахунку, сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання Житлово-комунальним підприємством «Житло «Центр» нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування у 2009 році, становить 59108,88 грн.
Відповідачем адміністративно – господарські станом на 02 липня 2010 року не сплачені, тому на підставі ст. 20 Закону та п. 4 Постанови Кабінету України 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності в України», порушення термінів сплати, тягне за собою нарахування пені, яка станом на 02 липня 2010 року складає 1382,94 грн.
Загальна сума позову з урахуванням пені становить 60491,82 грн. Тому позивач просить стягнути вказану суму боргу.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач з адміністративним позовом не погодився та надав письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні» № 875 - 21.03.1991 року забезпечення прав на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок знань, а також рекомендації медико-соціальної експертизи. Таким чином, на думку відповідача, нормами статті, за своєю юридичною сутністю імперативними та не підлягають розширеному тлумаченню, передбачено лише два способи працевлаштування перший - безпосереднє звернення з питань працевлаштування до підприємств, установ, організації, другий - звернення з питань працевлаштування до державної служби зайнятості. Аналіз положень ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні» підстави зробити висновок про те, що обов’язок підприємства відносно створення робочих місць для не супроводжується його обов’язком здійснювати пошук, та працевлаштування на створенні робочі місця. Підприємство зобов’язане працевлаштувати інваліда тільки у двох випадках - коли самостійно звернувся до підприємства з питань працевлаштування, або коли його направила для працевлаштування державна служба зайнятості, створивши йому відповідне робоче місце з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок знань, а також рекомендації медико-соціальної експертизи.
Згідно ч. 3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні» підприємства, установи, організації, фізичній особи, використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування у т.ч. спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм забезпечувати соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування звітувати Фонду соціального захисту про зайнятість та працевлаштування у порядку, встановленому Кабінетом України. На виконання вимог статті Житлово-комунальне підприємство «Житло «Центр» протягом 2009 року надавало звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, в тому числі станом на відповідний звітний місяць за формою № З - ПН. Однак жодного направлення на працевлаштування з Маріупольського міського центру зайнятості протягом 2009 року за звітами не було здійснено. Хоча обов’язок по працевлаштуванню прямо закріплений за державною службою зайнятості Законом України «Про основи соціальної захищеності в Україні». Таким чином, як зазначає представник відповідача, сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих не беззаперечною ознакою наявності відповідальності Житлово-комунального підприємства «Житло «Центр», яка може наступити тільки у випадку нездійснення прямо передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування Тому просить відмовити в задоволені позовних вимог.
В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи обговоривши доводи адміністративного позову та наданих заперечень, встановив наступне.
Відповідач Житлово-комунальне підприємство «Житло «Центр» ЄДРПОУ 32164135 зареєстроване 09.10.2002 року виконавчим комітетом Маріупольської ради Донецької області, та юридичною особою (а.с.56).
26 лютого 2010 року відповідачем був наданий звіт про зайнятість працевлаштування за 2009 рік. Згідно звіту в 2009 році на підприємстві відповідача працювало 203 особи, з них 8 повинно бути працевлаштовано на підприємстві. Фактично на підприємстві у 2009 році працювало 5 (а.с. 7).
Відповідно до листа Макіївського міського центру зайнятості 29.06.2010 року № 02-23/4633 у 2009 році Житлово-комунальне підприємство «Житло «Центр» інформувало центр зайнятості про вакантні робочі місця для працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю, крім того підприємством надавався лист (копія додається) щодо розміщення в центрі зайнятості для працевлаштування осіб зазначеної категорії. 04.12.2009 року 07.10.2009 року Житлово-комунальне підприємство «Житло «Центр» приймало участь у спеціалізованих ярмарках вакансій для Інваліди, звернулися до служби зайнятості протягом 2009 року за допомогою у працевлаштуванні, були ознайомлені з вакансіями для даної категорії громадян та направлялися на підприємство за згодою. Бажаючих працевлаштуватися за вказаними сіями не було, відмов підприємства у працевлаштуванні не було (а.с.69).
Отже, відповідачем приймалися заходи щодо працевлаштування на вакантні посади у підприємстві.
Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій фізичних осіб, використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування у 4% загальної чисельності працюючих.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні» забезпечення прав на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, особи, використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм забезпечувати соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування звітувати Фонду соціального захисту про зайнятість та працевлаштування у порядку, встановленому Кабінетом України.
Згідно ст. 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні» Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда та знань, з урахуванням його побажань.
Отже, з положень Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні» не вбачається, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для супроводжується його обов’язком займатись пошуком для працевлаштування на створені робочі місця. Такий обов’язок статтею 18 зазначеного Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації Нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку скоєнням правопорушення. Такі не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих якщо при цьому господарювання вжив усіх передбачених Законом N 875-XII заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що відповідач вимоги закону виконав, та в його діях немає складу правопорушення. У судовому засіданні не встановлено фактів відмови відповідача у працевлаштуванні направлених на вакантні посади Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту до Житлово-комунального підприємства «Житло «Центр» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту до Житлово-комунального підприємства «Житло «Центр» про стягнення адміністративно-господарських санкцій – відмовити повністю.
Постанова прийнята у нарадчій та проголошена вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 08 листопада 2010 року. Постанову у повному обсязі виготовлено 13 листопада 2010 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної через суд першої який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка подає, до суду апеляційної Апеляційна скарга на постанову суду першої подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання постанови суду.
Суддя Голуб В. А.