АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-644/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія ст.115 ч.1 КК України Семеняка О.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Суходольський М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Суходольського М.І.
суддів Єльцова В.О., Соломки І.А.
за участю прокурора Свищ Л.А.
адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_4, помічника Канівського міжрайонного прокурора Шендрика Ю.О., представника потерпілого – адвоката ОСОБА_5 на вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 серпня 2010 року, яким
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
не судимий,
засуджений за ст.115 ч.1 КК України на 8 років позбавлення волі.
Стягнуто з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_6 100000 грн. моральної шкоди.
Вирішене питання про речові докази.
ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.
У квітні 2008 року близько 23 годин він, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, після сварки із знайомим ОСОБА_7, з яким, а також ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10 в будинку своїх батьків по АДРЕСА_1 разом розпивали спиртні напої, свідомо допускаючи продовження сварки в дворі, куди всі стали виходити, маючи намір застосувати ніж, що був у нього, для заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, вийшов у двір. Перебуваючи на подвір’ї ОСОБА_4, побачивши ОСОБА_7, який стояв у дворі, після того як повалив на землю ударом кулака в обличчя ОСОБА_8, на ґрунті особистих неприязних стосунків до ОСОБА_7, маючи умисел, направлений на умисне вбивство останнього, тримаючи ніж в правій руці, підійшов до ОСОБА_7 та вчинив його умисне вбивство, наніс удар ножем в життєво важливий орган – грудну клітку. Внаслідок цього заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді колото-ріжучого поранення на передній поверхні грудної клітки зліва, часткового викришування кісткової речовини нижнього краю 4-го ребра зліва, різаного ушкодження верхнього краю 5-го ребра зліва, що супроводжувалися тампоназою серця згустками крові та лівостороннім гемотораксом, які утворилися від дії плаского колюче-ріжучого предмету з гострим лезом та обухом і добре вираженими ребрами, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і внаслідок отримання яких ОСОБА_7 помер на місці.
У апеляційних скаргах:
• засуджений вказує на можливість висновків суду про вчинення засудженим злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, стверджує, що ножове поранення ОСОБА_7 він заподіяв, перебуваючи у стані необхідної оборони, оскільки захищав своїх гостей ОСОБА_9, ОСОБА_8 і себе від протиправного нападу ОСОБА_7 та ОСОБА_10. ОСОБА_4 посилається на те, що суд надав невірну оцінку доказам, не взяв до уваги наявність у ОСОБА_7 ножа, той і ОСОБА_10 вчинили напад з метою силою забрати з собою ОСОБА_9 для зґвалтування, що стан необхідної оборони підтверджували свідки ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10. Вказує на порушення слідчим норм КПК при проведенні відтворення обстановки та обставин події, заявляє, що явку з повинною він писав у стані алкогольного сп’яніння під моральним тиском слідчого, що судом не розглянуті його зауваження на протокол судового засідання.
ОСОБА_4 оспорює розмір морального відшкодування.
Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, засуджений просить вирок змінити та застосувати до нього кримінальний закон про менш тяжкий злочин;
• прокурор Шендрик Ю.О. , який брав участь в розгляді справи, просить вирок скасувати в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок мі кості та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 десять років позбавлення волі. Апелянт посилається на те, що суд не в повній мірі врахував тяжкість вчиненого злочину та особу винного, який вину не визнав, не розкаявся, злочин вчинив у стані алкогольного сп’яніння;
• адвокат ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 просить скасувати вирок в частині відшкодування моральної шкоди та постановити новий вирок, яким стягнути 200000 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_6, врахувавши глибину душевних страждань, які той переніс в зв’язку з смертю сина.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого і його адвоката в підтримку апеляції і залишення апеляцій прокурора та представника потерпілого без задоволення, думку прокурора в підтримку своєї апеляції та залишення апеляції представника потерпілого і засудженого без задоволення, перевіривши та обговоривши матеріали кримінальної справи і доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, засудженого і представника потерпілого задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи та зроблено обґрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні злочину за ст.115 ч.1 КК України.
Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах.
Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_4 під час судового розгляду вину в пред’явленому обвинуваченні не визнавав та показував, що 7 квітня 2008 року у вечірні годину він, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у нього вдома в с. Завадівка Корсунь-Шевченківського району розпивали спиртні напої. Після 22 години до будинку зайшли ОСОБА_7 та ОСОБА_10, вони ображали ОСОБА_9, вимагали, щоб вона їхала з ними. Всі вийшли на подвір’я, а він залишився в будинку. Чув крик ОСОБА_9, щоб її відпустили. ОСОБА_7 ударив ОСОБА_8, у нього в руці щось блиснуло. Потім ОСОБА_7 пішов на нього, він злякався і ударив ОСОБА_7 ножем, який взяв у веранді. Він захищався від ОСОБА_7 та захищав від нього ОСОБА_9 і ОСОБА_8. Стверджує, що знаходився у стані необхідної оборони.
Таким чином, засуджений сам визнав, що наніс удар ножем ОСОБА_7 в груди, від чого настала смерть останнього. А доводи ОСОБА_4, що він був у стані необхідної оборони, спростовуються показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, частково показаннями самого засудженого.
Так ОСОБА_9, як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні пояснила, що ножа у потерпілого ОСОБА_7 вона не бачила під час його конфлікту з ОСОБА_4, її життю та здоров’ю нічого не загрожувало, просто ОСОБА_4 вів себе агресивно і заперечував, щоб ОСОБА_7 забрав її з собою.
Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_10 також пояснили, що ножа у ОСОБА_7 вони не бачили. Коли вони всі вийшли з хати у двір то ОСОБА_7 з ОСОБА_10 взяли за руки ОСОБА_9 і стали тягнути до машини. Вона пручалася і не хотіла сідати в машину. В цей час зі сторони літньої кухні підійшов ОСОБА_4 до ОСОБА_7 і між ними виник конфлікт. ОСОБА_7 двічі вдарив ногою ОСОБА_4 і останній наніс удар рукою ОСОБА_7 в область грудей, заподіявши йому смертельну рану.
Що стосується твердження засудженого про наявність ножа у потерпілого ОСОБА_7 під час сутички у дворі, то судова колегія не може взяти його до уваги, оскільки встановлено, що ОСОБА_7 ніж показував за столом, коли всі відпочивали і говорив, що він кращий ніж той, що лежав на столі.
Нікому ніяких погроз ножем ОСОБА_7 не висловлював.
Така заява засудженого направлена на ухилення його від відповідальності за скоєне.
За таких обставин суд 1 інстанції дійшов вірного висновку, що підстав для необхідної оборони у ОСОБА_4 не було, оскільки характер неправомірних дій ОСОБА_7 щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_4 не мав підвищеної суспільної небезпеки, їх життю чи здоров’ю загрози не було.
Вирішуючи питання про розмір призначеного покарання суд 1 інстанції врахував тяжкість вчиненого злочину, його суспільну небезпеку, неправомірну поведінку потерпілого ОСОБА_7, що призвела до настання тяжких наслідків і на думку колегії суддів призначив достатнє покарання, яке відповідає вимогам ст.65 КК України та санкції статті 115 ч.1 КК України.
Підстав для посилення призначеного покарання колегія суддів не вбачає.
Що стосується розв’язання цивільного позову в даній справі, зокрема відшкодування моральної шкоди, то суд цілком обґрунтовано задоволив вимоги потерпілого частково. При вирішенні даного питання слід враховувати, крім зазначених у вироку підстав для відшкодування шкоди, поведінку самого потерпілого та можливість її відшкодування самим засудженим.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляцій прокурора, адвоката в інтересах потерпілого та самого засудженого, тому їх апеляції слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляції прокурора, захисника в інтересах потерпілого, засудженого на вирок Канівського міськрайонного суду від 06.08.2010 року щодо засудження ОСОБА_4 за ст.115 ч.1 КК України до 8 років позбавлення волі залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Головуючий - підпис
Судді - підписи
З оригіналом згідно
Суддя М.І.Суходольський