Справа № 2-3260/07
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2007 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
головуючого - судді Чорнобук В.І.
При секретарі - Корсун Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2и про розірвання шлюбу, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач у липні 2007 р. звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що між сторонами був укладений шлюб, зареєстрований 21 лютого 2004 року в відділі реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська, актовий запис № 87.
Від спільного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Сімейне життя з відповідачем не склалося. З'ясувалося, що у сторін несумісні характери, різні погляди на життя. Між ними немає порозуміння з питань сімейного життя, сторони не кохають і не поважають один одного. Між ними давно склалися відношення чужих людей. Тільки з причини, що сторони мають спільну дитину вони зустрічаються і розмовляють.
Раніше позивач звертався до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 6.12.2004 року позивачу було відмовлено в задоволенні його вимог. Після цього відношення сторін не покращились, а навпаки погіршились і вони не примирились, так як кожний з них розуміє, що подальше спільне життя і збереження шлюбу не можливі. За позовами відповідача до позивача, рішеннями того ж суду від 22.02.2007 року з позивача стягнуті аліменти на її користь на утримання сина, який проживає з відповідачем, а також стягнуті аліменти на утримання відповідача до досягнення сином трирічного віку.
З 15 травня 2004 року сторони шлюбні відносини не підтримують і проживають окремо. Цей факт відповідач сама підтверджувала при розгляді судом справи про стягнення з позивача аліментів на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку, і він був установлений судом, що видно з рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2007 року по справі № 2-740/07.
Подальше примирення і збереження шлюбу з відповідачем не можливе і суперечить інтересам позивача, так як він має право на особисте життя і створення сім'ї, в якій би панували повага і розуміння.
Син ОСОБА_3 постійно проживає з відповідачем і буде з нею проживати після розірвання шлюбу.
Просив шлюб між ним та відповідачем розірвати.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав.
Відповідач в судовому засіданні проти позову не заперечувала.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що між сторонами був укладений шлюб, зареєстрований 21 лютого 2004 року в відділі реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська, актовий запис № 87.
Від спільного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Сімейне життя з відповідачем не склалося. З'ясувалося, що у сторін несумісні характери, різні погляди на життя. Між ними немає порозуміння з питань сімейного життя, сторони не кохають і не поважають один одного. Між ними давно склалися відношення чужих людей. Тільки з причини, що сторони мають спільну дитину вони зустрічаються і розмовляють.
Раніше позивач звертався до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 6.12.2004 року позивачу було відмовлено в задоволенні його вимог. Після цього відношення сторін не покращились, а навпаки погіршились і вони не примирились, так як кожний з них розуміє, що подальше спільне життя і збереження шлюбу не можливі. За позовами відповідача до позивача, рішеннями Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2007 року з позивача стягнуті аліменти на користь відповідача на утримання сина, який проживає з нею, а також стягнуті аліменти на утримання відповідача до досягнення сином трирічного віку.
З 15 травня 2004 року шлюбні відносини не підтримують і проживають окремо. Цей факт відповідач сама підтверджувала при розгляді судом справи про стягнення з позивача аліментів на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку, і він був установлений судом, що видно з рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2007 року по справі № 2-740/07.
Між сторонами повністю втрачені почуття любові та взаєморозуміння.
Подальше примирення і збереження шлюбу з відповідачем не можливе і суперечить інтересам позивача.
Син ОСОБА_3 постійно проживає з відповідачем і буде з нею проживати після розірвання шлюбу.
Вирішуючи позовні вимоги, суд приходить до наступного. Частина 2 статті 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, або інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони припинили фактичні сімейно-шлюбні відносини понад шість місяців тому, за час який минув за цей період ніхто з них спроб до поновлення родини не приймав і такого бажання в теперішній час не має. За викладених обставин суд приходить до висновку про те, що шлюб розпався остаточно і не може бути поновлений, а його подальше формальне існування суперечило би правам та інтересам сторін, в тому числі праву на вступ до іншого шлюбу.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне вимоги позивача про розірвання шлюбу - задовольнити, витрати при отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити у повному обсязі.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 21 лютого 2004 року в відділі РАЦС Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська, актовий запис № 87 - розірвати.
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу органами РАЦС стягнути з ОСОБА_1 - 25 (двадцять п'ять) гривень, звільнивши ОСОБА_2 від судових витрат.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви на апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя В.І. Чорнобук