Справа № 2-293/07

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 вересня 2007 року   Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Чорнобук В.І.

при секретарі - Корсун Я.О.

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Метро Кеш Енд Кєрі Україна», про захист прав споживачів, -

в с т а н о в и в

24 липня 2007р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Метро Кеш Енд Кєрі Україна», про захист прав споживачів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у середині травня 2006 року з метою зробити покупку позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш Енд Кері Україна» із пропозицією надати позивачу можливість зайти в приміщення центру торгівлі і здійснити покупку. При відвідуванні відповідача позивача супроводжував знайомий - ОСОБА_2.

У відповідь працівники відповідача повідомили, що відповідно до Загальних умов покупки у системі оптових торгівельних центрів «МЕТРО» відповідач продає товари на оптових умовах клієнтам, що є юридичними особами або фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

Оскільки позивач прибув у центр торгівлі після 18-00, коли нікого з адміністрації центру торгівлі не було на робочих місцях, працівники відповідача повідомили, що позивач може прийти в будь-який інший робочий день до 18-00 і повідомити повноважним представникам відповідача про ті обставини, на підставі яких позивач повинен бути пропущений для здійснення покупки товарів у центр торгівлі.

01 червня 2006 року позивач із ОСОБА_2 прибув у центр торгівлі «МЕТРО», де йому була надана можливість зустрітися з начальником відділу по роботі із клієнтами, якому позивач виклав ті обставини, у зв'язку з якими відповідач повинен був надати можливість безпосередньо зробити покупку товарів, у яких позивач мав потребу.

Після того, як начальник відділу по роботі із клієнтами прослухав аргументацію позивача необхідності допуску його в центр торгівлі і повідомив, що не може вирішити це питання позитивно для позивача, позивач повідомив, що має звернутися до відповідача із заявою громадянина в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян». Після цього до позивача підійшов ще один представник відповідача, що був на момент розмови начальником торговельного залу, якому позивач передав заяву.

Відповідач здійснює продаж товарів за публічним договором

Стосовно позивача відповідач надав переваги іншим споживачам щодо укладення публічного договору, не обґрунтувавши таку перевагу законодавчим положенням про її надання.

Також відповідач відмовився від укладення публічного договору, не допустивши позивача до магазину, не пояснюючи відмову відсутністю можливостей надати позивачу відповідний товар.

Таким чином, відмова відповідача у допуску позивача до центру торгівлі є неправомірною.

Позивач через неправомірну відмову у допуску до магазину відповідача зазнав душевних страждань, які були викликані поганим настроєм, пов'язаним із першою та наступними відмовами у допуску до центра торгівлі у зв'язку із неодноразовими спробами Позивача мирно врегулювати проблему відмови у допуску, а також неможливістю реалізувати свої права споживача, що гарантовані законодавством України.

Моральна шкода, завдана позивачу, оцінюється ним у розмірі 275 грн.

Просив суд визнати відмову відповідача у допуску для здійснення покупок неправомірною.

Визнати за позивачем право на здійснення покупок у магазині відповідача. Стягнути з відповідача суму в розмірі 275 грн. в якості відшкодування моральної шкоди. Визнати недійсним п. 1 Загальних умов покупки у системі оптових торгівельних центрів відповідача. Звільнити позивача від сплати судового збору. Покласти судові витрати на Відповідача.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечував, вважає заявлені позовні вимоги надуманими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідка та вивчивши матеріали справи вважає, за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що у середині травня 2006 року з метою зробити покупку позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш Енд Кері Україна» із пропозицією надати позивачу можливість зайти в приміщення центру торгівлі і здійснити покупку. При відвідуванні відповідача позивача супроводжував знайомий - ОСОБА_2.

У відповідь працівники відповідача повідомили, що відповідно до Загальних умов покупки у системі оптових торгівельних центрів «МЕТРО» відповідач продає товари на оптових умовах клієнтам, що є юридичними особами або фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, позивач міг відвідати центр торгівлі лише в тому випадку, якби був СПД або представником юридичної особи, однак позивач такого статусу не мав і на даний момент також не має. Оскільки позивач прибув у центр торгівлі після 18-00, коли нікого з адміністрації центру торгівлі не було на робочих місцях, працівники відповідача повідомили, що позивач може прийти в будь-який інший робочий день до 18-00 і повідомити повноважним представникам відповідача про ті обставини, на підставі яких позивач повинен бути пропущений для здійснення покупки товарів у центр торгівлі.

01 червня 2006 року позивач із ОСОБА_2 прибув у центр торгівлі «МЕТРО», де йому була надана можливість зустрітися з начальником відділу по роботі із клієнтами, якому позивач виклав ті обставини, у зв'язку з якими відповідач повинен був надати можливість безпосередньо зробити покупку товарів, у яких позивач мав потребу.

Позивач довідався в начальника відділу по роботі з клієнтами, на яких умовах відповідач фактично відпускає товари клієнтам, і як бути з тими випадками, коли фізичні особи - представники юридичних осіб або ж СПД - придбавають товар для особистих, домашніх або сімейних потреб. Він вказав, що частина товарів дійсно придбавається фізичними особами - СПД і представниками юридичних осіб для особистих, домашніх або сімейних потреб. У той же час,  на  його  думку,   у  таких  відносинах  відповідач  все  ж  таки   не  вступає  в  споживчі правовідносини із роздрібної купівлі-продажу.

Додатково вказаний представник відповідача повідомив, що частина товарів у торговому центрі відповідача представлена в якості так званої «метро-одиниці», коли клієнтові пропонується в якості об'єкта купівлі кілька товарів складових і об'єднаних в «метро-одиницю», а інша частина товарів представлена як можлива для покупки в кількості однієї одиниці товару.

Позивач повідомив начальникові відділу по роботі із клієнтами, що його цікавлять, насамперед, саме ті товари, які передбачаються для покупки в кількості однієї одиниці товару, а також виклав правову аргументацію допуску до відповідача.

Після того, як начальник відділу по роботі із клієнтами прослухав аргументацію позивача необхідності допуску його в центр торгівлі і повідомив, що не може вирішити це питання позитивно для позивача, позивач повідомив, що має звернутися до відповідача із заявою громадянина в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян». Після цього до позивача підійшов ще один представник відповідача, що був на момент розмови начальником торговельного залу.

Позивач передав йому заяву й також довідався, по-перше, чи здобувають, приміром, фізичні особи - СПД у відповідача товари для особистих, домашніх або сімейних потреб, на що начальник торговельного залу дав позитивну відповідь; і, по-друге, чи продаються товари в торговому центрі відповідача у кількості, принаймні, однієї одиниці товару, як мінімальної для покупки, на що також одержав позитивну відповідь.

До основоположних, загальних засад цивільного законодавства належать свобода договору та свобода підприємницької діяльності. В договірних відносинах особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. За загальним правилом, продавець, як сторона договору купівлі-продажу, за своїм власним волевиявленням визначає контрагентів за договором. Отже, відповідач вправі самостійно визначати покупців товару.

За таких обставин, презюмується, що підприємство самостійно обирає споживачів продукції, за власним розсудом та на власний ризик.

Таким чином, якщо підприємство обрало в якості своїх контрагентів саме суб'єктів підприємницької діяльності, то такі дії не суперечать нормам чинного законодавства України.

Отже підприємство, як власник майна (торгівельних центрів) на власний розсуд може встановлювати режим його використання, зокрема, визначати умови доступу до своєї власності.

Тобто встановлення правил, за якими до торгівельних залів підприємства допускаються власники відповідних карток не суперечить основам цивільного законодавства України, що регулює відносини власності.

ТОВ «Метро кеш енд кері Україна» при укладенні договору має право самостійно, в межах встановлених законодавством, визначати умови договору, а саме: самостійно визначати порядок укладення договору, визначати коло осіб, яким він пропонує придбати у нього товар, вимоги до покупців та умови придбання останніми товарів.

Відповідачем розроблені загальні умови покупки у системі оптових торгівельних центрів «Метро кеш енд кері Україна», якими повинні керуватися як відповідач так і особи, що здійснюють покупки в його торгівельних центрах.

Отже, обгрунтовано встановлено факт відсутності відносин «продавець-споживач» у відносинах відповідача з його контрагентами.

Наведене вище спростовує твердження позивача про порушення його прав, а саме:

1)  Відповідач здійснює виключно оптову торгівлю товарами через «Оптові торгівельні центри «Метро кеш енд кері Україна». Наявність серед КВЕД відповідача №52.11.0  (роздрібна  торгівля)  не  зобов'язує  відповідача  здійснювати  роздрібну торгівлю  в  оптових  центрах  торгівлі.  Відповідач  дійсно  має  намір  займатись роздрібною  торгівлею  товарами  через  мережу  магазинів,  які  планує  відкрити найближчим часом.

2) Враховуючи те, що відповідач не здійснює роздрібну торгівлю товарами, на його відносини з контрагентами не розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів», адже споживач за визначенням не може оптом купувати товари для задоволення власних (особистих) потреб.

3) Відповідач не здійснює продаж товарів за публічним договором, адже не взяв на себе обов'язок здійснювати продаж товарів кожному, хто до нього звернеться, а навпаки, затвердив «Загальні умови торгівлі, що здійснюється через мережу оптових торгівельних центрів «Метро кеш енд кері Україна», якими обмежив коло своїх контрагентів юридичними особами та фізичними особами-підприємцями.

Відповідно ст.. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

Згідно ст.. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Згідно ст.. 627 ЦК України,  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.. 628 ЦК України,  зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.. 630 ЦК України,  договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст.. 638 ЦК України,  договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1 ст.. 641 ЦК України,  пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно ч. 1 ст.. 642 ЦК України,  відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно ст.. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ст.. 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Згідно ст.. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Підприємство має право реалізовувати самостійно всю продукцію на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст.. 134 ГК України, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом. Майно, що використовується у господарській діяльності, може перебувати у спільній власності двох або більше власників. Правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

На підставі викладеного суд доходить висновку про не обґрунтованість позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.. 10, 11, 60,  212 - 215 ЦПК України, ст.. ст.. 3, 316, 627, 628, 630, 638, 641, 642, ст. ст.. 42, 44, 67, -

в и р і ш и в

У задоволенні позову - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви на апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

         Суддя                                                                                                      В.І. Чорнобук