Справа № 2-3831/07                                                                 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

25 вересня 2007 року                                                                         Жовтневий районний суд

                                                                                                                  м. Дніпропетровська

У складі:         

головуючого              - судді Чорнобук В.І.

            при секретарі             - Рой-Бондаренко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка у вересні 2007 р. звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що з 03.07.1993 р. перебуває з відповідачем у шлюбі, який було зареєстровано відділом РАГС Самарського районну м. Дніпропетровська, актовий запис № 289. Від шлюбу мають не повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя з відповідачем не склалось, почуття любові між сторонами втрачене, з січня 2007р. сімейно-шлюбні стосунки припинені, з цього ж часу проживають окремо, примирення між ними не є можливим.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

            Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав нотаріально завірену заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності, проти позову не заперечує.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони з 03.07.1993р. перебувають у шлюбі, зареєстрованому відділом РАГС Самарського району м. Дніпропетровська за актовим записом № 289.

Від спільного шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

            Оскільки взаємовідносини між сторонами на ґрунті несумісності характерів, різних поглядів на життя, відсутності спільних інтересів погіршилися, а з плином часу зовсім охолонули, з січня 2007 року вони припинили сімейно-шлюбні відносини та ведення спільного господарства, з цього ж часу проживають окремо. З часу припинення сумісного проживання сторони поновити сімейні відносини не намагались і такого наміру не мають.

           Вирішуючи позовні вимоги, суд приходить до наступного. Частиною 2  статті 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, або інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

            Як встановлено в судовому засіданні, сторони припинили фактичні сімейно-шлюбні відносини понад рік роки тому, за час який минув ніхто з них спроб до поновлення родини не приймав і такого бажання в теперішній час не має. За викладених обставин суд приходить до висновку про те, що шлюб розпався остаточно і не може бути поновлений, а його подальше формальне існування суперечило би правам та інтересам сторін, в тому числі праву на вступ до іншого шлюбу.

             З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне вимоги позивача про розірвання шлюбу - задовольнити, витрати при отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з відповідача.

             На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 215  ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

              Позов задовольнити у повному обсязі.

              Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 03 липня 1993 року відділом РАГС Самарського району м. Дніпропетровська за актовим записом № 289 - розірвати.

              При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу органами РАЦС стягнути з ОСОБА_2- 25 (двадцять п'ять) гривень, звільнивши ОСОБА_1 від судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви на апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

            Суддя                                                                                                      В.І. Чорнобук