№ 2-816
2007 рік
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2007 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі Садовому О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності на житловий будинок, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 23 жовтня 2006 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на гараж. Позивач у своєму позові та в ході судового засідання посилався на те, що він 12 лютого 2003 року уклав з відповідачем договір купівлі-продажу металевого гаражу, розташованого на земельній ділянці АДРЕСА_1. Угода купівлі-продажу була укладена в простій письмовій формі з дотриманням вимог про угоди і виконана в повному обсязі: гроші відповідач отримав, гараж він звільнив, претензій не мають, але від нотаріального посвідчення договору відповідач ухиляється. На тривалі і неодноразові прохання позивача про нотаріальне посвідчення договору відповідач, не заперечуючи проти відчуження гаражу, ухиляється. Позивач просив визнати договір купівлі-продажу гаражу дійсним, визнати за ним право власності на вказаний гараж, задовольнивши позов в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного відповідача згідно з ст. 169 ЦПК України.
Вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані та добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням № 515 виконкому Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради від 18 серпня 1995 року ОСОБА_3 було дозволено збудувати індивідуальний гараж в дворі будинку АДРЕСА_1. На виконання цього рішення ОСОБА_3 збудував металевий гараж з не палаючих матеріалів (як це і вказано в рішенні виконкому) за вказаною адресою, користувався ним. А потім продав його відповідачу ОСОБА_2 12 лютого 2003 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу гаражу за домашнім правочином. Згідно вказаного договору позивач придбав у відповідача металевий гараж розміром 4.5 м. х 6 м. на земельній ділянці АДРЕСА_1.
Сторонами вказаного договору були виконані всі обумовлені умови й жодна з сторін не мала одна до одної претензій матеріального або майнового характеру. Кожним були виконані загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для дійсності цього правочину, а також дотримано письмову форму договору. Факт укладання договору між позивачем та відповідачем, його підписання та виконання умов підтвердив своєю заявою на адресу суду відповідач, дійсність і реальність договору підтверджується актом передання та приймання гаражу від 14 лютого 2003 року, розпискою відповідача про отримання коштів за проданий гараж. Факт законності та дійсності договору купівлі-продажу між сторонами тягне виникнення в позивача права власності на придбане майно. Але коли позивач намагався оформити вказаний договір купівлі-продажу вказаного гаражу у нотаріальному порядку відповідач під різними приводами відмовлявся або ухилявся від цього. Іншим чином, ніж судовий порядок позивач не може встановити факт дійсності вищевказаного домашнього правочину, а відповідно не може зареєструвати вказане майно за собою з метою повної реалізації свого права власності на нього, тобто володіти, користуватись та розпоряджатись. Таким чином, відповідач фактично ухиляється від нотаріального оформлення правовідносин з позивачем стосовно укладеного договору купівлі-продажу гаражу, а відповідно позивач не може узаконити придбану ним у відповідача власність.
Згідно до вимог ст. 203 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо його не визнаного судом недійсним
Даний правочин ніким не заперечується і не визнавався недійсним в судовому порядку.
Крім того, інженерно-геолого-геодезична служба головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради провела виконавчу зйомку і внесено об'єкт на матеріали геофондів міста М 1:500 і визначено, що вказана земельна ділянка придатна для прийняття планувальних та проектних рішень, а 09 липня 2004 року видано позивачу висновок №3/1695 про погодження місця розташування гаражу і рекомендації по підготовці його до експлуатації. Дніпропетровська міська рада за реєстром № 3846 надала позивачу попереднє узгодження розміщення спірного гаражу.
Згідно до вимог ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Гараж за АДРЕСА_1 є об'єктом самочинного будівництва: збудований без належного проекту і без подальшого належного оформлення. В той же час він, придбаний позивачем за договором домашнього правочину з дотриманням вимог цивільного законодавства. Придбана будівля є гаражем, що знаходиться в нормальному стані, знаходиться на земельній ділянці, право власності якої ні за ким не зареєстровано, як і на сусідні земельні ділянки, а от же жодна особа (фізична чи юридична) не вказувала и не вказує на можливе порушення їх прав в наслідок знаходження на цій земельній ділянці самовільного будівництва. Таким чином є всі підстави для визнання права власності позивача на вказаний гараж.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…»
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тому, і у зв'язку з необхідністю узаконити вищевказаний гараж позивач вимушений звернутися з позовом до суду.
Згідно ст. 4 Закону України «Про власність» власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається майном, що йому належить. Власник має право здійснювати стосовно свого майна будь-які дії, що не протирічать закону.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про планування та забудову територій» будівництвом слід вважати здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів градобудівництва, розширення та технічного переоснащення.
Судом встановлено, що гараж було проведено в межах наданої земельної ділянки і на підставі рішення виконкому, тому визнання права власності на цей об'єкт будівництва не порушує прав фізичних та юридичних осіб. Проведене будівництво не порушує права інших власників сусідніх будинків.
У відповідності зі ст. 41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю. У відповідності зі ст. 4 Закону України «Про власність», ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується й розпоряджається приналежним йому майном. Власник має право робити відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Користуючись цим правом позивач фактично створи додаткові приміщення.
На підставі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Враховуючи вказане, суд вважає можливим визнати договір купівлі-продажу гаражу, укладений 12 лютого 2003 року між сторонами.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового засідання та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 203, 319, 331, 376, 392 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про власність», ч. 1 ст. 23 Закону України «Про планування та забудову територій», ст. ст. 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу гаражу, укладений 12 лютого 2003 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, згідно якого ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 гараж на земельній ділянці, розташованій АДРЕСА_1 дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на гараж, розташований на земельній ділянці за АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя -