У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі:

     

головуючого-судді	Кармазіна Ю.М.,
суддів	Гриціва М.І. та Нікітіна Ю.І.
за участю прокурора	Микитенка О.П.
та засудженого	ОСОБА_1

 

розглянула в судовому засіданні 25 вересня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, і касаційними скаргами засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних  справах апеляційного  суду  Черкаської  області  від 25 травня 2007 року, яким

 

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, 

громадянин України, раніше шість разів судимий,

в т.ч. і 06.03.1985 року Житомирським

обласним судом за ст.ст. 93 п. “з”, 43 КК України

на п'ятнадцять років позбавлення волі,

 

засуджений:

- за ст. 115 ч. 2 п.п. 4, 6, 12 і 13 КК України на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

- за ст. 187 ч. 4 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

-  за ст. 395 КК України на шість місяців арешту.

На  підставі  ст. 70  КК України  за  сукупністю злочинів      ОСОБА_2. визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

 

 

                   ОСОБА_1,

                   ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянин України, раніше шість разів судимий, 

останній раз - 03.03.2004 року Жашківським районним

судом за ст. 395 КК України на три місяці арешту,

звільнений 03.06.2004 року за відбуттям

міри покарання,

 

засуджений:

- за ст. 115 ч. 2 п.п. 4, 6, 12 і 13 КК України на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

- за ст. 187 ч. 4 КК України на тринадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

-  за ст. 357 ч. 3 КК України на три місяці арешту.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1визначено остаточне  покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Цим вироком постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 491 гривню 76 копійок судових витрат, пов'язаних з проведенням експертиз.

ОСОБА_2. і ОСОБА_1 засуджено за такі злочини.

24 жовтня 2006 року приблизно о 22 годині ОСОБА_2. і ОСОБА_1., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою, проникли в будинок ОСОБА_3., що в с. Вороне Жашківського району Черкаської області. Там вони на грунті неприязних відносин спільно нанесли численні удари руками й ножами в область шиї, обличчя, грудей і тулубу потерпілого, а коли ОСОБА_3  вдалось вирватись від них і вибігти на подвір'я, засуджені наздогнали його і ще нанесли кілька ударів по голові і тулубу. Після того як ОСОБА_3. знепритомнів і не подавав ознак життя, ОСОБА_1., проявивши особливу жорстокість, ножем відрізав статеві органи потерпілого.

Смерть ОСОБА_3. настала на місці події від масивної крововтрати, яка виникла внаслідок поранень грудної клітки з проникненням у грудну порожнину з пошкодженням правої легені та серця.

Тоді ж ОСОБА_1. незаконно заволодів паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який був виданий потерпілому 1.02.2000 року Жашківським РУ УМВС України в Черкаській області.

         Продовжуючи злочинні дії, вони після вбивства ОСОБА_3. у той же вечір приблизно о 23 годині проникли в будинок мешканця того ж села ОСОБА_4 Там, діючи за попередньою змовою на заволодіння грошима потерплого, ОСОБА_2. і ОСОБА_1. вчинили на нього напад, під час якого завдавали йому ударів руками, стискали дротом шию, а також прикладали до черевної стінки нагріту електропраску, нанесли удар ножем у ліве стегно, а глечиком - по голові.

         Смерть ОСОБА_4настала від колото-різаної рани в області верхньої третини лівого стегна з пошкодженням у цьому місці артерії, яке зумовило масивну крововтрату.

         ОСОБА_2., будучи обізнаним, що 2 листопада 2005 року Ладижинським міським судом Вінницької області за ним установлено адміністративний нагляд на дванадцять місяців з певними обмеженнями, в тому числі і забороною відлучатися в період із 22-ої до 6-ої години з постійного місця проживання, 24 жовтня 2006 року приблизно о 23-ій годині з метою ухилення від адміністративного нагляду за ним залишив своє місце проживання в с. Вороне Жашківського району Черкаської області, пішов до ОСОБА_4, де з ОСОБА_1. учинили розбійний напад на нього, поєднаний з його умисним вбивством.

         На вирок подані касаційні подання і скарги, в яких:

         -  прокурор порушує питання про зміну вироку і виключення із нього посилання суду на наявність у ОСОБА_1 судимості за вироком Жашківського районного суду від 03.03.2004 року, а також про зміну установленого судом порядку стягнення судових витрат;

         - засуджений ОСОБА_2. просить вирок скасувати, а справу направити на нове розслідування. Своє прохання вмотивовує тим, що на досудовому слідстві був позбавлений права мати захисника. Вважає, що слідчий скористався цією обставиною і сфальсифікував деякі матеріали справи, зокрема, протоколи його затримання, допиту як підозрюваного та відтворення обстановки і обставин події. Стверджує, що до вбивства потерпілих ОСОБА_3. і ОСОБА_4 не причетний, оскільки ударів ножем їм не наносив, але в цьому його обмовив ОСОБА_1.;

         -  зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 вбачається, що він не погоджується з вироком, стверджує, що судове рішення є незаконним і необґрунтованим, проте доводів на обґрунтування цього не наводив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який касаційну скаргу підтримав і просив вирок скасувати, а справу направити на нове розслідування внаслідок однобічності та неповноти досудового слідства, думку прокурора, який також вважав, що вирок необхідно скасувати, але просив справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання і касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги засуджених підлягають задоволенню, а касаційне подання прокурора - частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснення, що міститься в п. 3 постанови № 2 від 07.02.2003 року Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи” у разі, коли до кримінальної відповідальності  притягнуто кількох осіб, які діяли спільно з умислом, спрямованим на позбавлення життя потерпілого, належить з'ясовувати і зазначати у вироку характер їхніх дій, а також ступінь участі у вчиненні злочину кожної з них.

Виходячи із такого роз'яснення, орган досудового слідства при формулюванні обвинувачення за епізодом умисного вбивства ОСОБА_3. у постановах про притягнення як обвинувачених мав вказати, які ж конкретні дії кожен із засуджених вчинив на виконання об'єктивної сторони злочину, спрямованого на позбавлення життя потерпілого. Замість цього слідчий обмежився наведенням у цих процесуальних документах таких загальних фраз, як то: “ ... умисно нанесли ОСОБА_3 удари кулаками та ногами ...”, а також “численні удари ножами ...”.

Пред'явлене в такий спосіб обвинувачення не відповідає вимогам ст. 132 КПК України, оскільки є не конкретним.

Крім того, як видно із даних протоколів допитів ОСОБА_2. на досудовому слідстві та в судовому засіданні той  визнавав вину лише в підбурюванні ОСОБА_1 на вбивство ОСОБА_3. та в убивстві ОСОБА_4 Зміст його показань зводився до того, що в будинок, в якому проживав ОСОБА_3., не заходив і безпосередньої участі в позбавленні його життя не брав. Стверджував, що ОСОБА_3. убив ОСОБА_1. самостійно без його допомоги, а ОСОБА_4- у співучасті з ним, завдавши йому удару ножем (т. 1, а.с. 88-89, 105-109, 161-166, 208; т. 2, а.с. 135-137; т. 4, а.с. 7-9, 11-13).

ОСОБА_1. на досудовому слідстві та в судовому засіданні також вину в пред'явленому обвинуваченні визнавав частково і стверджував, що ОСОБА_3. убив за участю ОСОБА_2., який, за його показаннями, також наносив удари ножем потерпілому. Разом з тим, заперечував нанесення удару ножем ОСОБА_4., від якого настала смерть потерпілого (т. 1, а.с. 123-126, 141-159, 212; т. 2, а.с. 135-137; т. 4, а.с. 4-7, 11-13).

За таких обставин слідчий відповідно до приписів ч. 2 ст. 223 КПК України мав  перевірити  доводи,  наведені  ОСОБА_2 та ОСОБА_1. на свій захист, і викласти результати такої перевірки в описовій частині обвинувального висновку.

На порушення вищезгаданого закону слідчий такої перевірки не провів, наведених суперечностей в показаннях ОСОБА_2. і ОСОБА_1 про обставини вчинення злочинів не усунув і відповідних мотивів на обґрунтування рішення про прийняття одних і відхилення інших доказів в обвинувальному висновку не навів.

Як зазначено в роз'ясненні, що міститься в п. 8 тієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних, психічних чи моральних страждань, а також якщо воно було поєднано із глумлінням над трупом, тощо.

Для застосування п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України в усіх випадках необхідно встановити, що винна особа при умисному вбивстві усвідомлювала, що завдавала потерпілому особливих страждань, передбачала, бажала або свідомо припускала вчинення вбивства з особливою жорстокістю.

Обвинувачуючи ОСОБА_2. і ОСОБА_1 в умисних убивствах ОСОБА_3. і ОСОБА_4з особливою жорстокістю, орган досудового слідства не послався на докази, які б свідчили про наявність у засуджених умислу на вчинення такого кваліфікованого вбивства, а обвинувачення сформулював таким чином, що його зміст дає підстави вважати, що за епізодом вбивства ОСОБА_3. мав місце ексцес виконавця, оскільки ОСОБА_1., вчиняючи дії, які орган досудового слідства поклав в основу кваліфікації його діянь за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, вийшов за межі домовленості з ОСОБА_2, який в свою чергу, згідно обвинувачення аналогічно поступив при вбивстві ОСОБА_4

Зазначені недоліки досудового слідства лишились поза увагою суду, який постановляючи вирок, продублював їх, припустившись при цьому ще й інших помилок.

Пред'явлення неконкретного обвинувачення є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, яке перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, що відповідно до положень ч. 1 ст. 370 КПК України є підставою для його скасування та направлення справи на нове розслідування.

За результатами розслідування справи органу досудового слідства необхідно пред'явити ОСОБА_2. і ОСОБА_1 за кожним епізодом злочинної діяльності конкретне обвинувачення, вказавши в постановах про притягнення як обвинувачених які саме дії ставляться їм у вину, врахувавши, що ОСОБА_2. має непогашену судимість за умисне вбивство за вироком Житомирського обласного суду від 06.03.1985 року.

За умови підтвердження при новому розслідуванні справи такого ж обсягу обвинувачення, винними в якому визнані засуджені за цим вироком, і надходження справи до суду, останньому слід вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи з метою постановлення законного і обґрунтованого вироку.

При цьому суду слід  мати на увазі, що згідно зі ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів, оскільки, як видно із даних цього вироку, він не відповідає вищенаведеним вимогам.

Так, формулюючи за епізодом вбивства ОСОБА_3. обвинувачення, визнане судом доведеним, суд не зазначив в оригіналі вироку форму вини, яка мала місце при вчиненні цього злочину, та його мотивів, хоча в копії цього судового рішення вказано, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2. і ОСОБА_1. наносили (дослівно) “з метою вбивства, проявивши особливо жорстокість ..., ногами (а в оригіналі ножами)” (т. 4 а.с. 214 зв., 223).

При формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, за епізодом убивства ОСОБА_4суд на порушення вимог ст. 275 КПК України вийшов за межі пред'явленого ОСОБА_2. і ОСОБА_1 обвинувачення, оскільки у вироку вказав, що вони (дослівно)  “... завдали удар ножем в ліве стегно, нанесли удар кувшином по голові, прикладали увімкнену праску”, хоча в нанесенні удару ножем обвинувачувався лише ОСОБА_1., а у вчиненні інших вищезазначених дій обвинувачення було пред'явлене тільки ОСОБА_2. (т. 4, а.с. 124, 132, 214 зв.).

Крім цього, в оригіналі вироку формулювання за цим епізодом обвинувачення не містить форми вини засуджених при вчиненні цього злочину і мотивів, хоча  в  копії  судового  рішення зазначено, що вони діяли “... умисно, з метою позбавлення життя потерпілого”. (т. 4, а.с. 214 зв, 223).

При новому розслідуванні справи необхідно також додатково перевірити доводи засуджених, які вони виклали на свій захист у касаційних скаргах, а при розгляді справи судом врахувати доводи касаційного подання прокурора, що стосуються наявності судимості у ОСОБА_1 за вироком Жашківського районного суду від 03.03.2004 року та порядку стягнення судових витрат.

Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

         касаційні скарги засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_1 задовольнити, а касаційне подання прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 25 травня 2007 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Міру запобіжного заходуОСОБА_2. і ОСОБА_1залишити у виді тримання під вартою.

 

судді:

 

 

    Ю.М. Кармазін                          М.І. Гриців                                    Ю.І. Нікітін