Справа № 1-479/10

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24 вересня 2010 року Києво-Святошинсьский районний суд Київської області у  складі:

головуючого судді                                                       Хрипун С.В.

при секретарі                                                       Бесчастній В.В.

за участю прокурора                                                Юркової Ю.В.

захисника                                                                      ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Городище Чуднівського району Житомирської області, українця, громадянина України, освіта базова середня, одруженого, має малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1,  не має судимості згідно ст. 89 КК України, у вчиненні злочинів, передбачених за  ч.1 ст.186 та ч. 3 ст. 185  КК України,-

ВСТАНОВИВ :

10 квітня 2010 року близько 21 години ОСОБА_2, перебуваючи кафе «Ніка», що напроти житлового будинку АДРЕСА_3 в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, маючи прямий умисел на відкрите викрадення чужого майна з корисливих мотивів, з метою його реалізації підійшов до ОСОБА_4, який знаходився в стані алкогольного сп’яніння, протягнув свою праву руку до правої кишені штанів, в які був одягнений ОСОБА_4, звідки відкрито викрав мобільний телефон марки НОКІА 1202 ІМЕЇ НОМЕР_2 в корпусі чорного кольору вартістю 330 гривень, в якому знаходилась сім карта оператора мобільного зв’язку «Київстрар» № НОМЕР_1 вартістю 25 гривень, на рахунку якої знаходились кошти у сумі 8 гривень.

Після вчиненого з викраденим з місця вчинення злочину зник, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 363 гривні.  

Продовжуючи свою злочинну діяльність,  ОСОБА_2 23.04.2010 року приблизно о 14 годині з метою таємного викрадення чужого майна прийшов на подвір`я приватного будинку АДРЕСА_2, де з метою реалізації свого злочинного умислу, зірвав навісний замок хвіртки, та таким чином  проник до  господарського приміщення, звідки таємно викрав арматуру, уголок, чорний металобрухт загальною масою 400 кг. вартістю 1 грн. 65 коп. за 1 кг чорного металобрухту на загальну суму 660 гривень.

Після вчиненого з викраденим  з місця вчинення злочину зник, заподіявши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 660 грн.

Допитаний у судовому засіданні підсудний свою вину у пред’явленому йому обвинуваченні визнав повністю, відмовився давати показання суду згідно ст. 63 Конституції України.

          У судовому засіданні згідно ст.ст.301,314 КПК України були оголошені показання підсудного, які він давав в якості обвинуваченого під час досудового слідства (а.с.51-53,93-95), що 10.04.2010 року ОСОБА_2 зі своїми друзями перебував у кафе «Ніка», де відпочивали та вживали спиртні напої. Близько 21 години він вийшов на вулицю та, відійшовши на відстань близько трьох метрів від кафе, стояв і розмовляв з товаришами. Через деякий час побачив, як повз кафе «Ніка» в сторону перехрестя йшов потерпілий ОСОБА_4 та розмовляв по мобільному телефону. Коли ОСОБА_4 проходив біля ОСОБА_2, він закінчив розмову та поклав мобільний телефон до правої кишені штанів, в які був одягнений. ОСОБА_2 зупинив потерпілого біля себе  та запитав, чи не пригостить він його випивкою, той щось буркнув йому у відповідь. Після цього ОСОБА_2 сказав потерпілому, що забере в нього мобільний телефон і відразу засунув свою руку до його правої кишені, куди  потерпілий поклав перед цим телефон, витягнув телефон та пішов в сторону п’ятиповерхового будинку, що розташований по вул. Святошинська.  Чи наздоганяв його потерпілий він не пам’ятає. Через деякий час ОСОБА_2 повернувся до приміщення кафе «Ніка», де потерпілого вже не було. Через декілька днів ОСОБА_2 знову перебував в кафе «Ніка» зі своїм знайомим ОСОБА_1, пили спиртні напої і зустріли потерпілого. Віталій з останнім про щось розмовляв. Через декілька хвилин біля приміщення кафе його (ОСОБА_2) затримали працівники міліції. Коли вони приїхали у Вишівське МВМ потерпілий написав заяву. Працівники міліції провели особистий огляд ОСОБА_2, під час якого в передній лівій кишені джинсів, в які він був одягнений, виявили та вилучили мобільний телефон, який він забрав у ОСОБА_4

      23.04.2010 року близько 14 години коли ОСОБА_2 проходив по АДРЕСА_2 побачив, що на території поблизу занедбаного будинку лежить різний металобрухт, який він вирішив викрасти.  З цією метою пішов додому, взяв металевого возика та пішов в напрямку будинку АДРЕСА_2. По дорозі він зустрів невідомих йому громадян, які повертались з пункту прийомки і перебували в стані сильного алкогольного сп’яніння.  Він попросив у останніх допомогти, а саме він їм сказав що з свого подвір’я хоче вивезти чорний металобрухт і йому потрібно допомогти його завантажити на возик та відвезти на пункт прийомки та здати. За це він обіцяв гроші у сумі 50 гривень, як винагороду за допомогу. Вони погодились. Тому ОСОБА_2, підійшовши до даного подвір’я, зірвав замок з хвіртки, сам став виносити металобрухт на дорогу, а вони  його складали на возик та возили на прийомку металобрухту, що розташований також по даній вулиці, а ОСОБА_2 тим часом виносив і складав його на вулиці поблизу воріт. Всього вони відвезли метал на прийомку за три рази. За третім разом ОСОБА_2 отримав кошти в сумі 600 гривень за 400 кг. металу. Про те, що він викрадав метал з чужого двору він цим людям не говорив. Отримавши кошти за метал, ОСОБА_2 їм надав кошти в сумі 50 гривень і вони пішли. ОСОБА_2 пішов додому, завіз возика та пішов відпочивати  до кафе «Ніка» де він часто буває.

    Наступного дня до ОСОБА_2 додому приїхали працівники міліції, запросили його проїхати до Вишнівського МВМ для дачі пояснень з приводу крадіжки металу. В міліції він зізнався у крадіжці металобрухту.

            У вчиненому щиро розкаюється, просить призначити йому покарання не пов’язане з позбавленням волі.

Крім повного визнання підсудним своєї вини, його винність у вчиненні злочину підтверджується іншими доказами, дослідженими в процесі судового слідства.    

             Так, потерпілий ОСОБА_4 , пояснив суду, що 10.04.2010 року близько  21 години він повертався з роботи додому та проходив поблизу кафе «Ніка» по вул. Лесі Українки в м. Вишневе, де до нього підійшло троє невідомих йому раніше молодих людей, серед яких був підсудний, та почали до нього чіплятися, а саме вони почали говорити, щоб він їх пригостив випивкою. Він відмовив. Після цього підсудний засунув свою руку до передньої правої кишені джинсів, в які він був одягнений та забрав у нього мобільний телефон марки НОКІА 1202 ІМЕЇ:НОМЕР_2, в якому знаходилась СІМ карта оператора Київстар № НОМЕР_1. Після тог, як підсудний забрав  мобільний телефон, останній відразу побіг по вул. Л.Українки в напрямку вулиці Святошинська. Потерпілий, тримаючи в руках свій пакет, почав за ним бігти, але догнати його не міг, тому пішов додому. 14.04.2010 року він близько 16 години повертався з роботи додому. Коли проходив по вул. Л.Українки поблизу перехрестя вулиць Святошинська та Л.Українки під’їхав автомобіль з нього вийшли люди в цивільному та показавши йому свої посвідчення вони представились працівниками міліції, які затримали підсудного. Потерпілий розповів працівникам міліції про крадіжку. Після цього, всі приїхали до Вишівського МВМ, де потерпілий написав заяву, а у підсудного було виявлено та вилучено мобільний телефон потерпілого.

            Претензій до підсудного не має, мобільний телефон йому повернули, просить призначити підсудному покарання не пов’язане з позбавленням волі.

              Потерпілий ОСОБА_5  пояснив суду, що АДРЕСА_2 в нього є приватний будинок.   23.04.2010 року близько 17 години 45 хвилин йому на мобільний телефон  зателефонувала сусідка ОСОБА_1, та повідомила, що невідомі їй люди з території його подвір’я вивозять металеві вироби. Близько 18 години 15 хвилин він приїхав до  будинку та побачив, що хвіртка, яка веде до території приватного будинку відчинена, обірвано металевий ланцюг, відсутній навісний замок, що висів на ланцюгу. Біля сараю виявив відсутність  металевих виробів різної конструкції, такі як труби різного діаметру та швелера, що були складені поруч коло сараю. Частина даних виробів в малій кількості були розкидані по двору. Сусіди розповіли, що троє невідомих їм чоловіків виносили металеві вироби на вулицю, вантажили їх на тачку  та возили їх десь в кінець вулиці.  Вислухавши сусідів, він пішов на пункт прийому чорних та кольорових металів, що розташований неподалік його АДРЕСА_3 . Господар пункту прийому ОСОБА_6 розповів, що дійсно невідомі чоловіки здавали на його пункт чорний металобрухт. Після цього останній провів до місця зберігання чорного металу і ОСОБА_5 серед іншого металу розпізнав свій, який в нього було викрадено. Вказавши ОСОБА_6 на свій метал , останній повідомив, що за даний метал він заплатив кошти в сумі 600 гривень. ОСОБА_6 також сказав, що серед чоловіків, які здали йому вказаний металобрухт був хлопець на ім’я ОСОБА_2, прізвисько «Хряк» і проказав де останній проживає. Після цього потерпілий звернувся  до міліції з приводу вчиненої крадіжки.

        Матеріальні збитки підсудним відшкодовані, претензій до останнього він не має, просить призначити підсудному покарання не пов’язане з позбавленням волі.

          Свідок  ОСОБА_7 , пояснила суду, що 23.04.2010 року  вона знаходилась за місцем свого проживання АДРЕСА_4. Близько 14 години вона вийшла на вулицю та побачила, що в дворі будинку АДРЕСА_2 троє невідомих їй раніше чоловіків ходили по двору та носили метал, що зберігався у власників поблизу сараю. Вона оглянула ще раз подвір’я та виявила, що власника поруч цих людей не було. Здалеку коли вона дивилась їй чомусь здалось, що серед тих людей був рідний брат власника будинку, тому вона даній події не придала значення. Ввечері цього ж дня від інших сусідів дізналась,  що з подвір’я сусіднього будинку невідомі особи скоїли крадіжку металобрухту.

         Свідок  ОСОБА_8 , пояснила суду, що по АДРЕСА_2 вона проживає спільно з своїм співмешканцем ОСОБА_5. 23.04.2010 року приблизно о 17 годині вона прийшла з роботи додому. Коли вона підійшла до будинку, зустріла сусідку, яка розповіла, що вона бачила, як троє невідомих осіб на тачці вивозили з їх подвір’я металобрухт в напрямку вулиці Ломоносова. Після цього вона підійшла  до свого будинку і побачила, що відчинена хвіртка, замок було зірвано. Зайшовши на територію подвір’я, вона побачила, що поруч коло сараю відсутній метал, тільки незначна його частина знаходилась  в розкиданому стані. Вона відразу зателефонувала ОСОБА_5 розповіла про крадіжку.

        Винність підсудного у вчиненні злочину також підтверджується іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

-   із заяви потерпілого ОСОБА_4 від 14.04.2010 року вбачається, що 10.04.2010 року близько 21 год. біля кафе «Ніка» по вул. Л.Українки в м. Вишневе невідомі особи відкрито викрали його мобільний телефон марки «Нокіа 1202» (а.с.3);

-   протоколом огляду місця події від 14.04.2010 року – об’єктом огляду є ділянка місцевості, яка знаходиться біля кафе «Ніка» навпроти будинку АДРЕСА_3 (а.с.4);

-   протоколом огляду громадянина ОСОБА_2 від 14.04.2010 року у якого під час огляду в передній лівій кишені його штанів було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Нокіа 1202» у чорному корпусі з сім-картою мобільного зв’язку «Київстар», який вилучено в якості речового доказу (а.с.8);

-   протоколом огляду речових доказів від 07.05.2010 року – мобільного телефону марки «Нокіа 1202» у чорному корпусі (а.с.38-40);

-   із заяви потерпілого ОСОБА_5 вбачається, що невідомі особи  23.04.2010 року в денний час з території його будинку АДРЕСА_2 викрали металеві вироби (чорний метал) вагою близько 500 кг. (а.с.58);

-   протоколом огляду місця події від 24.04.2010 року – об’єктом огляду є подвір`я  по АДРЕСА_2 (а.с.64-65);

-   протоколом огляду місця події від 24.04.2010 року – об’єктом огляду є металобрухт, який знаходиться по АДРЕСА_3, який вилучений в якості речового доказу (а.с.72-74);

        Згідно  висновку амбулаторної  судово-психіатричної експертизи  № 439  від 12.05.2010  року ОСОБА_2  в період інкримінованих йому діянь і в даний час на психічне захворювання, передбачене ст.ст.19-20 КК України не страждав та не страждає. Він страждає на  психічні та поведінкові розлади, опійну наркоманію 2 стадії. Він потребує медичних заходів, що мають відношення до лікування опійної наркоманії та хронічного алкоголізму. Протипоказань для такого лікування у нього не виявлено (а.с.123-125).

        Суд визнає, що підсудний, потерпілі, свідки  давали суду правдиві показання, які відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються із зібраними і дослідженими доказами по справі.    

        Таким чином, аналіз зібраних та досліджених по справі доказів свідчить про те, що вина підсудного у вчиненні злочинів доказана повністю, його дії судом кваліфікуються за ч.1 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж); за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище.

        Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів та особу підсудного.

        При призначенні покарання, суд бере до уваги, що вчинені злочини відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжкого, підсудний за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря - нарколога не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-психіатра, не має судимості згідно ст.89 КК України, одружений, має на утриманні малолітню дочку, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6, обставинами, що пом’якшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття та добровільне часткове відшкодування завданого збитку, обставиною, що обтяжує покарання підсудного, вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп’яніння, та призначає покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ст.186 ч.1 та ст. 185 ч.3 КК України.

       Однак, приймаючи до уваги, що виправлення підсудного можливе без відбування покарання, враховуючи його щире каяття, позитивні характеристики, відсутність судимостей, наявність на утриманні малолітньої дочки, а також те, що потерпілі не наполягають на позбавленні волі підсудного, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

     Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.323-324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.186 та ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання:

-   за ч.1 ст.186 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

-   за ч.3 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі  на строк 5 (п’ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2  обов’язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з’являтись для реєстрації в кримінально - виконавчу інспекцію, пройти курс лікування від наркоманії та алкоголізму.

Змінити міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу з тримання під вартою в слідчому ізоляторі при Житомирській ВК №8 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши його з під варти в залі суду негайно.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом п’ятнадцяти діб з дня його проголошення.

            Суддя :