Копія:                                                                                                                                                                                                        

                                                                                                                                          Справа № 2-1476/10

                                                              РІШЕННЯ    

                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2010 року      Тульчинський районний суд Вінницької області

                   в складі: головуючого судді             Карнауха А.П.

                                  при секретарі                       Нечипорук Т.В.                                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тульчинського районного суду Вінницької області справу за позовом ОСОБА_1 до Крищинецької сільської ради Вінницької області про визнання права власності на самочинне будівництво,

                                                         ВСТАНОВИВ:

     ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Крищинецької сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права власності на самочинне будівництво, мотивуючи свої позовні вимоги наступним. Позивачу, на підставі рішення Крищинецької сільської ради Тульчинського району від 22.12.2009 року, в АДРЕСА_1 було виділено у власність земельну ділянку площею 0,2500 га. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. На даній земельній ділянці вона вирішила побудувати житловий будинок та для зручності - господарські споруди. Протягом останніх років, позивач побудувала житловий будинок („А”), загальною площею 111,00 кв.м., житловою площею 59,8 кв.м., вхідний майданчик („а”), сарай („Б”),  сарай („В”), погріб („в/п”), убиральню („У”). Дане будівництво позивач здійснила за власні кошти.

       Для оформлення побуваних споруд позивач звернулася до КП „Тульчинське МБТІ”, проте їй було відмовлено у оформленні даних побудов, оскільки вони були побудовані без відповідного дозволу та проектної документації. Про те, що для будівництва вищевказаних споруд потрібно отримати дозвіл та виготовити проектну документацію позивач не знала, тому і не виготовила їх. Побудовані нею житловий будинок та господарські будівлі біля нього знаходяться на земельній ділянці, що належить їй на праві приватної власності на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку, і нікому не заважають.

       В даний час позивач бажає належним чином оформити побудовані нею споруди, тому за захистом своїх інтересів звертається до суду з даним позовом.  

       Просить суд визнати за нею право власності на самочинно збудовані нею в АДРЕСА_1 житловий будинок, загальною площею 111,00 кв.м., житловою площею 59,8 кв.м., позначений літерою „А” та господарські будівлі біля нього: вхідний майданчик, позначений літерою „а”; сарай, позначений літерою „Б”; сарай, позначений літерою „В”; погріб, позначений літерою „в/п”; убиральню, позначену літерою „У”.

         Позивач в судове засідання не з”явилася, проте надала суду письмову заяву, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує, розгляд справи просить проводити без її участі.

         Представник відповідача в судове засідання не з”явився, проте на адресу суду надійшов лист Крищинецької сільської ради Тульчинського району Вінницької області, в якому вказано, що Крищинецька сільська рада не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на самочинне будівництво, розгляд справи просить проводити без їх представника.

         Вивчивши матеріали справи, судом встановлено, позивачу на підставі рішення Крищинецької сільської ради Тульчинського району від 22.12.2009 року в АДРЕСА_1, було виділено у власність земельну ділянку площею 0,2500 га. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Дану земельну ділянку позивач приватизувала та отримала державнеий акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий 15.04.2010 року.

        На даній земельній ділянці позивач побудувала житловий будинок, позначений літерою „А”, загальною площею 111,00 кв.м., житловою площею 59,8 кв.м., вхідний майданчик позначений літерою „а”, сарай позначений літерою „Б”,  сарай позначений літерою „В”, погріб позначений літерою „в/п”, убиральню позначену літерою „У”, про що свідчить довідка КП „Тульчинське МБТІ” №177 від 01.10.2010 року.

        Дане будівництво позивачем було здійснено за власні кошти.              

        Згідно ч. 1, 3 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

        Як було сказано вище, позивач володіє земельною ділянкою розміщеною в АДРЕСА_1, площею 0,2500 га.,  призначеною для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданим 15.04.2010 року.

         Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.  

      Відповідач по справі позов визнав і згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. В даному випадку визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує нічиїх прав, свобод та законних інтересів.

      На підставі вищевикладеного, вивчивши надані позивачем письмові докази, враховуючи визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинне будівництво підлягає задоволенню.            

             Керуючись ст..ст. 376 ЦК України, ст.. ст.. 174 ч. 4, 209, 212, 215 ЦПК України, суд –

                                                                  ВИРІШИВ:

              Позов задоволити.

             Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудовані нею в АДРЕСА_1, житловий будинок, загальною площею 111,00 кв.м., житловою площею 59,8 кв.м., позначений літерою „А” та господарські будівлі біля нього: вхідний майданчик, позначений літерою „а”; сарай, позначений літерою „Б”; сарай, позначений літерою „В”; погріб, позначений літерою „в/п”; убиральню, позначену літерою „У”.

         Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з моменту його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду  Вінницької області через Тульчинський районний суд Вінницької області.

Суддя: (підпис)

                               Вірно:

Суддя Тульчинського районного суду

Вінницької області                                                                  А.П. Карнаух