Справа  № 2-а-349/2010 р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                    11 листопада  2010 р.      

                                        Менський районний суд   Чернігівської області                                                

 в складі:   головуючого – судді- Савченко О.А.,  при секретарі  - Медведєвій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного фонду України в  Менському районі Чернігівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення не отриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

В С Т А Н О В И В :

06 жовтня 2010 року  позивач  звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області, в якому просить поновити пропущений строк звернення до суду, визнати дії Управління Пенсійного фонду України в  Менському районі Чернігівської області щодо нарахування і виплати державної соціальної допомоги як дитині війни за 2009, 2010 роки  незаконними, стягнути невиплачену соціальну допомогу за 2009 рік та за  2010 рік станом на 06.10.2010 року, стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідно до ст.1 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»  є  «дитиною війни». Статтею 6 зазначеного Закону передбачена виплата щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але відповідач грубо порушує законні права, позбавляє права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.  

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              у судове засідання не з’явилися, надали суду заяви про можливість розгляду справи за їх відсутності.  

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки в судове засідання сторін, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані позивачкою документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.  

У відповідності до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  від 18.11.2004 року №2195-IV, дитиною війни  визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що   позивач народився  ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом   НОМЕР_1 виданого Менським РВ УМВС України в Чернігівській області  18 грудня  2001 року.

Відповідно до посвідчення НОМЕР_2   позивач  отримує пенсію за віком і є дитиною війни, на нього  розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

У відповідності до ст. ст. 6, 7 Закону України«Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Посилання відповідача на  неврегульованість питання обчислення розміру пенсії  дітям війни чинним законодавством, не приймається судом до уваги, оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується  замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

З 01 січня 2009 року в законодавчому порядку обмеження щодо застосування ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не встановлювались, тому застосування відповідачем підвищення до пенсії позивачці, як «дитині війни» в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком є неправомірним і відповідно позовні вимоги є підставними та обґрунтованими.  

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.  

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Відповідач не надав суду беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.  

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Позивач був обізнаний про порушення своїх прав, оскільки щомісячно отримував соціальну допомогу у розмірі, що оспорює, але пропустив визначений законом процесуальний строк звернення до адміністративного суду в частині вимог про перерахування щомісячної соціальної допомоги за період з 01 січня 2009 року по 05 квітня 2010 року , так як звернувся до суду із вказаним позовом 06  жовтня 2010 р . , тобто після закінчення строку звернення до суду. Позивач не надав суду доказів, які б свідчили про пропущення строку з поважних причин, а тому клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду не підлягає задоволенню.  

Щодо вимоги позивача про стягнення невиплаченої державної соціальної допомоги дитині війни суд зазначає, що адміністративний позов не може містити таку вимогу, в розумінні ст. 105 КАС, але суд керуючись ст. 11 КАС України вважає за необхідне для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межи позовних вимог та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в  Менському районі Чернігівської області здійснити перерахунок  ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, починаючи  з 06.04.2010 року по 06.10.2010 року    відповідно до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням норм ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та здійснити її виплату, прийнявши до уваги розмір фактично щомісячно виплаченої пенсії у вказані періоди та права на щомісячну виплату підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).  

Керуючись ст.ст.1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6, 9, 11, 69-71, 94, 97, 100, 160-163 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1  про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в  Менському районі Чернігівської області в частині вимог про стягнення не отриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з   01.01.2009 року по 05.04.2010 року  – відмовити.  

Адміністративний позов ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в  Менському районі Чернігівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення не отриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в частині вимог про стягнення не отриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни  - задовольнити частково.

Визнати дії Управління пенсійного фонду України в Менському районі  Чернігівської області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1  пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 06 квітня 2010 року по 06  жовтня 2010 року  - неправомірними.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в  Менському районі  Чернігівської області  здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1  пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України   «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 06 квітня 2010 року по 06 жовтня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачені  3 грн. 40 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                            Суддя                                                                                                                 О.А. Савченко