КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-5960/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Троян Н.М.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"09" листопада 2010 р. м. Київ
м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Костюк Л.О., Ізмайлової Т.Л.
при секретарі - Горяіновій Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про зобов’язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про зобов’язання відповідача встановити позивачу початком військової служби день зарахування до Казанського суворовського військового училища –1 серпня 1988 року та про зобов’язання відповідача зарахувати ОСОБА_2 строк навчання в Казанському суворовському військовому училищі у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби, внести зміни в усі відповідні документи, провести перерахунок вислуги років, вважаючи початком військової служби день зарахування до Казанського суворовського військового училища –1 серпня 1988 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2009 року позов задоволений в повному обсязі.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, а також відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є майором, проходить військову службу в органах Служби безпеки України та займає посаду оперативного чергового в Головному Управлінні Служби безпеки України у м. Києві та Київській області.
01 серпня 1988 року позивач зарахований на 1-ий курс Казанського суворовського військового училища наказом начальника училища від 01.08.1988 року, що підтверджується довідкою відділу кадрового забезпечення Головного управління Служби безпеки України у м. києві та Київській області від 02.06.2009 року № 300.
17 червня 1990 року ОСОБА_2 закінчив навчання у Казанському суворовському військовому училищі, що підтверджується атестатом про середню освіту від 17.06.1990 року серії НОМЕР_1.
Після закінчення Казанського суворовського військового училища позивача направлено для продовження навчання до Ленінградського вищого загальновійськового двічі Червонопрапорного командного училища ім. С.М. Кірова, до якого він був зарахований поза конкурсом наказом начальника командного училища від 26 липня 1990 року № 152.
По закінченню вищого військового командного училища наказом МО України від 18 червня 1994 року № 323 ОСОБА_2 присвоєно перше офіцерське звання лейтенант та направлено для подальшого проходження військової служби командиром розвід –групи спеціального призначення окремої бригади спеціальних операцій Військово –морських Сил України.
Наказом Голови СБУ від 17.06.1999 року № 833-ОС ОСОБА_2 зарахований до органів СБУ.
Період навчання у вищому загальновійськовому командному училищі позивачу зарахований до загального строку військової служби в повному обсязі. Проте термін навчання у Казанському суворовському військовому училищі не врахований у строк військової служби ОСОБА_2
Позивачу, Головним управлінням СБУ у м. Києві та Київській області про зарахування строку навчання в Казанському суворовському військовому училищі у загальний строк військової служби, проведення перерахунку вислуги років, вважаючи початком військової служби 1 серпня 1988 року, відмовлено.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на положення Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу», в редакції Закону від 25.03.1992 року, приписи Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами, затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 року № 174/93, який за висновком суду першої інстанції чинний в момент проходження навчання в суворовському військовому училищі та в подальшому проходженні військової служби.
Також послався на роз’яснення Міністерства юстиції України № 22-26-1454 від 14.04.2006 року.
Судова колегія прийшла до висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, виходячи з наступного.
Як вже було вказано вище позивач 01 серпня 1988 року зарахований на 1-ий курс Казанського суворовського військового училища наказом начальника училища від 01.08.1988 року, що підтверджується довідкою відділу кадрового забезпечення Головного управління Служби безпеки України у м. києві та Київській області від 02.06.2009 року № 300.
17 червня 1990 року ОСОБА_2 закінчив навчання у Казанському суворовському військовому училищі, що підтверджується атестатом про середню освіту від 17.06.1990 року серії НОМЕР_1.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, - для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
Вказаний Закон набув чинності з 12.05.1992 року.
Дане положення Закону діяло в період з 12.05.1992 року до прийняття змін до цієї статті 24 відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»від 18.06.1999 року, яка не передбачає, що навчання у військових ліцеях є початком військової служби.
Враховуючи те, що позивач навчався у суворовському училищі з 01 серпня 1988 року по 17 червня 1990 року, вказаний Закон свою дію на позивача в період його навчання у суворовському училищі не розповсюджується.
Так само як і Указ Президента України від 13.05.1993 року № 174/93 вказував на початок перебування на військовій службі день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом - для допризовників, призовників і військовозобов'язаних, не розповсюджує свою дію на період проходження навчання позивача у військовому училищі з 01.08.1988 року по 17.06.1990 року.
Крім цього слід зазначити, що посилання суду першої інстанції на роз’яснення Міністерства юстиції України від 14.04.2006 року № 22-26-1454 щодо можливості зарахування строку навчання в суворовському училищі з 01 серпня 1988 року, є безпідставним.
З цього роз’яснення вбачається, що при нарахуванні вислуги років військовослужбовцям, які в період з 25 березня 1992 року по 31 липня 1999 року навчались у військових ліцеях, необхідно керуватися норами Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу»в редакції Закону від 25 березня 1992 року.
Крім цього, загальним нормативно –правовим актом, що здійснює правове регулювання проходження військової служби є Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу», частина 4 статті 2 якого містить вичерпний перелік видів військової служби. Однак, такого виду військової служби, як навчання у військовому ліцеї, згаданий перелік не містить. Стаття 2 Закону в редакції від 25.03.92 року також не визначає такого виду військової служби, як навчання у військовому ліцеї. Вказане свідчить про відсутність взагалі такого виду військової служби.
За таких обставин, суд першої інстанції помилково застосував вищевказані положення законодавства України, а також роз’яснення Міністерства юстиції України, оскільки вони не розповсюджують свою дію на спірні правовідносини.
Також є неправильним посилання суду першої інстанції на положення ст.ст. 22, 58 Конституції України.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В даному випадку питання про притягнення до відповідальності позивача не порушується.
Також, положенням ст. 22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таких обставин, як звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод у зв’язку з прийняттям Законом, судовою колегією не встановлено.
При цьому суд першої інстанції взагалі не визначив, який саме прийнятий новий Закон звужує зміст та обсяг прав позивача на зарахування навчання у суворовському училищі в строк військової служби.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про безпідставність висновків суду першої інстанції, які не ґрунтуються на нормах матеріального права, а тому рішення підлягає скасуванню з постановленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2009 року скасувати, прийнявши нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді
Постанова складена та підписана в повному обсязі 15 листопада 2010 року.