КОПІЯ справа № 2а-266/2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2010 року смт. Варва
Варвинський районний суд Чернігівської області
в складі: головуючого судді - Павлов В.Г.
при секретарі - Малофеєвої О.І.
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Варвинському районі Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльність з невиплати щомісячної доплати до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язання здійснити нарахування, виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.04.2010 року по 19.10.2010 року, -
ВСТАНОВИВ:
22.10.2010 року позивач звернувся до Варвинського районного суду з позовом до Управління пенсійного фонду в Варвинському районі Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльність з невиплати щомісячної доплати до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язання здійснити нарахування, виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року по 19.10.2010 року.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що у відповідності до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він має статус «дитини війни». Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону, йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В 2009-2010 роках вказана соціальна допомога не виплачувалась в розмірах, що встановлений чинним законодавством.
Всупереч положенням ст. 22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 р. дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було призупинено на 2007 рік. Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу «дітям війни» було обмежене.
Проте, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. положення, що призупиняли дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Таким чином, відповідач зобов’язаний був здійснити виплати належної позивачу допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком в 2009-2010 роках.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нарахувати та здійснювати виплати позивачеві доплат, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності положень, що обмежували права позивача вони втратили чинність та не підлягають застосуванню.
Позивач в судове засідання не з’явився, про місце, час та дату слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення /а.с.19/. Надіслав до канцелярії Варвинського районного суду клопотання щодо розгляду справи у його відсутності /а.с.12/.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про місце, час та дату слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки /а.с. 18/, надіславши до канцелярії Варвинського районного суду заперечення щодо позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 /а.с. 9-10/, що містить клопотання про розгляд справи у відсутності відповідача, що узгоджується з ч. 4 ст. 122 КАС України /а.с.9-10/.
З поданого відповідачем заперечення вбачається, що позовні вимоги позивача не визнають, а виплати підвищення дітям війни в 2006-2009 роках та в 2010 року проводилась саме в законодавчо встановлених розмірах та в повній мірі з коштів, закладених в державному бюджеті відповідно до законодавчих актів /а.с.9-10/.
Вивчивши та дослідивши вищевказані докази по справі, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв’язку, об’єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 04 листопада 2010 року вимоги позивача до управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області про поновлення строку звернення до суду, визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині вимог за період з 1 січня 2009 року по 21 квітня 2010 року включно, залишені без розгляду на підставі ст. 100 КАС України (а.с. 15).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, має соціальний статус "дитини війни", що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 (а.с. 5).
Законом України "Про соціальний захист дітей війни" визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Відповідно до ст. 6 Закону України "про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
У відповідності до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України від 19 грудня 2006 р. № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007р.», зокрема п.12 ст.71, було зупинено на 2007 р. дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 встановлено, що у 2007 р. підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007р. №6-рп/2007р. положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.» щодо зупинення дії на 2007р. статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення зворотної дії в часі не має. Таким чином, позивач мав правові підстави для нарахування підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у 2007 році, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Згідно п/п.2 п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 липня 2004 року №2195-ІУ викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Частиною 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 п/п.2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI визнано неконституційним. Отже, управління Пенсійного фонду в Варвинському районі Чернігівської області мало нарахувати та виплатити дітям війни державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи, що в подальшому вищевказані норми законодавцем не змінювались, суд приходить до висновку, що нарахування та виплата позивачу пенсії повинна була проводитись відповідачем з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Згідно вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З наданих в розпорядження суду письмових доказів встановлено, що відповідач не здійснював нарахування та виплати позивачеві у 2010 році пенсії з підвищенням її на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» /а.с.11/.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком законодавче визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Отже, суд вважає заперечення відповідача щодо не визначення розміру мінімальної пенсії здійснення розрахунків необґрунтованими.
Згідно статті 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» встановлений у 2010 році прожитковий мінімум а саме: на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 825 гривень, з 1 квітня - 839 гривень, з 1 липня - 843 гривень, з 1 жовтня - 861 гривні, з 1 грудня - 875 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень.
Розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р., що є частиною національного законодавства, органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Невизначеності механізму, джерел та процедури виплати, не є підставою для невиконання Закону. Крім того, після ухвалення рішення судом нарахування і виплата має проводитися в порядку, визначеному законодавством для виконання судових рішень.
Постанова КМУ від 28.05.08 року № 530 не має бути застосована виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
За Преамбулою Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на пенсійний фонд покладається керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статусом Пенсійного фонду.
Відповідно до п. 15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління.
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до виплат Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевого фінансового органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів іншого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті позивачу пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-1V від 18.11.2004р. – покладено саме на відповідні територіальні управління за місцем його проживання.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень , суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 19, 152 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.05 року за заявою № 63134/00, ст.ст. 8, 9, 11, 17, 99, 100, 128, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Варвинському районі Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльність з невиплати щомісячної доплати до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язання здійснити нарахування, виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.04.2010 року по 19.10.2010 року – задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області щодо нездійснення перерахунку ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.6 Закон України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 квітня 2010 року по 19 жовтня 2010 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду в Варвинському районі Чернігівської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% пенсії за віком за період з 22.04.2010 року по 19.10.2010 року включно відповідно до положень ч.1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» з урахуванням проведених виплат за вказаний період.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 (трьох) гривень 40 копійок.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови через Варвинський районний суд, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Варвинського районного суду
Чернігівської області підпис В.Г. Павлов
Копія вірна: суддя Варвинського районного суду
Чернігівської області В.Г. Павлов