КОПІЯ справа № 2-410/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2010 року смт. Варва Варвинський районний Чернігівської області
в складі: головуючого судді - Павлова В.Г.,
при секретарі - Малофеєвої О.І.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Молибога О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Варва Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Ліки України» Чернігівської області про поновлення на роботі, про виплату заробітної плати за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
17.09.2010 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Варвинського районного суду Чернігівської області з позовом до комунального підприємства «Ліки України» Чернігівської області про поновлення на роботі, про виплату заробітної плати за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що відповідачем її було незаконно звільнено з посади фармацевта комунального підприємства. Ухвалою Варвинського районного суду від 04.10.2010 року було відкрито провадження у справі.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві /а.с.4-5, 21/. Представник відповідача позовні вимоги не визнала, посилаючись при цьому на письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи. /а.с. 35-69/.
Заслухавши пояснення осіб, що брали участь в судовому засіданні, вивчивши та дослідивши вищевказані докази по справі, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв’язку, об’єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно положень ст. 60 ЦПК, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно зі статтею 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.99 р. № 1045-XIV та статтею 494 КЗпП роботодавець не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень повинен надати професійним спілкам інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Як вбачається з наказу від 30.03.2010 року за № 31, виданого генеральним директором комунального підприємства «Ліки України» Чернігівської обласної ради, в зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці в ЦРА № 57 та її структурних підрозділах, з 01.07.2010 року в ЦРА № 57 було проведено скорочення, зокрема і однієї посади фармацевта /а.с.67/.
Керівництвом комунального підприємства «Ліки України» було надано подання від 08.04.2010 року за № 08/21-275 до голови профспілкового комітету КП «Ліки України» з проханням надання згоди на скорочення посад в ЦРА № 57, зокрема і однієї посади фармацевта в аптечному пункті № 2 ЦРА № 57, в зв’язку з економічним обґрунтуванням наступного скорочення. Причиною скорочення посад стало погіршення економічної ситуації в аптечних закладах ЦРА № 57. Аналіз фінансово-господарської діяльності структурного підрозділу підприємства - центральної районної аптеки № 57, проведений по результатах роботи за І квартал 2010 року та за попередні підсумкові періоди встановив стабільно збиткові показники діяльності аптечних закладів /а.с.40-41/.
Засіданням профспілкового комітету комунального підприємства «Ліки України» Чернігівської обласної ради надано згоду щодо скорочення посад по ЦРА № 57, зокрема і однієї посади фармацевта, що підтверджується протоколом засідання від 08.04.2010 року № 11 /а.с.42/.
23.04.2010 року генеральним директором комунального підприємства «Ліки України» Чернігівської обласної ради було видано наказ № 75-К «Про попередження працюючих в ЦРА № 57 про скорочення посад». Згідно даного наказу, фармацевта аптечного пункту № 2 ЦРА № 57 – ОСОБА_1, попереджено про скорочення посади з 01.07.2010 року, що підтверджується особистим підписом позивача та написом на наказі «від підпису відмовилась» /а.с43/. Дана обставина спростовує позицію позивача про необізнаність та не поінформованість щодо майбутнього скорочення в комунальному підприємстві, та підтверджує правомірність, послідовність дій відповідача, з огляду на положення вимог ч.1 ст. 49 2 КЗпП.
Факт відмови позивача від ознайомлення з наказом про звільнення № 75-К від 23.04.2010 року також підтверджується актом від 07.05.2010 року, що був складений працівниками ЦРА № 57 /а.с.44/.
У відповідності до ч.2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно довідки від 19.08.2010 року за № 10/08-670, виданої генеральним директором КП «Ліки України», в період з 01.04.2010 року по 01.09.2010 року на підприємстві відсутні вакантні посади, приймання на роботу в зазначений період не здійснювалась, що підтверджує відсутність можливості у відповідача-роботодавця перевести працівника ОСОБА_1 на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації /а.с.45/.
Генеральним директором комунального підприємства «Ліки України» було надано подання від 06.06.2010 року за № 08/21-465 до голови профспілкового комітету КП «Ліки України» з проханням надання згоди на звільнення працівників ЦРА № 57, зокрема і позивача ОСОБА_1 – фармацевта аптечного пункту № 2 ЦРА № 57, з зазначенням попередньо запланованого вивільнення працівників з 01.7.2010 року /а.с.46/.
Позивача ОСОБА_1 було ознайомлено з датою проведення засідання профкому – 09.06.2010 року, але остання відмовилась поставити підпис в запрошенні, що підтверджується актом, який складено працівниками комунального підприємства /а.с.47,68/.
09.06.2010 року, в зв’язку з неявкою фармацевта а/п № 2 ЦРА № 57 ОСОБА_1, засідання профспілкового комітету було перенесено на 16.06.2010 року, що підтверджується протоколом № 17 від 09.06.2010 року /а.с.69/.
На засідання профспілкового комітету комунального підприємства, що відбулось 16.06.2010 року, позивач повторно не з’явилась, письмових клопотань про розгляд питання щодо вивільнення у її відсутності не надавала. У відповідності до вимог ч.3 ст. 42 КЗпП, профспілковим комітетом було розглянуто і задоволено подання КП «Ліки України» щодо звільнення позивача ОСОБА_1 з посади фармацевта аптечного пункту № 2 ЦРА № 57 /а.с.48 оборот/.
Позивача ОСОБА_1 було втретє запрошено до прийняття участі в профспілковому комітеті, в зв’язку з розглядом подання КП «Ліки України» щодо її вивільнення.
Як вбачається з протоколу від 24.06.2010 року засідання профкому № 19 КП «Ліки України», позивач була присутня на даному засіданні, порядок денний якого, складав розгляд подання адміністрації про звільнення ОСОБА_1, за результатом якого було надано згоду на її звільнення /а.с.51/.
Наказом № 122-К від 21.06.2010 року «Про припинення договору», ОСОБА_1 була звільнена з роботи 07.08.2010 року по п.1 ст. 40 КЗпП України з проведенням повного розрахунку, з врахуванням невикористаної відпустки та виплатою вихідної допомоги /а.с.52/
В зв’язку з тим, що позивач ОСОБА_1 з 06.07.2010 року відкрила лікарняний, наказ про звільнення від 21.06.2010 року № 122-К було скасовано наказом по підприємству № 136-К від 16.07.2010 року, що узгоджується з положеннями ч.3 ст. 40 КЗпП /а.с.55/. Станом на 23.07.2010 року ОСОБА_1 закрила лікарняний, а 24.07.2010 року вона була звільнена наказом № 159-К від 24.07.2010 року з посади фармацевта аптечного пункту № 2 ЦРА № 57, в зв’язку з скороченням штату працівників /а.с.56/.
У відповідності до вимог положень ст. 47 КЗпП, позивачеві було надано копію наказу про звільнення та запропоновано отримати трудову книжку, проте ОСОБА_1 письмово засвідчити отримання наказу відмовилась. ОСОБА_1 також відмовилась отримувати і трудову книжку, що підтверджується актом, який складено працівниками комунального підприємства /а.с.57/
Як вбачається з оглянутого в судовому засіданні акту від 30.07.2010 року, позивачу повторно було повторно запропоновано отримати трудову книжку, проте остання відмовилась, вимагаючи надати їй відмову на заяву про відпустку /а.с.58/. В зв’язку з категоричною відмовою ОСОБА_1 отримувати трудову книжку, на її домашню адресу було направлено рекомендований лист з проханням з’явитися для отримання трудової книжки, що підтверджується фіскальним чеком та копією листа /а.с.59-60/.
Відповідачем підтверджено, що дійсно, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП, кінцевий розрахунок з ОСОБА_1 був проведений лише 04.08.2010 року в зв’язку з тим, що заробітну плату працівники підприємства отримують через банкомат і згідно Колективного договору, укладеного між профспілковим комітетом та адміністрацією КП «Ліки України» терміни виплати заробітної плати встановлені 04 та 19 числа кожного місяця. Проте, дана обставина не може бути визнана підставою для поновлення позивача на роботі.
Представником відповідача спростовано позицію позивача щодо її звільнення з мотивів інвалідності. Оскільки кандидатура позивача була розглянута разом з іншими претендентами на скорочення, та дотримано вимоги ст. 42 КЗпП.
Відповідно до положень статей 42 і 492 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Оспорюючи своє звільнення, позивачка посилалася на те, що вона має переважне право на залишення на роботі в порівнянні з іншими працівниками, мотивуючи наявністю вищої кваліфікаційної категорії та відсутністю зауважень стосовно її кваліфікації.
В комунальному підприємстві «Ліки України», на момент звільнення позивача ОСОБА_1, працювало ще два працівника на посаді фармацевта – ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Судом встановлено, що фармацевт ОСОБА_3 нагороджувалась грамотою ЦРА № 57 за високі досягнення в праці, протягом 2008-2010 року не перебувала на лікарняних, в 2010 році проходила курси підвищення кваліфікації. Фармацевт ОСОБА_4 також нагороджувалась грамотою ЦРА № 57 за високі досягнення в праці, протягом 2009 року перебувала 21 день на лікарняному, має додаткову спеціальність. Представник відповідача в судовому засіданні стверджував про відсутність будь-яких зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних робіт даними працівниками.
Як вбачається з порівняльного аналізу продуктивності праці та кваліфікації фармацевта ОСОБА_1, позивач має менш високу продуктивність праці, відсутність заохочень за успіхи у роботі в період з 2007 року по день вивільнення, тривалий період перебування на лікарняних /в 2008 р.-172 дні, в 2009 р. – 43 дні/. Представник відповідача зазначив, що позивач ОСОБА_1 мала виробничі порушення та професійні недоліки, зауваження щодо виконання доручених керівництвом завдань, наявність яких не заперечувала й позивачка в судовому засіданні, проте їх виникнення обґрунтовувала виключно необ’єктивністю персоналу КП «Ліки України» та намаганням її принизити.
Судом не може бути взяти до уваги твердження позивача щодо наявності в неї заохочень за успіхи в роботі в період з 1978 -1984 роках /а.с.7/, як показник більш високої продуктивності праці та кваліфікації, в порівнянні з іншими працівниками КП «Ліки України», оскільки вказані дані свідчать про продуктивність та ефективність роботи ОСОБА_1 на підприємстві на початку трудової діяльності і не можуть об’єктивно відображати результати її роботи в оскаржуваний період.
Твердження позивача ОСОБА_1 про незаконність надання відповідачем переваги у залишенні на роботі в комунальному підприємстві «Ліки України» – фармацевтів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як осіб з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, є непереконливими та спростовуються матеріалами справами, що були досліджені в судовому засіданні /а.с.76-77,88/.
Посилання позивача ОСОБА_1 щодо порушення відповідачем вимог ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", то таке твердження не узгоджується із змістом правової норми, якою зокрема передбачено, що звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів, тобто заборонено звільнення інваліда без його згоди саме з мотивів інвалідності, а не з інших передбачених законом підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, звільнення позивачки відбулось не з мотивів її інвалідності, а шляхом проведення детального аналізу, в порівнянні з іншими кандидатурами на звільнення, показників їх продуктивності праці.
Судом враховано, що позивач ОСОБА_1 має тривалий безперервний стаж роботи на комунальному підприємстві «Ліки України». За досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи та у відповідності до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а переваги в залишенні на роботі надаються особам, наведеним у ч. 2 цієї норми лише при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.
У відповідності до частини третьої статті 492 КЗпП, у разі вивільнення працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. На підтвердження виконання вимог положень статті 492 КЗпП та частини першої пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення», відповідачем надано докази щодо своєчасного інформування державної служби зайнятості про заплановане вивільнення /а.с.84-86/.
За безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, наданих сторонами, оцінивши їх належність, допустимість та достовірність і взаємозв’язок в сукупності, керуючись положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", суд приходить до висновку, що відповідачем з огляду на положення ст. 40 та ст. 42 КЗпП України, правомірно проведено звільнення працівника ОСОБА_1 з посади фармацевта аптечного пункту № 2 ЦРА № 57.
Згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків та потребують додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки інші позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача – комунального підприємства КП «Ліки України» - виплатити середній заробіток за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди в розмірі 80 000 грн. є похідними від первісних позовних вимог, в задоволенні яких суд відмовив, то в цій частині позову - позовні вимоги позивача також не підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від сплати державного мита звільняються позивачі - робітники та службовці - за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин.
Таким чином, ОСОБА_1 як позивач у справі про поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин, звільнена від оплати державного мита, яке справляється в доход держави.
Керуючись ст.ст. 40, 42, 47, 492 КЗпП України , п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", ст. ст. 8, 10, 11, 60, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «Ліки України» Чернігівської області про поновлення на роботі, про виплату заробітної плати за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди повністю відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області через Варвинський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Варвинського районного суду
Чернігівської області підпис Павлов В.Г.
Копія вірна: суддя Варвинського районного суду
Чернігівської області Павлов В.Г.
справа № 2-410/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частина)
11 листопада 2010 року смт. Варва
Варвинський районний Чернігівської області
в складі: головуючого судді - Павлова В.Г.,
при секретарі - Малофеєвої О.І.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Молибога О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Варва Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Ліки України» Чернігівської області про поновлення на роботі, про виплату заробітної плати за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди, -
Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов’язаного з потребою у наведенні доводів, з яких встановлено наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини. Згідно ст.ст. 209, 218 ЦПК України складання повного рішення відкладається на один день, до 12 листопада 2010 року,
Керуючись ст.ст. 40, 42, 47, 492 КЗпП України , п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", ст. ст. 8, 10, 11, 60, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «Ліки України» Чернігівської області про поновлення на роботі, про виплату заробітної плати за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди повністю відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області через Варвинський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Варвинського районного суду
Чернігівської області Павлов В.Г.