Справа № 2-3936/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2010 р.   Ленінський  районний суд  м.Харкова

в складі:

                головуючого судді  -   Клименко О.І.

                при секретарі           -   Крючковій О.В .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»,-

 ВСТАНОВИВ:

               Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду Ленінського району м. Харкова, в якому просить суд, визнати бездіяльність відповідача, поновити пропущений строк для звернення до суду та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та стягнути недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 року по дату ухвалення рішення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з  01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

 Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані  неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 р. „дітям війни” пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, яка згідно на той час законодавства складала 19,91 грн. Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік” дію статті 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” на 2006 рік зупинено.

Згідно ст.111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” вказане підвищення до пенсії з січня 2007 року виплачувалось особам які є інвалідами, крім тих на яких поширювалась дія Закону України „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” в розмірі 50% від розміру надбавки встановленої для учасників війни. Надбавка учасникам війни на 2007 рік була встановлена у розмірі 10% прожиткового мінімуму для громадян, які втратили працездатність.

Згідно ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчіх актів України” з 01.01.2008 року позивачу було встановлене підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 47,00 грн. Розмір вказаного підвищення, згідно вищевказаного Закону встановлюється у розмірі надбавки, яку одержують учасники війни, а саме 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, який на 01.01.2008 року складав 470,00 грн.

Згідно ст.54 ЗУ „Про державний бюджет України на 2009 рік” прожитковий мінімум для непрацездатних осіб встановлюється в розмірі, що діяв в грудні 2008 року.

Що стосується виконання Рішень Конституційного Суду України №6-рп/2007 року від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року про визнання деяких статей Законів України „Про державний бюджет України на 2007 рік” та „Про державний бюджет України на 2008 рік” та внесення змін до деяких законодавчих актів України такими, що не відповідають Конституції України, то рішення про відновлення дії статей Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, якими передбачено встановлення підвищень до пенсії дітям війни Верховною Радою України не приймалося.

  Сторони в судове засідання не з’явились, надали суду заяви, в яких просять розглядати справу в їх відсутність.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Судом встановлено, що Позивач має статус «Дитини війни», що також підтверджується пенсійним посвідченням.

  Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

 Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” на 2006 рік  зупинено.

 Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 01.04.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

 Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  запроваджені не були.

 Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 01.04.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

            Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 01.04.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 01.04.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».  

 Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

 Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Починаючи з 22.05.2008 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”. Зокрема статтею 8 установлено, що „Дітям війни” до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, проводиться підвищення.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Ленінському районі м. Харкова повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

          Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2009 рік, суд вважає, що вони задоволенню підлягають повністю з таких підстав.  

         Ніякими законодавчими актами дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка передбачає підвищення пенсії дітям війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на 2009 рік не зупинено, тому починаючи з 01.01.2009 року управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова повинно нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

         Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

         Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

         Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

         За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

          З огляду на викладене, є необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

                  Виходячи з викладеного, вимога в частині визнання протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова по не виконанню приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії, підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача за періоди з             9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по дату ухвалення рішення.

        У відповідності до вимог ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

        За таких обставин, оскільки судом визнана протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання з 09 липня 2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії, тобто позивач не отримував належні йому суми пенсії з вини відповідача, то строк позовної давності в даному випадку застосуванню не підлягає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому  нараховані, а суд  не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.  

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.1 ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,ст.ст. 10,11,12,15,56,73,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м, Харкова про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу „Дітям війни - задовольнити  частково.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду.

Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з  22 травня 2008 року по 31.12.2008 рік, з 01.01.2009 року по дату ухвалення рішення.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова здійснити індексацію незаконно не донарахованих та невиплачених сум щомісячного підвищення до пенсії згідно вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» і відшкодувати її ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 року по дату ухвалення рішення.

       Відмовити ОСОБА_1 в зобов’язанні Управління Пенсійного фонду Ленінського району м.Харкова нарахувати на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 рік.

Відмовити ОСОБА_1 здійснювати щомісячно, починаючи з дати ухвалення рішення подальше нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, яке на травень 2010 року дорівнює 211 грн. 80 коп.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1   витрати зі сплати державного мита у розмірі 59 грн. 32 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова  на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату консультаційно-правових послуг в розмірі 300 грн. 00 коп.

      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

                      Суддя                                     О.І.Клименко